Питання для самоперевірки та самоконтролю

1. Які особливості організації обліку заробітної плати в США?

2. Які основні підходи до оплати праці використовують у світовій практиці?

3. Як проводиться матеріальне стимулювання праці в США?

4. Який зарубіжний досвід застосування форм і систем заробітної плати доцільно використовувати в Україні?

5. Які форми та методи контролю за рівнем заробітної плати використовують у країнах з ринковою економікою та Україні?

6. Які елементи організації оплати праці використовують в Україні?

7. Як проводиться облік та розподіл виробничих накладних витрат

3.5 Облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції

3.5 Виробничі витрати і їх класифікація

У США не існує єдиної чіткої системи класифікації витрат виробництва. В промисловості класифікація виробничих витрат залежить від інформації, яка потрібна менеджеру. Є чимало випадків, коли всередині однієї фірми існують різні групування затрат для обчислення собівартості продукції.

Групування виробничих витрат на підставі вивчених матеріалів промислових фірм США здійснюється за кількома принципами:

1. Економічним змістом. При цьому витрати групують на основні і накладні. До основних витрат включають тільки основні матеріали і заробітну плату виробничо-промислового персоналу, що затрачені для безпосереднього випуску готової продукції, а всі інші витрати відносять до накладних.

2. Залежно від способу віднесення витрати поділяються на прямі та непрямі. Під прямими розуміють такі затрати , які безпосередньо можна віднести на виробництво виробів. До них можна віднести прямі матеріальні затрати, пряму заробітну плату робітників. Непрямі, - це витрати, розподілені через певні співвідношення (заробітна плата управлінського персоналу, непрямі матеріальні витрати і т.д.).

3. Виробничі витрати можуть поділятися залежно від зміни обсягу випущеної продукції або продажу на змінні (заробітна плата виробничих робітників), та постійні (заробітна плата адмінуправлінського персоналу).

Змінними є витрати, які змінюються із зміною обсягу випуску продукції або продажу (вартість прямих матеріалів, сума прямої заробітної плати і т.д.). До постійних затрат, які не змінюються із збільшенням або зменшенням обсягу виготовленої продукції або продажу, відносяться заробітна плата адміністратора фірми, страхування майна, амортизація основних засобів тощо.

Виділяють три типи постійних витрат: довготермінові, робочі, та запрограмовані. До довготермінових відносять витрати, що передбачені на тривалий час (для прикладу амортизація будівель і споруд). Робочі витрати, необхідні для поточної діяльності заводів та компаній (страхування, податки, заробітна плата контролерів). Запрограмовані витрати, безпосередньо не пов’язані з виробничою та іншими видами діяльності підприємства (витрати на дослідження, рекламу та ін.), а управління ними здійснює вище керівництво компанії.

Окремі категорії виробничих витрат можуть бути напівпостійними, або на півзмінними. Напівзмінні витрати змінюються в тому ж напрямку, що і обсяг, однак вони не знаходяться в прямому співвідношенні з обсягом. Причому вони можуть залишатися постійними в порівняно невеликому діапазоні часу. Для прикладу, у зв’язку з неритмічною роботою виробництва такі затрати, як плата за простій, понадурочні роботи зростають швидше, ніж обсяги випуску продукції.

Дослідження свідчать, що сума постійних витрат залишається незмінною незалежно від кількості виготовленої продукції (наданих послуг), тоді як сума змінних витрат коливається залежно від кількості випущеної продукції чи наданих послуг.

4. Залежно від методу списання виробничі витрати поділяються на затрати певного періоду і затрати на вироби. Витрати певного періоду мають не фабричну природу і списуються на певний період часу як неминучі. Їх величина не залежить від кількості випущеної продукції. Вони включають ринкові, торгові, розподільчі, дослідницькі та адміністративні. Затрати на вироби безпосередньо пов’язані із виробництвом продукції. Їх обсяг змінюється прямо пропорційно до кількості відпущених виробів. До витрат на вироби відносять основні матеріали, пряму заробітну плату.

5. За термінами виникнення витрати виробництва поділяють на фактичні минулі витрати і кошторисні майбутні витрати.

Фактичні витрати фірми, пов’язані із виробництвом та реалізацією товарів і послуг, в грошовому виразі за певний період часу відносять до минулих витрат. Минулі (фактичні) витрати групуються на відновні і невідновні. Відновні минулі витрати – це вимірювані в грошах затрати на товари або послуги, які відновлюються за рахунок майбутніх доходів від реалізації (вартість нереалізованої грошової продукції і т.д.). Невідновні витрати – це ті, які не можуть бути відновлені при отриманні майбутнього прибутку (вартість незастрахованих товарів, що знищені внаслідок стихійного лиха, форс мажорних обставин та ін.).

Кошторисні витрати – це витрати, що пов’язані з майбутньою діяльністю фірми і проводяться за певний період, вони розраховуються на рік, півріччя, квартал, місяць.

6. З позицій управлінської функції витрати виробництва діляться на: виробничі витрати; витрати, пов’язані з реалізацією продукції; адміністративні витрати. Виробничі витрати – це витрати на виробництво товарів. Витрати, пов’язані з реалізацією продукції, відносяться до поза виробничих витрат.

Поза виробничі витрати поділяються на: а) витрати, пов’язані з географічним розташуванням, тобто затрати на збут (навантаження, розвантаження, реклама, заробітна плата торгових працівників, затрати на переміщення і т.д.; б) витрати на пошукові роботи (розробки) та дослідження; в) витрати пов’язані з випуском цінних паперів.

Адміністративні витрати – це витрати на утримання керівних кадрів, канцелярських працівників та інші витрати на організацію виробництва і управління;

7. З метою контролю за діяльністю виробничих підрозділів затрати на виробництво в промислових фірмах США класифікують за місцями їх виникнення – центрах витрат або зонах відповідальності. Центри витрат виробництва можуть бути організовані за двома основними ознаками, що залежать від виду і технології виробництва: а) функційному – при об’єднанні в цеху або на виробничій дільниці однотипних верстатів чи операцій (ковальський, ливарний цехи); б) технологічному – при конвеєрному виробництві або поточній лінії, коли різне обладнання, що виконує спеціалізовані операції, об’єднується в єдиний технологічний процес (для прикладу, цех по збору виробів).

8 За ознаками доцільності виробничі витрати поділяють на релевантні або доцільні та не релевантні або недоцільні. Доцільні – це затрати або послуги, які пов’язані з прийняттям рішень. Недоцільні – це витрати або послуги, що не залежать від рішень, що приймаються. Вони зберігаються навіть тоді, коли продукція не випускається (платня адміністратора, амортизація та інші).

Основними завданнями обліку та калькулювання витрат виробництва є визначення собівартості одиниці продукції і контроль за трудовими, матеріальними та іншими затратами.