3.6.3 Облік власного капіталу

Існує кілька міжнародних стандартів, які стосуються питання обліку капіталу. Зокрема, стандарт 5 “Інформація, яка повинна бути розкрита в фінансовій звітності ”, стандарт 32 “Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації ”. Інші міжнародні стандарти визначають капітал як залишок частини активів підприємства, після відрахувань всіх зобов’язань.

Капітал поділяється в балансі на кілька складових:

1. Капітал, вкладений акціонерами.

2. Капітал додатковий, що отримано понад номінал акцій чи емісійний дохід.

3. Резерви.

4. Нагромаджений нерозподілений чистий прибуток.

5. Резерви, що утворились внаслідок розподілу нагромадженого чистого прибутку.

6. Резерви, що є результатом корегування з метою підтримки капіталу.

7. Додатковий капітал від переоцінки.

8. Деякі курсові різниці.

У відповідності до стандарту 5 у звітності компаній повинна бути розкрита наступна інформація, що відноситься до власного капіталу: кількість дозволених до випуску і випущених акцій, кількість акцій, що знаходиться в обігу; частка неоплаченого капіталу; номінальна чи юридично визначена (оголошена) вартість акцій; зміна рахунків акціонерного капіталу за період; права, привілеї і обмеження, що стосуються розподілу дивідендів; викуплені акції і акції, які зарезервовані для майбутніх випусків і додатковий капітал (емісійний дохід); додатковий капітал від переоцінки; резерви і нагромаджений чистий прибуток.

Власний капітал складається з двох частин:

- вкладеного капіталу – інвестицій, що проведені акціонерами;

- нагромадженого нерозподіленого чистого прибутку – прибутку підприємства, що не розподіляється між акціонерами, а ре інвестовано в бізнес. Від’ємна величина нагромадженого нерозподіленого чистого прибутку є збитком і відображається з мінусом в розділі власного капіталу.

При реєстрації статуту корпорації обов’язково вказується максимальна кількість акцій, які дозволено випускати цій компанії. Якщо відразу випускається кількість акцій, що дозволена до випуску, то при необхідності проведення нового випуску, компанія зобов'язана змінити статут і подати заявку на збільшення кількості акцій. Статутом також обумовлена номінальна вартість однієї акції. Номінальна вартість акцій складає юридичний капітал корпорації.

Звичайні акції – це акції, що дають їх власнику право голосу, дивіденди, які нараховуються залежно від прибутку компанії. Часто звичайні акції називають залишковим капіталом. Під дивідендами розуміють розподіл активів компанії між її акціонерами. Дивіденди можуть виплачуватись щоквартально, один раз на півроку і один раз на рік. Оголошуються дивіденди радою директорів. В більшості штатів рада директорів не має права оголошувати дивіденди, що перевищують нагромаджений нерозподілений чистий прибуток.

Таке оголошення можливе лише тоді, коли компанія згортає свою діяльність. У цьому випадку дивіденди являють собою ліквідаційні дивіденди.

З дивідендами пов’язано три дати:

а) дата оголошена радою директорів, після якої у компанії виникають зобов'язання щодо їх виплати;

б) дата реєстрації, визначає право на акції, тобто право отримання дивідендів: власники акцій на дату реєстрації будуть отримувати дивіденди, якщо ж акції продаються після цієї дати, то право на отримання дивідендів залишається у попереднього власника;

в) дата виплати – дата, на яку проводиться виплата зареєстрованим акціонерам.

Як правило, дивіденди виплачують у грошовій формі. На дату оголошення складають проводку:

Д-т Оголошені дивіденди

К-т Дивіденди до виплати

На дату реєстрації проводку не складають, а на дату виплати проводка має вигляд:

Д-т Дивіденди до виплати

К-т Грошові кошти

У кінці звітного періоду рахунок «Оголошені дивіденди» закривається на рахунок «Нагромаджений нерозподілений чистий прибуток», що відображають такою проводкою:

Д-т Нагромаджений нерозподілений прибуток

К-т Оголошені дивіденди

Привілегійовані акції не дають права голосу їх власнику, але вони мають певні переваги порівняно із звичайними акціями. По-перше це перевага в отриманні дивідендів. Власники привілейованих акцій отримують певну суму дивідендів швидше, ніж власники звичайних акцій. Ця сума визначається як фіксована сума доларів на одну акцію, або як відсоток від номінальної вартості. Визначена сума не означає, що власники привілейованих акцій отримують її завжди: у компанії повинен бути нагромаджений чистий прибуток і рада директорів повинна оголосити дивіденди на привілегійовані акції.

Дивіденди на звичайні акції не можуть бути оголошені до того, поки компанія не оголосить їх на привілегійовані акції.

По-друге, перевагою привілегійованих акцій над звичайними є право їх власників на активи компанії у випадку її ліквідації.

Третьою перевагою є право конвертації. Конвертовані привілегійовані акції дають власнику право за бажанням обміняти свої акції на звичайні за коефіцієнтом, що вказаний в умовах контракту.

Компанії можуть випускати акції, що мають номінальну вартість і такі, які її не мають. В акціях, що мають номінальну вартість, вона вказана безпосередньо на сертифікаті акції. Якщо компанія випускаючи акції отримує більшу ніж номінал суму, то ця сума називається додатковий капітал.

Сума випущених за номіналом акцій і додатковий капітал складає вкладений капітал. Акції, що не мають номінальної вартості можуть не мати ніякої присвоєної вартості чи мати оголошену вартість. Оголошена вартість – це вартість, що присвоєна акції за рішенням ради директорів. Вона може бути встановлена як до, так і після випуску акцій, якщо це дозволено законом штату. Відсутність номінальної вартості пояснюється тим, що в багатьох штатах заборонено випускати акції нижче номіналу.

Можливий також варіант випуску акцій за підпискою. Підписку оформляють контрактом, за яким інвестор зобов’язується оплатити акції до вказаної дати за узгодженою ціною. У контракті вказують, на які акції проведено підписку: звичайні чи привілегійовані. До моменту отримання всієї оплати акції не рахуються випущеними. Для відображення підписки в обліку використовують два рахунки:

1. Акції за підпискою. Цей рахунок виступає як зобов’язання корпорації щодо випуску підписаних акцій при отриманні всієї оплати.

2. Підписка до отримання. Цей рахунок відображає суму, яку повинна внести сторона, що здійснила підписку.

Підписка до отримання трактується неоднозначно. Одні вважають, що її треба відображати в активі балансу як дебіторську заборгованість, інші вважають, що вона повинна зменшувати акціонерний капітал. У США в даний час поширеніший другий підхід, оскільки Комісія з цінних паперів і бірж вимагає його дотримання.

Акції за підпискою трактуються в більшості штатів аналогічно як і випущені акції, бо всі права за них такі ж, як і у власників звичайних акцій.

Акції можуть також випускатись в обмін на негрошові активи, під якими розуміють основні засоби, нематеріальні активи, послуги і т.д.

Часто акціями оплачують землю, будівлі, послуги адвокатів.

Наприклад, компанія А в процесі свого формування випустила 1000 акцій номіналом 5 доларів для оплати послуг адвоката, який за аналогічні послуги виставив рахунок на 6000 доларів. Ця операція в обліку відображається:

Існує два основних методи для відображення випуску акцій: перший – відображення викуплених акцій за фактичною вартістю придбання чи викупною ціною, другий – відображення викуплених акцій за номінальною вартістю.

Також існує і два типи погашення акцій: фактичний і конструктивний. При фактичному погашенні подається формальний документ у державні органи, а при конструктивному – достатньо рішення ради директорів. В обліку вони відображаються однаково. Облік погашення акцій залежить від того, який метод використовувався для відображення випуску акцій.

Другою частиною власного капіталу компанії є чистий прибуток, нерозподілена частина між акціонерами, а реінвестована в підприємство. Вона є заробленим капіталом, який відображається на рахунку “Нагромаджений нерозподілений чистий прибуток ” і, як правило, має кредитове сальдо.

Очевидно, що основні зміни за кредитом цього рахунку відбуваються у результаті нагромадження чистого прибутку за визначений період, а зміни за дебетом – в результаті виплати дивідендів.

Компанія може виплачувати дивіденди у вигляді грошових коштів, інших активів, боргових зобов’язань, власних акцій.