3.6.2 Облік довготермінових зобов’язань

Міжнародного стандарту, який був би цілком присвячений обліку довготермінових зобов’язань, не існує. Однак стандарт 17 ”Облік лізингу ” визначає зобов’язання, що виникають в результаті довготермінової оренди; ці питання розглядає стандарт 19 “Затрати на пенсійне забезпечення ”, а фінансові зобов’язання регулює стандарт 32 “Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації ”.

Основні типи довготермінових зобов’язань.

1. Облігації до виплати.

2. Векселі до виплати.

3. Застави до виплати.

4. Лізингові зобов’язання.

5. Пенсійні зобов’язання.

Облігації – один із найрозповсюдженіших фінансових інструментів, якими користуються компанії з метою залучення грошових коштів і є одним з найрозповсюдженіших типів довготермінової заборгованості.

Облігація – це цінний папір, що випускається для залучення грошових коштів і дає право власникові через визначений проміжок часу отримати суму, що вказана в облігації, а також отримати проценти протягом періоду дії облігації. Номінальна вартість облігації, як правило становить 1000 $ або кратна цій величині. Проценти виплачуються в більшості випадків два рази на рік. Ціна облігації виражається в пунктах – процентах від номінальної вартості. Якщо облігація продається за 103-ма пунктами, це означає що її ціна становить 1000 $ х 103 % = 1030 $.

Як правило, випуск облігацій оформляється контрактом, який є зобов’язанням заплатити визначену суму грошей у визначений момент часу і виплатити проценти, що розраховані за ставкою. У контракті вказують всі деталі випуску (кількість облігацій, ставка проценту, дати виплати процентів, термін облігації, тип облігації).

Існує кілька типів облігацій.

1. Забезпечені і незабезпечені. Облігації можуть бути забезпечені нерухомістю чи іншим майном, або цінними паперами інших компаній. Незабезпечені облігації не мають спеціального забезпечення, їх можуть випускати лише компанії з хорошою репутацією. Існують також джанк- облігації – незабезпечені високо ризикові облігації, за якими виплачують вищі проценти.

2. Облігації, що погашаються одночасно із серіями. Якщо облігації випуску погашаються разом, то вони є одночасні. Якщо ж погашення облігацій відбувається через проміжки часу і погашаються частинами, то їх називають серійними.

3. Облігації, які можуть бути викуплені компанією, що їх випускає, достроково до дати погашення,– називаються відзивними облігаціями.

4. Облігації, які можна обміняти на інші цінні папери корпорації, наприклад, акції. Обмін може бути проведено за бажанням власника облігації. Конвертованість облігації є додатковим стимулом для інвестора, оскільки дає можливість отримати від цього вигоду. Якщо ціна акцій збільшується, то інвестор може обміняти облігації на акції, а якщо ціна облігацій падає, то він може тримати облігації до дати їх погашення.

5. Облігації, що погашаються товарами. Як правило, товаром виступають барелі нафти, тони вугілля, унції дорогоцінних металів. Власникам облігацій надається право вибору – отримати визначену суму грошей чи товар.

6. Процентні і безпроцентні облігації. Процентні – це стандартний тип облігацій з періодичною сплатою процентів. Безпроцентні – це облігації, по яких не виплачуються проценти. Вони передбачають зобов’язання виплатити певну суму грошей у зазначений термін. Ці облігації продаються за ціною значно нижчою номіналу, тобто з великим дисконтом. Дисконт власник отримує в момент її погашення.

7. Зареєстровані і купонні облігації. Зареєстровані – це облігації, що зареєстровані компанією, їх випускають на ім’я певного власника. Проводячи реєстрацію власників облігацій, компанія в день виплати процентів висилає їм чек на величину процентів, що належать до сплати. Купонні – це облігації пред’явника, вони не реєструються компанією, а мають відривні купони, на яких позначено величину і дату виплати процентів. Ці купони відриваються і подаються в банк до оплати.

8. Облігації, процент за які виплачується лише тоді, коли компанія, що їх випустила має прибуток. Звичайно цей вид облігацій використовують при реорганізації збиткових компаній.

9. Облігації, процент за які виплачують із певного доходу. Наприклад, прибутку від певного проекту.

Для того, щоб орієнтуватися інвесторам у всіх типах облігацій, періодично випускаються довідники, де публікуються рейтинги надійності. Три великих букви ААА означають найвищу ступінь надійності, АА – хорошу ступінь надійності, АВ – ступінь надійності вище середньої, ВВВ – ступінь надійності нижче середньої.

Векселі до оплати – це зобов’язання оплатити визначену суму грошей у зазначений термін. Вони є процентні і безпроцентні. Довготермінові векселі до оплати – це векселі, видані на термін більше одного року. За своїм змістом вони аналогічні довготерміновим облігаціям, однак вони не котируються на ринку цінних паперів.

Векселі є забезпечені і незабезпечені. Забезпеченими називаються закладні векселі, проценти за них декларуються, виходячи з річної ставки, хоч можуть виплачуватися щомісячно чи щоквартально.

Довготермінові лізингові зобов’язання – аналогічні продажу в кредит. Згідно з американськими стандартами орендатор повинен відображати отриманий актив і відповідні боргові зобов’язання за приведеною вартістю лізингових платежів за весь термін лізингу. Кожен лізинговий платіж складається з двох частин: процентів і частково погашеної основної суми боргу. На основні засоби отримані за лізингом нараховують знос.

1. Отримане за лізингом обладнання відображається:

Д-т Обладнання за лізингом.

К-т Лізингові зобов’язання.

2. Нарахування зносу відображають:

Д-т Витрати на знос.

К-т Нагромаджувальний знос за лізинговим обладнанням.

3. Погашення лізингового зобов’язання

Д-т Витрати на виплату процентів.

Д-т Лізингові зобов’язання.

К-т Грошові кошти.