15.3 Аудит

Закон про аудит 1988 року і видані на його основі інструкції 1990 року визначили, які компанії повинні піддаватися аудиторським перевіркам, а також вимоги до кваліфікації аудиторів, порядок проведення аудиторських перевірок.

Основне призначення аудиту - одержати висновок фахівця про те, чи забезпечують надані бухгалтерські звітні документи істине і неупереджене представлення про загальний і фінансовий стан компанії, а також про фактичну величину її прибутку і зміну фондів за звітний період відповідно до встановлених норм. Аудитор повинен також перевірити чи нема розбіжностей між звітами керівників компанії і звітними бухгалтерськими документами. Крім того, аудиторський звіт повинен відповідати на ряд інших питань, передбачених у законодавстві.

Аудиторські перевірки обов'язкові для великих і середніх компаній, до яких належать ті структури, показники яких перевищують дві з трьох встановлених умов:

- загальний обсяг активів — 1,4 мільйони євро;

- загальний обсяг реалізації — 2,9 мільйони євро;

- кількість працівників — 50 чоловік.

Під ці критерії підпадають близько 70 тисяч іспанських компаній з 1 мільйона діючих у країні. Аудиторським перевіркам піддаються також банки, фінансові і страхові компанії, а також усі ті структури, принаймні 5 % акціонерів яких вимагають проведення подібної перевірки.

Крім надання аудиторських звітів про щорічні бухгалтерські документи аудитори зобов'язані проводити перевірки й у деяких інших випадках, наприклад при злитті чи поділі компаній проводити оцінку вартості акцій, якщо правила, що діють у компанії, контролюють порядок переходу акцій від одного власника до іншого.

Аудитори, що повинні бути цілком незалежними, призначаються акціонерами на термін від 3 до 9 років. Після закінчення дев’ятирічного терміну аудиторського обслуговування однієї компанії фахівцем повина бути зроблена принаймні трирічна перерва в своїй діяльності по обслуговуванню даної компанії. Протягом терміну обслуговування компанії аудитора не можна відкликати, якщо тільки не будуть приведені аргументовані підстави для цього.

Щоб стати членом професійної організації Реєстру економічних аудиторів (РЕА), претенденту необхідно:

- мати вищу освіту;

- пройти трирічний курс практичної підготовки, включаючи і спеціально передбачені програми;

- скласти випускний екзамен з професійної підготовкиі, визнаний державними контрольними органами.

Аудиторські звіти зберігаються разом із щорічними бухгалтерськими звітними документами.

15.4 Бухгалтерські принципи

Основне призначення щорічних бухгалтерських звітних документів – дати істинне і неупереджене представлення про стан компанії. Іспанські теоретики вважали, що впровадження в цілому бухгалтерських принципів повинно виходити з практики роботи фахівців-практиків, а не з юридичних джерел, у іншому випадку це привело б до конфлікту з діючою в країні традицією бухгалтерської справи і суперечило б духу римського права.

Загальний план бухгалтерської справи Іспанії вимагає, щоб для забезпечення істинного і неупередженого представлення даних про фінансовий стан компанія, повинна включати в коментарі до звітних документів усі необхідні додаткові зведення. В особливих випадках бухгалтерські звітні документи можуть відходити від установлених правил їхнього надання, але про це повинно бути спеціальне повідомлення в коментарі до бухгалтерських звітних документів.

Незважаючи на невизначеність принципу істинного і неупередженого представлення інформації, усе-таки фахівці починають вважати його більш важливим, чим діюче раніш розпорядження, що бухгалтерські звітні документи повинні бути зрозумілими і точними.

Загальний план бухгалтерської справи включає дев'ять професійних принципів.

6. Розумна обережність, відповідно до якої прибуток має бути врахований тільки після їхнього одержання, а збитки можуть включатися, якщо прогнозується їхнє настання. Цей принцип має пріоритет над всіма іншими.

7. Функціональність компанії.

8. Облік. Кожна угода повинна бути зареєстрована в бухгалтерських облікових документах одночасно з виникненням її прав і обов'язків.

9. Первісна вартість повинна бути основою для всіх оцінок доти, поки ринкова вартість засобу, що враховується, не стане меншою.

5. Нарахування. Доходи і витрати повинні показуватися на момент їхнього фактичного здійснення, а не на час одержання платежу.

6. Порівнянність. Усі витрати повинні відповідати всім поступленням.

7. Відсутність взаємопогашення активів і пасивів чи доходів і витрат.

8. Незмінність методів обліку. Обрані бухгалтерські критерії не повинні змінюватися доти, поки не відбулося істотної зміни умов, що обумовили їхній початковий вибір. Якщо ж усе-таки доводиться змінити такі критерії, про це треба повідомити в річному звіті, вказавши при цьому кількісні і якісні наслідки від проведених змін.

9. Матеріальність.