3.4.5 Форми і методи контролю за рівнем заробітної плати в країнах із ринковою економікою та Україні

В сучасних умовах у країнах із розвиненими ринковими інститутами, що захищають інтереси найманих працівників, сформувалася досить ефективна система соціального партнерства, в межах якої основні суб’єкти трудових стосунків домовляються про умови оплати праці з врахуванням ринків праці капіталів, передбачуваних темпів економічного зростання національної економіки, прогнозів можливих темпів інфляції й інших змін макроекономічних показників, які можуть впливати на рівень оплати праці.

У розвинутих країнах світу держава займає активну позицію в регулюванні заробітної плати, використовуючи для цього різні методи впливу. При цьому застосовують як методи адміністративно-командного характеру, так і економічні важелі.

Зокрема, адміністративно-командний характер мають рішення при визначенні мінімального рівня оплати праці та мінімальних норм індексації доходів, контроль за використанням прийнятих державою рішень тощо.

Економічний характер мають системи оподаткування прибутків або доходів підприємств. Цікавою, зокрема для України, є система державного регулювання заробітної плати, яка використовується у Франції. Важливими чинниками формування заробітної плати на промислових підприємствах вважають:

– справедливість розподілу заробітної плати між працівниками відповідно до якості та кількості виконаної роботи;

– забезпечення фінансової рівноваги підприємства при визначенні величини фонду заробітної плати;

– забезпечення конкурентоспроможності заробітної плати для збереження кваліфікованих працівників, залучення на підприємство кращих фахівців з інших підприємств.

Така політика організації заробітної плати формується на рівні промислових підприємств. Держава, як правило, не втручається у внутрішні процеси управління трудовими ресурсами підприємств, однак вимагає від них дотримання певних законів і постанов, затверджених законодавством країни.

Зокрема, держава встановлює мінімальну професійну заробітну плату року, що є заробітною платою за годину, рівень якої має гарантований характер. Її має одержувати кожний працівник, що досяг 18 років. Мінімальний рівень цієї заробітної плати підвищується при зростанні цін. Індекс зростання цін розраховує Національний інститут статистики і економічних досліджень. Слід зазначити, що мінімальний рівень оплати праці у Франції отримують близько 4% працівників, тобто загалом невелика їх частка. Однак, механізм формування та встановлення мінімальної заробітної плати має фундаментальне значення для побудови всієї системи оплати праці і трудових відносин. Законодавство країни з питань оплати праці спрямоване на заборону дискримінації заробітної плати і забезпечення рівності оплати праці чоловіків і жінок за принципом “за однакову роботу – однакову заробітну плату ”; крім цього, воно зобов’язує щороку проводити колективні переговори як на галузевому рівні, так і на рівні підприємства.

Політика підприємств щодо оплати праці ґрунтується на основних принципах державної політики, законах та інших правових документах, вирішуючи одночасно свої локальні проблеми стосовно організації оплати праці. Мета такої політики – створити умови праці, які би задовольняли працівників і заохочували їх до продуктивної праці. На більшості підприємств заробітна плата складається з двох частин: перша пов’язана з посадою, а друга – з підходом до виконання своїх обов’язків на цій посаді. Оплата, що пов’язана з посадою, визначена базовою фіксованою помісячною платнею. Друга частина передбачає оплату за активну позицію працівника у виконанні своїх функціональних обов’язків. Ця частина оплати праці спрямована на визначення індивідуальних особливостей людини в процесі виробництва та підвищення мотивації персоналу. До неї входять різні надбавки залежно від продуктивності, складності, якості праці й ін.

Слід зазначити, що визначення індивідуальних доплат є не тільки традиційним у системах оплати праці, що використовуються в розвинутих країнах світу, а й має останнім часом чітку тенденцію до збільшення в загальній величині оплати праці. В деяких випадках вона становить до 50% суми заробітної плати.

У країнах з ринковою економікою використовують різні форми участі працюючого населення в розподілі та перерозподілі прибутків підприємств.

Основні з них можуть бути використані в Україні.

Обстеження різних видів доходів працюючого населення показує, що виплата за дивідендами в розвинутих країнах світу становить значну питому вагу. Так, особисті доходи від дивідендів, процентів і ренти в США становлять 17% від загальної суми доходів.

У перспективі в зарубіжних країнах, і передусім високо розвинутих, прогнозується значне зростання вартості праці за годину, що матиме безпосередній вплив на процеси міграції робочої сили як на державному, так і на міждержавному рівнях і спонукатиме підприємців до підвищення заробітної плати в країні для збереження кращих спеціалістів у вітчизняній економіці. Це _{також значно вплине на світову систему оплати праці.}

_{Структура доходів за видами в економіці США}

Таблиця 12

Види доходів	Частка в доходах, (%)
Заробітна плата	60
Інші трудові доходи	6
Доходи власників	8
Особисті доходи від дивідендів, процентів і ренти	17
Інші види доходів	9

В економічній системі, що діє в Україні та ґрунтується на різноманітних формах власності і господарювання, організація заробітної плати здійснюється на основі певних поєднань (схема 1).

У більшості країн світу, в т.ч. в Україні, величину мінімальної заробітної плати встановлює держава. До функцій держави входить контроль за дотриманням встановленої згідно з чинним законодавством величини мінімальної заробітної плати з боку роботодавців та її регулювання відповідно до змін макроекономічних процесів.

В економічній теорії відомі різні підходи до визначення величини мінімальної заробітної плати, кожен з яких лише певною мірою задовольняє інтереси основних економічних суб’єктів (уряд, підприємці-роботодавці, наймані працівники). Мінімум заробітної плати визначається мінімумом споживання при простому відтворенні робочої сили. Чим багатше суспільство, тим більше воно має можливостей підняти планку, що встановлює мінімальну величину заробітної плати і навпаки.

Важливими показниками слід вважати також рівень середньої та максимальної заробітної плати. Хоча такі показники ненормативні, їх розрахунки мають суттєве значення при визначенні раціональних пропорцій у рівнях мінімальної, середньої та максимальної величин заробітної плати. Відомо, що в сучасних умовах в Україні між мінімальною і максимальною _{величинами заробітної плати існує велика різниця.}

_{Організація оплати праці в Україні}

Схема 1

_{Елементи організації оплати праці}

Державне регулювання

_{Генеральна угода}

Договірне регулювання

Галузева угода

Регіональна угода

Колективний договір підприємства

_{Трудовий договір}

Механізм визначення індивідуальної заробітної плати на рівні структурного підрозділу

Заводська тарифна система

Нормування праці

Форми та системи заробітної плати

Продуктивність праці слід розглядати як важливий критерій у визначенні величини заробітної плати працівників промислових підприємств. Відомо, що у вітчизняній практиці в умовах адміністративно-командної системи господарювання панувала концепція, згідно з якою зростання продуктивності праці пов’язувалось із збільшенням заробітної плати. При цьому використовувалися різні економічні й адміністративні важелі, спрямовані на забезпечення випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням заробітної плати. Однак, прямий контроль із боку держави за дотриманням випереджаючих темпів зростання продуктивності праці не відповідає вимогам ринкової економіки.

Держава може надавати пільги в оподаткуванні прибутків державних підприємств у тих випадках, коли вони забезпечують вищий рівень продуктивності праці, ніж це передбачено нормативами та завданнями і, навпаки, застосовувати економічні санкції, якщо підприємства не забезпечують нормативний рівень продуктивності праці. Так забезпечується зацікавленість підприємств у підвищенні продуктивності праці, що, звичайно, повинно зумовлювати зростання заробітної плати. При цьому не завжди можуть зберігатися умови випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням заробітної плати; це залежить від економічного стану підприємства, основних напрямків і завдань його розвитку.

Прибуток – важливе джерело формування національного доходу, капіталів підприємства. У світовій економіці найчастіше використовують два критерії щодо оподаткування результатів виробничо-господарської діяльності: прибуток або дохід. В Україні в процесі економічного реформування були спроби перейти від одного критерію до іншого. В січні 1995 р. прийнято рішення про оподаткування прибутку підприємств, що ліквідувало можливість подвійного оподаткування заробітної плати, яка, як відомо, є складовою частиною доходу підприємств. Однак зміна лише критерію оподаткування не здатна вирішити проблеми, пов’язані з удосконаленням системи оплати праці.