Питання для самоперевірки та самоконтролю

1. Як здійснюється бухгалтерське регулювання в Данії.

2. Особливості обліку витрат в Данії.

3. Як здійснюють розподіл постійних витрат ?

4. Як здійснюють розподіл змінних витрат ?

5. Дайте характеристику основних статей витрат.

6. Бухгалтерський облік в Німеччині

Німеччина має давні традиції бухгалтерської справи. З одного боку, на бухгалтерську справу мають вплив законодавчі органи, а з другого – у країні є високоосвічені спеціалісти з бухгалтерського обліку.

У Німеччині є три типи компаній:

1. Компанії з обмеженою відповідальністю, акції яких вільно змінюють власників. До керівництва компаній входить однакова кількість акціонерів і працівників компанії.

2. Компанії з обмеженою відповідальністю і обмеженим правом на передачу акцій. Акції не можуть вільно переходити від одного власника до іншого. Орган нагляду створюють, якщо кількість працівників не перевищує 500 чоловік.

3. Компанії, в яких хоча б одна особа несе повну відповідальність.

Важливим елементом німецького бухгалтерського законодавства є принцип обов’язковості, який повинен забезпечити надання бухгалтерських документів відповідно до податкових законодавств. Характерний також зворотній зв’язок.

Для німецької бухгалтерської практики характерні дві особливості:

- готовність прийняти державне втручання в економічну діяльність компанії.

- сильні традиції анти індивідуалізму.

У результаті цього, основними постачальниками капіталу стали не індивідуальні інвестори, а великі банки, які заснували свої власні аудиторські фірми і зобов’язують співпрацювати з ними надаючи необхідну їм фінансову інформацію. Традиції обліку сформувались ще у 30 роках ХХ ст. У даний час, маючи висококваліфікованих спеціалістів, держава займає домінуючі позиції в бухгалтерській справі.

У 1931 р. держава зобов’язала компанії проводити аудиторські перевірки. Визнані кваліфіковані аудитори в 1932 р. об'єднались в професійну організацію і створили Інститут. В 1961 р. створено офіційний орган контролю за діяльністю аудиторів під керівництвом Міністерства економіки, що проводить реєстрацію всіх аудиторів.

Крім цього існує ще добровільна асоціація кваліфікованих аудиторів, в яку входить 84 % із 6680 аудиторів даного рівня підготовки.

Після об’єднання Німеччини 140 аудиторів з Східної Німеччини також отримали право зареєструватись як кваліфіковані аудитори після складання іспитів німецького юридичного та податкового законодавства.

Отримати звання кваліфікованого аудитора досить важко. Необхідно мати спеціальну освіту. У 1950 р. в Німеччині у школах бізнесу всі студенти вивчали бухгалтерську справу. Для порівняння, у Великобританії в той самий час бухгалтерська справа читалась лише для 500 студентів. 75 % всіх кандидатів на отримання цього звання мають вчену ступінь в бізнесі чи бухгалтерській справі. Потім кандидату необхідно пройти 5 років професійної практичної підготовки, після чого його допускають до здачі 7 письмових екзаменів, на кожен з яких відводять 4 - 6 годин. Після цього спеціально створена комісія з 8 університетських професорів приймає усний екзамен. Середній вік осіб, що отримують звання кваліфікованого аудитора, – 35 років.

Особи, що отримують звання професійного податкового консультанта, проходять менші випробування. Для отримання звання необхідно мати 3 роки практичної підготовки (здебільшого кваліфіковані аудитори спочатку отримують звання професійного податкового консультанта). Потім необхідно 5 років займатися професійною практичною діяльністю, тільки після цього дозволяється складати іспити на отримання звання кваліфікованого аудитора.

Аудиторські перевірки повинні проводити всі середні і великі компанії.

Компанії підлягають під ці визначення, якщо перевищують два із трьох встановлених критеріїв протягом двох останніх років.

До критеріїв відносять: загальна сума активів 2,0 млн. євро; обсяг продажу – 4,0 млн. євро; середня кількість працівників – 50 чоловік.

При проведенні аудиторських перевірок аудитори стикаються з такими типовими проблемами.

1. Німецькі аудиторські фірми можуть володіти більшістю акцій, що належать зовнішнім акціонерам. Клієнт такої фірми може мати тісні зв’язки з акціонерами, що володіють акціями цієї фірми. Такої практики нема у жодній європейській державі.

2. 30 % доходів аудиторів надходить від консультацій керівництва компаній, а це підриває незалежність аудиторів.

3. За німецьким законодавством відповідальність аудиторів незначна, тому вони не особливо виявляють свою особисту незалежність.