Тема 3. Правове регулювання судово-експертної діяльності

харчування в магазині, громадянин стає учасником суспільних відносин, які також регулюються положеннями цивільного права.

У цілому ж, відносини, що регулюються нормами цивільного права можна згрупувати наступним чином (рис. 3.3).

Майнові відносини, безпосередньо пов'язані з економічною сферою діяльності людини

Особисті немайнові

відносини, пов'язані з

майновими

///

Особисті немайнові

відносини, не пов'язані з

майновими

Рис 3.3. Види відносин цивільної галузі права

До першого виду відносин належать відносини в економічній сфері діяльності, в які людина вступає для задоволення своїх матеріальних потреб. Це відносини власності, відносини, що виникають в результаті укладання договорів, а також внаслідок заподіяння матеріальної шкоди. У таких відносинах практично щодня, якщо не щогодини, бере участь кожна людина.

До другої групи зазвичай належать відносини, пов'язані з набуттям авторського права, права на винахід чи відкриття. Зв'язок цих особистих немайнових прав з майновими проявляється в тому, що авторство створює інтелектуальну власність, право на винагороду. Останнє, у свою чергу, передбачає отримання певних матеріальних або грошових благ, що є процесом майнових відносин.

Третій вид об'єднує особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими. У цьому випадку йдеться про відносини, пов'язані з захистом прав, невіддільних від особистості, а тому неможливо передати, вони не можуть бути відчужені. Таким є ім'я, честь, гідність. Цивільно-правові норми третьої групи регулюють відносини, пов'язані із захистом цих майнових прав, стягненням шкоди чи компенсації з осіб, що порушують ці права.

Розділ 2. Організація судово-бухгалтерської експертизи

Перехід нашої країни до ринкової економіки неминуче призводить до розширення сфери цивільно-правового регулювання різноманітних майнових відносин, які відбуваються в різних сферах економіки. Причому багатовікова практика правового регулювання показала, що для нормального розвитку властивих ринковій економіці товарно-грошових відносин найбільш прийнятними є норми цивільного права. Пов'язано це з тим, що основною особливістю цивільних відносин є юридична рівність сторін-учасниць, яка передбачає недоторканість права приватної власності, різноманіття форм права власності, свободу підприємництва, право на результати власної інтелектуальної, творчої діяльності.

Основи цивільно-правового регулювання в нашій країні закріплює Конституція України. Наступним документом, що здійснює регулювання відносин у межах цивільної галузі права, є ЦК України. На території нашої країни до 2003 року включно діяв ЦК України, прийнятий ще за часів СРСР. Однак згаданий документ не враховував нових економічних відносин, тому Верховною Радою України було прийнято новий ЦК України. Даний документ детально регламентує інститут права власності. Зокрема, цим нормативним актом визначено:

підстави для набуття (на новостворені, перероблені, безхазяйні, загублені речі, на майно, відчужене особою, яка не мала на нього права, на загальнодоступні дари природи), втрату (припинення права власності, наприклад, у разі відчуження, відмови від нього власника, знищення, викупу, конфіскації), зажистправа власності;

особливості здійснення приватної, державної, комунальної, спільної власності, власності на житло та землю тощо.

Передбачено також існування речових (майнових) прав на чуже майно: сервітут (право користування), ємфітевзіс (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб), суперфіцій (право забудови земельної ділянки). Закріплено й способи захисту цивільних прав у різних випадках повернення права власності.

Крім того, Кодекс вводить новий лексичний термін - "яравочин" (угода), під яким розуміють дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочин може бути одно-, дво- і багатостороннім договором, й укладатися як у письмовій, так і в усній формі.

При цьому ЦК України передбачає випадки, в яких правочин може бути здійснено в усній формі, та випадки, коли письмова форма правочину є обов'язковою.

Цивільний кодекс також регламентує порядок укладання договору та передбачає зміст його розділів (предмет договору, строки дії, ціну та ін.). Також у зазначеному документі наведено види договорів, характеристику та порядок здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання: платіжних доручень, акредитиву, розрахункових чеків, за допомогою факторингу.

Таким чином, ЦК України є зведенням положень, що встановлюють порядок взаємодії між різними суб'єктами привступі у відносини, що регулюються нормами цивільного права (див. рис. 3.3). Коротку характеристику ЦК України наведено в таблиці 3.2.

Не всі відносини, в яких беруть участь фізичні

Господарське правоі

та юридичні особи є цивільними. Особи можуть співпрацювати у сфері суспільного виробництва з метою виготовлення та реалізації продукції виконання робіт чи надання послуг, що мають вартісне вираження. Сукупність зазначених відносин і дій має назву господарська діяльність Права га обов'язки суб'єктів, порядок взаємодії у межах господарської діяльності визначаються нормами господарського права.

До речі, наведена назва сукупності нормативних актів, які

регулюють відносини в сфері господарювання, - господарське

право - починала закріплюватисяу вжитку в нашій країні лише в

останні роки. Всередині 90-х рp. XX ст. надходили різні пропозиції

щодо назви правових норм господарської галузі законодавства:

комерційне право (в цьому варіанті планувалося скористатися досвідом країн

Західної Європи), підприємницьке (ця назв використовується деякими

спеціалістами і сьогодні) або господарське право. Відповідно до таких назв галузі

права пропонувалися й назви збірника законодавчих актів господарської галузі

права - кодексу, в якому були б закріплені положення, що регулюють відносини у

сфері господарювання. Однак вибір був зроблений на користь назви

"господарське" і Верховною Радою України було прийнято Господарський кодекс

(ГК) України. Цей нормативний документ відповідно до Конституції України

встановлює правові основи господарювання в нашій країні, що базується на

різноманітності суб'єктів господарювання різних-форм власності. ГКУ регулює

господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення

господарської діяльності суб'єктами господарювання, а також відносини між

іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Розділ 2. Організація судово-бухгалтерської експертизи

Характерним для Господарського кодексу є чітке розмежування понять "господарська" та "підприємницька" діяльність, причому остання є лише частиною першої. Зв'язок наведених понять можна зобразити наступним чином (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Взаємозв'язок господарської та підприємницької діяльності

Господарським кодексом визначено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не визнаються суб'єктами ведення господарства. Для здійснення зазначеними органами підприємницької діяльності вони повинні бути наділені господарською компетенцією, під якою розуміють сукупність господарських прав (право господарського відання, право оперативного управління та право оперативного використання майна) і господарських обов'язків. Разом з тим, держава в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування є учасниками відносин у сфері господарювання, що мають бути наділені повноваженнями на здійснення регулювання господарської діяльності. Вплив зазначених органів на відносини у сфері господарювання полягає у вимогах, які містяться в нормативних та інструктивних документах, прийнятих зазначеними органами державної влади і місцевого самоврядування.

Коротка характеристика інших положень ГКУ наведена в таблиці 3.2.

Слід звернути увагу, що введення в дію ГК України передбачає втрату чинності Законів України "Про підприємництвота "Про підприємства в Україні". Однак основні положення зазначених законів передбачено в ГК України.

98