1.4. Історія виникнення та розвитку судово-бухгалтерської експертизи

Починаючи з моменту виникнення судово-бухгалтерської експертизи та на всіх етапах її розвитку в ній вбачали важливий інструмент, необхідний для правильного розв'язання справи як на етапі розслідування, так і при розгляді її в суді, а експерта вважали науковим свідком.

Вже з виникненням обліку в Стародавньому Єгипті, Вавілоні з'явилися посади експертів - царських контролерів, які підтверджували достовірність звітів про пожертвування, які складалися головним жрецем.

В епоху Відродження книги подвійної бухгалтерії Луки Пачолі використовувалися у судах для перевірки достовірності даних бухгалтерського обліку, а самі бухгалтери виступати у суді в ролі експертів. В Англії судово-бухгалтерська експертиза виникла й почала розвиватися

Тема 1. Сутність судово-бухгалтерської експертизи

тоді, коли запровадили посади контролерів-аудиторів. В кінці XIX та на початку XX століття судово-бухгалтерська експертиза отримала широке визнання у суспільстві.

В Росії початок застосування висновку за результатами експертизи документів як доказу в суді покладено в 1716 p., коли Петро І затвердив нормативний документ "Краткое изображение процессов и судебных тяжб". В ньому вперше визначено доказову силу письмового документу, але за умови, що підсудний його не спростовував. В протилежному випадку для з'ясування істини запрошувалися експерти, які визначали достовірність документу. Цей нормативний акт разом з Військовим Статутом, який містив розділ "О купецких книгах и грамотках" - хоч і непрямо, але все ж таки є свідченням зародження судово-бухгалтерської експертизи в Росії.

Проте в ті часи експертиза не набула широкого розповсюдження та розвитку, оскільки в Російській імперії, зважаючи на розподіл власності в державі, більшість промислових і торговельних підприємств належали капіталістам та діяли у формі приватних підприємств і акціонерних товариств. У зв'язку з цим розкривати істину в судових справах, секрети діяльності підприємств та комерційну таємницю було не в інтересах приватних власників. За таких умов судово-бухгалтерська експертиза не могла розвиватися на науковій основі. Спеціалісти, які запрошувалися судом в якості експертів-бухгалтерів, не були вільні у своїх судженнях, адже повністю залежали від замовників експертного дослідження. В дореволюційний період практика судово-бухгалтерських експертиз передбачала проведення експертами дослідження переважно на стадії судового розгляду справ, характер таких експертиз передбачав, як правило, значну частину простої технічної роботи.

Проф. С Фортинський відзначив, що перша згадка про судово-бухгалтерську експертизу в Росії належить до жовтня

1920 р. Саме в цей час Народним комітетом юстиції Росії затверджено "Инструкцию народным следователям при производстве предварительного следствия". Взагалі, ця

Інструкція була одним з перших радянських процесуальних нормативних актів. Однак у статті 23 Інструкції' передбачалося: "коли під час попереднього слідства для виявлення певної обставини необхідні знання досвіду або спеціального знання, народний слідчий запрошує в якості знавців спеціалістів: ... бухгалтерів ..., які, ознайомившись з даними огляду та обставинами справи, дають в листі свої висновки за запропонованими народним слідчим питаннями". В цьому документі чітко визначалися випадки, в яких необхідне проведення судово-бухгалтерської експертизи, й зазначалися підстави для її проведення.

Розділ 1. Теоретичні основи судово-бухгалтерської експертизи

Період початку XX ст. характеризувався відсутністю спеціальних організацій експертів-бухгалтерів, які б проводили експертні дослідження за вимогою слідчих або судових органів. В 20-ті роки XX ст. ці функції виконували облікові організації, головним завданням яких було надання рекомендацій підприємствам щодо організації та ведення бухгалтерського обліку, складання балансів та кошторисів, надання висновків з окремих питань, що виникали в господарській діяльності.

Лише в 1921 році в Петрограді при Північно-західній торгівельній палаті створено відділ обліково-фінансових експертиз, який у подальшому був реорганізований в Інститут відповідальних бухгалтерів. У 1923 році при Московському відділенні Російського технічного товариства для проведення експертиз за завданням судів у складі відділу обліку господарської діяльності і організовано Бюро бухгалтерської експертизи та консультацій. Аналогічні зміни відбулися в такій системі і в Україні.

До 1925 р. для проведення судово-бухгалтерської експертизи правоохоронні органи залучали в якості експертів головних бухгалтерів підприємств, які працювали в певному регіоні. Це обумовлювалося тим, що фахівців в галузі саме судово-бухгалтерської експертизи на той час ще не було.

У подальшому організація судово-бухгалтерської експертизи постійно вдосконалювалася - створювалися підрозділи, що займалися її проведенням. Зокрема в 1925 році при Народному комісаріаті робітничо-селянської інспекції (НК PCI) CPCP створено Інститут державних бухгалтерів-експертів (ДБЕ). Він діяв на основі положення, затвердженого Радою народних комісарів (РНК) CPCP від 18 серпня 1925 р.

Працівниками цього інституту стали спеціалісти, які працювали в державних організаціях. Так, дійсними членами Інституту свого часу були такі відомі науковці, як Г.А. Бахчисарайцев, О.М. Галаган, А.Гуляєв, М.А. Кіпарісов та ін.

Право надання експертних висновків на вимогу державних органів з усіх питань обліку та звітності мали лише експерти-бухгалтери цього Інституту. Однак така прерогатива не поширювалася на проведення ними експертиз для слідчих та судових органів. Судді та слідчі самостійно обирали спеціалістів, які залучались як експерти-бухгалтери у конкретних справах.

Інститут державних бухгалтерів-експертів мав власне друковане видання - "Вестник И.Г.Б.Э.". Саме завдяки "Вестнику И.Г.Б.Э." сьогодні