2. Орфографічний розбір. Його види. Методика проведення орфографічного розбору в початковій школі.

Одним з найважливіших видів роботи майже на кожному уроці рідної мови в поч. шк. Є орфографічний розбір. Він застосовується на різних етапах уроку переважно з навчальною метою, може виконувати контрольну функцію, оскільки, пояснюючи орфограму, учень приводить у дію весь необхідний запас теоретичних знань, умінь і навичок з фонетики, графіки, лексики. Систематична робота, пов’язана з поясненням орфограм, привчає школяра до певної послідовності операцій, певного ходу міркування.Пропонується такий порядок орфографічного розбору: 1. Знайти орфограму або орфограми в слові (якщо проводиться не частковий, а повний аналіз виділеного слова) 2.Співвіднести виділену орфограму з відповідним правилом і дати визначення цього орфографічного правила. 3. Графічно позначити орфограму в слові.Орфографічний розбір може бути повним і частковим.

Частковий розбір дає можливість закріпити тільки – но вивчену орфограму.

Повний орфографічний розбірпередбачає аналіз усіх орфограм, які трапилися у слові або тексті. Найчастіше він має місце під час систематизації й узагальнення вивченого орфографічного матеріалу, а також виконування тренувальних вправ на етапі вдосконалення навичок. Орфографічний розбір входить до системи орфографічних вправ, може бути елементом списування або диктанту. Для правильного вибору орфограми у слові необхідно зіставити написання, які визначаються вимовою, і написання, що регулюються орфографічними правилами. Для цього слід визначити в слові наголос, поділити слово на склади, знайти наголошений склад і наголошений голосний.Знайти орфограму – означає вказати її місце в морфемі. Слово розбирається за будовою, виділяються його значущі частини . Для правильного вибору орфограми необхідним є також урахування морфологічних умов, семантики морфем. Пояснення орфограми в слові завершується формулюванням правила, яке регулює її написання. Формулювання правила є узагальненням конкретного випадку пояснення орфограми в слові і водночас створює передумови для виконання низки орфографічних вправ на закріплення правопису орфограми. Молодший школяр виконує орфографічний розбір в усній формі. Пояснення ним орфограми є зв’язним міркуванням. При цьому вчитель стежить за логічною структурою викладу думок, умінням учня встановлювати причинно – наслідкові зв’язки.

Різновидами орфографічного розбору є фонетико – орфографічний і граматико – орфографічний.

Фонетико – орфографічний розбір слова передбачає аналіз фонетичних написань. За своєю суттю й методикою нагадує частковий звуко – буквений розбір. Наприклад: у слові взуття є подовжений м’який приголосний звук [т ^‘:]. На письмі позначаємо його двома однаковими буквами тт. Граматико – орфографічний розбір має на меті пояснити правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників, особових закінчень дієслів тощо. Отже, під час його проведення учні називають граматичні ознаки слова. Наприклад: читаємо – дієслово теперішнього часу, множина, 1 особа, належить до І дієвідміни, тому що в 3 особі множини має закінчення – ють (читають). А ми знаємо, що дієслова І дієвідміни в 1 особі множини мають закінчення – емо, - ємо.

Найскладнішим видом орфографічного розбору є аналіз морфологічних написань. Тут має місце поєднання фонетико – орфографічного і морфемного розбору. Напр.: у слові глибокий наголошений склад бо. Корінь слова глиб (глибина, заглибитися). Ненаголошений голосний у корені.

Білет №11