1. Головні члени речення .Способи їх вираження.

2. Якості читання. Вироблення в учнів навичок правильного, виразного, свідомого, швидкого читання.

1. Головні члени речення .Способи їх вираження.

Члени речення поділяються на головні і другорядні. Головні члени речення становлять його граматичну основу-це підмет і присудок.

Підметомназивається головний член двоскладного речення, що позначає предмет,ознака якого названа в присудку. Він відповідає на запитання хто ? або що? . Підмет може називати особу або суб*єкт дії,або носія ознаки. Остап ішов годину.

Підмет уреченні найчастіше виражається іменником або займенником. Інші частини мови виконують роль підмета тоді,коли вживаються у ролі іменника, і відповідають на запитання хто?або що?

Н-д:Минуле в пам*яті живе.

Підмет може виражатися і нерозкладним словосполученням. Н-д: учились в школі вогневій сини дванадцятого століття.

Такий підмет називається складним. Словосполучення типу батько з сином, Іван з Петром, виконують роль складеного підмета. Лише тоді, коли в реченні присудок стоїть у множині .Н-д: Батько з сином виходять з затінку на сонце.

Якщо ж певна ознака приписується одній з двох осіб,присудок

ставиться в однині. Тоді іменник у називному відмінку є підметом, а іменник в орудному відмінку – додатком. Н-д:Петро з ним ділився своєю працею.

Присудком називається головний член речення( двоскладного), що виражає ознаку підмета в часі. Ця ознака може вказувати на: дію, властивість, на приналежність, на стан. За структурою розрізняються простий і складений присудок. У простому присудку лексичне і граматичне значення виражається одним словом,у складеному зв*язка чи допоміжне дієслово є носіями граматичного значення, а іменна частина чи інфінітив - носіями лексичного значення.

Простий присудок виражається дієсловом дійсного, умовного чи наказового способу. Зрідка простий присудок виражається вигуково - дієслівними формами, синтаксично – нерозкладними словосполученнями або фразеологізмами.

До дієслівного складеного присудка входить допоміжне дієслово та інфінітив. Інфінітив у цьому присудку називає дію, а допоміжне дієслово вказує на реальність чи нереальність дії та на її час.

Допоміжними можуть бути: дієслова,що вказують на протікання дії; дієслова із значенням бажаності;можливості,необхідності,доцільності;дієслова, що виконують мислительні чи психічні процеси, прикметники( радий, здатний, схильний, повинен) і стійкі сполучення ( мати право,нагоду, можливість).

Іменний складений присудок. До іменного складеного присудка входить дієслово- зв*язка та іменна частина, виражена,виражена іменником, числівником чи займенником. Усі дієслова - зв*язки виконують граматичну функцію-вказують на особу, час і спосіб. Дієслова- зв*язки бути, становити позбавлені лексичного значення, а дієслова ставати, лишатися,побитися, вважатися, надають присудкові певних смислових відтінків. Дієслово є у теперішньому часі вживається рідко. Воно становить нульову зв*язку.

2. Якості читання. Вироблення в учнів навичок правильного, виразного, свідомого, швидкого читання.

Уся робота із застосування видів читання підпорядкована виробленню в учнів таких його якісних ознак. , як свідоме, правильне і швидке читання. Щодо читання вголос, то воно має бути ще й виразним

Свідоме читання. Забезпечує читання з ясним розумінням змісту тексту, описаних подій, зв’язку між ними, й уміння оцінити вчинки діючих осіб. Усе це ґрунтується на усвідомленому сприйманні учнями лексичного значення всіх слів, що завдяки граматичній пов’язаності формують думку, виражену реченням. Свідомим визначається читання, якщо учень спроможний не тільки переказати, а й висловити своє висловлення до прочитаного.

Свідоме читання має відповідати таким критеріям:

- розуміння ідей твору,змісту його окремих частин;

-визначення ставлення до прочитаного;

-розуміння суті думки, вираженої в кожному реченні;

-розуміння учнями лексичног значення кожного слова;

-розуміння переносного значення слів, виразів, порівнянь, фразеологічних одиниць,стійких зворотів, прислів’їв,крилатих виразів тощо.

Правильне читання. Відповідає таким критеріям:

-безпомилковісь відтворення звукового наповнення прочитуваного, тобто читання без пропусків букв, складів,їх перестановок, вставки зайвих букв чи складів;

- ритмічність або плавність читання - злите промовляння складів у словах та службових частин мови з самостійними;

- дотримання орфоепічних норм – прийоми запобігання можливим помилкам, у процесі читання тексту учнями:вимова тих звуків і слів, які у мовленні дітей зазнали впливу діалектичного оточення.

У виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, що відповідає темпу усного мовлення учня і забезпечує свідоме сприймання

Виразним може бути лише читання вголос, тому основні вимоги до нього пов’язані з інтонацією, яка включає складний комплекс елементів вимови,зокрема: ритм, темп, тембр (вище і нижче), інтенсивність (голосніше чи тихіше), логічний наголос.

Виразним читання вважається тоді, коли читець дотримується пауз,логічних наголосів, варіює пришвидшенням чи уповільненням темпу,пониженням чи підвищенням слів при проказуванні слів або речень відповідно до змісту твору.

Всі якості читання взаємопов’язані і взаємозумовлені .Удосконалення однієї з них веде до поліпшення іншої, а недоліки якоїсь із ознак читання впливають на якісну характеристику інших.

Білет 21