Хід уроку

I. Організаційний момент.

2. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель: Діти, сьогодні я йшла до класу і мені директор віддала листа, який надійшов саме нам учням 1-Б класу (відкриваю конверта і зачитую листа)

«Пелюстку відірвемо

Гуртом усе почнемо»

(Закріплюю квіточку на маленькій дошці)

2. Актуалізація знань.

1. А пелюстка (червона)

Зі мною будете грати, знання закріпляти.

1. Яку букву вивчили на минулому уроці? Які звуки вона позначає? Назвіть слова, в яких зустрічаються ці звуки.

2. Читання складової таблиці (учні читають диференційовано,

самостійно, напівголосно).

2. Робота в парах (1 учень читає, а 2 учень слідкує, навпаки)

Читання піраміди.

• Яке слово не зрозуміле?

• Яке слово найдовше?

• Складіть речення зі словом ПОРТ.

Поширте це речення.

(Завдання її пелюстки виконано, найкращі учні одержуютьмаленькі червоні квіточки)

2. а пелюстка (жовта)

Девіз

Дружно, швидко вимовляй чистомовки, скоромовки промовляй.

Вправи у виразному й швидкому промовлянні.

1. Чистомовка Пи-пи-пи яблука купи Пі-пі-пі- смітник у куті

2. Конкурс кращого скоромовця.

Палкан попав у капкан.

3. Гра «Комп'ютер» (вивчення' нової скоромовки)

Ішов Прокіп, кипів окріп,

Прийшов Прокіп - кипить окріп.

3. тя пелюстка (помаранчева)

Все вивчене пригадаймо слів знов схему підбирай. (Звуко - буквені вправи)

1. Впізнай і прочитай слова з відсутніми літерами.

2. Викласти звукову модель до 2 слова (півень)

3. До якого слова підійде ця модель?(Завдання 3-ї пелюстки виконано)

4. а пелюстка (синя)

Хто ж там, хто вже так стомився, і на ліво нахилився?

Діти, треба дружно нам всім встати, фізкультпаузу почати.

2. Фізкультхвилинка

5. а пелюстка (зелена)

Зі мною ви пограйте, слова знаходьте, складайте і читайте.

Вправи з читання. Виконання логічних завдань.

1. Ридають літери у кожному рядочку Від слів лишаються лише шматочки.

Початок треба відшукати,

Щоб всі слова ті врятувати.

2. Гра «Добери слово»

3. Гра «Без зупинок»

Написання прямої похилої маленької і великої вертикальних ліній.( До верхньої міжрядкової лінії) 90

Правопис власних назв З великої літери пишуться: 1. Індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, назви дійових осіб у казках, байках, драматичних творах, клички тварин, власні імена міфічних істот: Микола Якович Олійник, Леся Українка, Нечуй-Левицький, Мавка, Тополя, Венера, Дід Мороз, корова Зірка. 2. Прізвища людей, уживані в загальному значенні, якщо вони не перетворилися в загальні назви, тобто не втратили свого індивідуального значення: Там слава й труд і мудрість троєкрата ще вродять нам Шевченка і Сократа (Мал.). З малої літери пишуться: 1. Імена та прізвища людей, які втратили значення власних назв і стали загальними назвами людей і предметів: рентген (апарат), френч (одяг), меценат, донжуан, дизель (двигун). 2. Назви народів, племен, назви людей за національною ознакою та за місцем проживання: араби, африканці, українець, росіянка, киянин, львів 'яни. 3. Родові назви міфологічних істот (ангел, муза, титан); назви груп тварин, навіть якщо вони походять від індивідуальних кличок (каштанки), а також назви порід тварин (бульдог, вівчарка, пінчер). 91

Правописапострофа В українській мові апостроф пишеться: 1. Після б, п, в, м, ф та р перед я, є, ї, наприклад: п'ять, торф'яний, здоров'я, м'ята. 2. Після к у власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук тощо. 92

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний, наприклад, від'їзд, під'їхати, з'єднати. 92

В українських словах апостроф не пишеться: 1. Після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть буква, що позначає кореневий приголосний: цвях, свято, тьмяний. 92

2. Після букви р, що разом з наступною я, ю, є позначає м'який звук: рюкзак, рясно. 3. Після букв б, п, в, м, ф, що разом з наступними я, ю, є позначають пом'якшені звуки в словах іншомовного походження та російських власних назвах: бязь, пюре. 92

2. Формування поняття про речення Формуючи поняття про речення як слово або групу слів, що виражають закінчену думку, вчитель насамперед повинен зіставити речення з його частиною (фрагментом), демонструючи таким чином закінченість і незакінченість думки, завершеність і незавершеність інтонаційної будови. Так, зіставляючи речення У незалежній Україні всі діти вчаться з його частиною У незалежній Україні всі діти..., учні переконаються, що перше є реченням, бо в ньому знаходимо відповідь на запитання: про кого розповідається (про дітей) і що розповідається (вчаться), воно виражає певну думку і вимовляється з інтонацією завершення, тобто в кінці речення голос понижується. 94

Види вправ із синтаксису.У методиці викладання мови в початкових класах вправи з реченням ділять на аналітичні, якщо переважає аналіз готових речень, і синтетичні, які передбачають самостійне складання речень. І ті вправи використовують на різних етапах навчання. Найчастіше синтетичні вправи виконуються на основі аналітичних. Спочатку діти аналізують готове речення, вказуючи, із скількох слів воно складається, визначають основу речення тощо, а потім самостійно конструюють речення такої ж самої будови. 94

Залежно від ступеня самостійності і пізнавальної активності учнів вправи з реченням діляться на три групи: на основі зразка, конструктивні, творчі. 94

Вправи за зразком використовуються на різних етапах навчання. Суть їх у тому, що учні спостерігають, аналізують речення, відтворюють їх інтонаційну будову і складають свої власні такої самої будови на основі наслідування зразків. 94

Які чудернацькі слова - не змінилися.

(Вручення зелених квіточок)

Фізкультхвилина

6. а пелюстка(коричнева)

Гарно всі читаємо, текст новий вивчаємо.

V. Опрацювання нового тексту ( Буквар с.53 «Сливи»)

1. Хвилинка фантазії

• Прочитайте заголовок. Як ви вважаєте, про що буде розповідатися у тексті?

(Група сильних учнів готується до зразкового читання, а всі інші виконують словникову роботу.

VI. Підсумок уроку.

Білет 3.

1. Фонетика і фонологія. Звуки й букви української мови. Алфавіт. Склад. Наголос.

2. Методика проведення уроків письма в добукварний період навчання грамоти. Скласти план уроку письма цього періоду.

1. Фонетика і фонологія. Звуки й букви української мови. Алфавіт. Склад. Наголос.

Фоне́тика — це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання, фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки.Звуки мови можна вивчати в різних наукових зрізах. Тому фонетику розмежовують на окремі фонетичні розділи.

Щодо часу виділяють: -історичну (діахронічну) фонетику , що вивчає становлення й розвиток фонологічної мовної системи

-описову (синхронічну) фонетику , яка досліджує стан фонологічної системи на певному етапі, як правило, на сучасному.

Стосовно мов виокремлюють: -загальну фонетику, яка аналізує загальні особливості звукового боку мови -конкретну фонетику, що фіксує звуковий бік окремої мови -зіставну фонетику, яка описує звукові особливості однієї мови порівняно з іншою чи іншими.

Що стосується системи вияву мови, кажуть про:-фонетику літературної мови (є галуззю вивчення літературної мови)

-діалектну фонетику, що досліджує звуковий бік діалектної мови (є галуззю діалектології)

-фоностилістику, яка вивчає звуковий бік стилістично навантаженого мовлення. (Є галуззю лінговстилістики)

Фоноло́гія — розділ мовознавства, який вивчає структуру звукового складу мови (мовленнєві одиниці та засоби) і їхнє функціонування в мовній системі. Фонологія, зокрема, виокремлює в структурі мови одиниці двох рівнів - сегментного і надсегментного. Відповідно виділяється сегментна фонологія і надсегментна фонологія. Сегментна фонологія займається одиницями мовленнєвого потоку. До них належать: фонема, силабема (склад), такт (фонетичне слово), синтагмема (синтагма) і фразема (фраза).

Надсегментна фонологія (просодика, просодеміка) займається вивченням тих одиниць і засобів мовлення, які накладаються на лінійне (сегментне) мовлення і які в цілому формують явище, що дістало назву інтонація. Сюди належить тонема (тон), акцентема (наголос), ритм, темп, пауза. На відміну від фонології, фонетика вивчає артикуляційний, акустичний і перцептивний аспекти мови.

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ — сукупність літер, прийнятих в укр. писемності і розміщених у певному усталеному порядку. В українській мові є букви, які передають два звуки на письмі: букви я, ю, є можуть позначати два звуки: [й + а], [й + у], [й + е], коли вони стоять: - на початку слова: ялинка, юшка, єдність; - після букв, які позначають голосні: приятель, скраю, маєток;- після апострофа: м’язи, в’юнок, п’єса;- після м’якого знака: браконьєр, Третьяков; - в окремих словах після й: майя, фойє. Буква ї завжди позначає два звуки [йі]: їхати, круїз, їжак, виїзд, об’їзд. Буква щ також позначає два звуки [шч]: борщ, краще. Звуки, які передаються двома буквами: [дж] — д + ж, [дз] — також д + з: дзвін, джерело.

Слова поділяються на склади. Склад може утворюватися з одного або кількох звуків, серед яких обов’язково є голосний. Голосний звук становить основу складу. Скільки голосних у слові, стільки й складів. Залежно від того, на який звук склад закінчується, склади бувають закриті і відкриті.Відкритим називається такий склад, який закінчується на голосний звук: ко-си-ти.Закритимназивається склад, який закінчується на приголосний звук: свіч-ка, без-під-став-ний.

Правила поділу слів на склади

1. Приголосний між двома голосними належить до наступного складу: про-по-зи-ці-я, за-ку-ток.

2. Два дзвінкі або глухі приголосні належать до наступного складу: рі-зьба, ми-ска, дру-жба.

3. Якщо між голосними є кілька приголосних, то [й], [в], [р], [л], які стоять після голосного, належать до попередньго складу, а звуки, що знаходяться після них — до наступного складу: май-же, лій-ка, мов-ник, скар-га, пил-ка. Якщо другий приголосний [й], [р], [л], то разом з попереднім приголосним вони належать до наступного складу: бу-льйон, ві-дро, ро-блю.

4. Якщо між голосними є кілька приголосних, то після наголосу один з них належить до попередньго складу, а решта — до наступного: друж-ній, віч-ний, дов-гий.

5. Якщо після ненаголошеного складу стоїть кілька приголосних, то всі вони, крім [й], [в], [р], [л], належать до наступного складу: се-стра, дя-дьків, пі-ді-бра-ти.

Наголос— це виділення одного складу в слові за допомогою посилення голосу. Склад, який має найбільшу силу звучання, називається наголошеним. Усі інші склади в слові ненаголошені.Більшість слів в українській мові має один наголос. Деякі слова можуть мати подвійний наголос: апОстрОф, пЕрвІсний, тАкОж. Складні слова можуть мати декілька наголосів: один основний, решта — побічні: фотокореспондЕнт, веломотоспОрт.