1. Речення. Найголовніші ознаки речення. Типи простих речень.

2. Інтегроване та диференційоване навчання на уроках української мови.

1. Речення. Найголовніші ознаки речення. Типи простих речень.

Речення – це основна одиниця мовлення, що має закінчену думку.

Речення — це основна граматично оформлена, інтонаційно завершена мовна одиниця, в якій виражається самостійна думка. Воно може складатися з одного слова або групи слів.

Підмет — це головний член двоскладного речення, що означає предмет, про який ідеться в реченні, і відповідає на питання: хто? що? За своєю структурою підмет може бути простим (виражений одним словом) і складеним (кількома словами).

Присудок — це головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?Присудок може бути простим і складеним.

Речення за метою висловлювання поділяються на: розповідні, питальні і спонукальні.

За структурою речення поділяються на прості й складні.

Просте речення має один граматичний (предикативний) центр. Прості речення можуть бути двоскладними й односкладними, непоширеними й поширеними, повними й неповними. Прості двоскладні речення мають підмет і присудок або групу підмета й групу присудка. Легкий ранковий туманець клубочився над річкою. Група підмета – Легкий ранковий туманець. Група присудка – клубочився над річкою. Односкладні речення мають тільки один головний член речення: або підмет, або присудок. Вечір. Вечоріє. Треба відпочити. Ваше доручення виконано. Непоширеним називається речення, що складається тільки з головних членів. Стемніло. Світає. Ніч. Зійшло сонце. Зазеленіла трава. Поширеними є речення, в яких поряд з головними є і другорядні члени речення. Треба гарно відпочити перед наступним робочим тижнем. На галявині зазеленіла трава.Травнева ніч. Повним називається речення, в якому наявні всі члени, необхідні для даної структури. Наприклад, для називного речення – підмет, для двоскладного – підмет і присудок, для односкладних безособових – присудок тощо. Неповним є речення, в якому пропущений формально необхідний член речення, але він легко виявляється в контексті або підказується в ситуації мовлення. Наприклад: Вулицею йшла моя мама. Поруч з нею – бабуся й сестра. Структура двоскладного речення передбачає групу підмета й групу присудка. Можуть бути також другорядні члени речення. Поранений важко опустився на стілець. Присудок – це головний член речення, який означає дію, стан, якість, властивість, ознаку предмета, істоти, явища, поняття, названого підметом. Означення – це другорядний член речення, виражений найчастіше прикметником дієприкметником, займенником, числівником, синтаксично залежний від іменника або іншої субстантивованої форми. У ролі означень можуть бути й інші частини мови. Додаток – це керований другорядний член речення, синтаксично залежний від керуючої дієслівної чи недієслівної форми, що вимагає відповіді на питання непрямого відмінка. Обставина – це другорядний член речення, виражений прислівником, дієприслівником, інфінітивом, іменною формою, що синтаксично залежить від дієслівної, прикметникової або прислівникової форми.

Типи простих речень

1. За складом граматичної основи Двоскладні Односкладні Людина стає людиною тільки серед людей Має два головні члени — підмет і при­судок, які групують навколо себе дру­горядні члени речення Не можна судити про людину з першого погляду. Граматична основа складається з одного головного члена, який виконує предикативну функцію. 2. За метою висловлювання та за емоційним забарвленням Розповідні Питальні Попереду забовванів лісМістить у собі якесь повідомлення, розповідь про щось. Інтонація характеризується пониженням тону наприкінці речення Містить у собі якесь питання, на яке перед­бачається обов’язкова відповідь або питання, що не вимагає відповіді. Тон підвищується на слові, у якому міститься зміст питання Спонукальні Окличні Містить у собі наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо. Оформляється розповідною або окличною інтонацією а) розповідно-окличні; б) питально-окличні; в) спонукально-окличні. Окличної модальності може набувати будь-який тип речення за метою висловлювання якщо тільки його вимовити емоційно, з оче­видною експресією, виражаючи таким способом якесь почуття — радість, захоплення, по­див, гнів, страх, відчай, обурення, захоплен­ня та ін. Оклична інтонація характеризується високим тоном, більшою силовою напругою голосу 3. За наявністю чи відсутністю другорядних членів Поширені Непоширені Гарячий день розлив пекуче золото 1 Крім головних, у реченні є ще й і другорядні члени Минув рік. Йшло літо Якщо речення складається лише з головних членів, то воно називається непоширеним 4. За наявністю необхідних членів речення Повні Неповні І Мале орля, а вище старого літає Речення, в якому немає опущених членів, незалежно від того двоскладне воно, чи односкладне Ну, як би так мені туди? Хоч би ж тобі де-небудь щілка (Л. Глібов). Неповним простим реченням є таке речення, в якому опущено один або кілька членів, які легко встановити: і) з попередніх речень; 5) з наступного речення; ї) із ситуації, в якій відбувається розмова; ‘) із змісту неповного речення, зокрема наявних у ньому членів, неповними речення бувають як з двома головними членами, так і з одним головним членом речення.