1. Лексикологія, лексика. Слово та його значення. Багатозначність слів. Синоніми. Антоніми. Омоніми. Пароніми.

2. Букварний період навчання грамоти. Методика ознайомлення учнів з новим звуком та буквою, якою позначається цей звук. Скласти конспект уроку на вивчення нового звука та букви за сторінкою букваря.

1. Лексикологія, лексика. Слово та його значення. Багатозначність слів. Синоніми. Антоніми. Омоніми. Пароніми.

Лексикологія (від гр. lexikos – словниковийlogos – вчення) – це розділ науки про мову, в якому вивчається лексика (від гр. lexis – слово) мови, тобто її словниковий склад. Лексикологія вивчає словниковий склад мови з різних точок зору: досліджує внутрішнє членування словника мови, виявляючи в ньому лексику споконвічну й лексику запозичену, інтернаціональну й національну, загальновживану й професійну, нейтральну й емоційно забарвлену, активну й пасивну, нову й застарілу; в лексикології вивчаються також однозначні й багатозначні слова, омоніми й синоніми, пароніми й антоніми, а також інші групи слів.

Лексикологія в свою чергу, поділяється на такі розділи: 1) семасіологію – вчення про семантику (лексичне значення) слів; 2) етимологію – вчення про походження слів; 3) ономастику– вчення про власні назви людей (імена, прізвища), географічні назви; 4) термінологію – вивчення про терміни.

Мова складається із слів. Словоє основою, базовою одиницею мови. Зі словами пов’язані всі інші мовні одиниці. Наприклад, своєрідними частинами слів виступають такі мовні елементи, як звуки і морфеми (корінь слова, префікс, суфікс, закінчення); із слів утворюються словосполучення і речення. Слова виконують у мові номінативну функцію, бо являють собою назви предметів і явищ, їх ознак, дій, станів, кількостей тощо. У словах реалізуються наші думки й почуття. Однак слова не рівноцінні щодо значення. Одні з них мають лексичне значення (позначають предмети, явища, дії тощо) і одночасно певні значення граматичні. Таких слів абсолютна більшість, це повнозначні слова. Слів не повнозначних (службових) зовсім мало: з, від, і, але, ж, би. Отже значення слова складається з його лексичного і граматичного значень.

Синоніми (від гр. synonymos – однойменний) – це слова, що мають близьке чи однакове лексичне значення і різний звуковий склад. Наприклад, слова сміливий, хоробрий, відважний, безстрашний, доблесний, героїчний різні за звучанням, проте об’єднані спільним значенням ( небоязкий, готовий здійснити визначний вчинок). Слова синоніми за своїм спільним основним значенням об’єднуються в одну групу, що називається синонімічним рядом, або синонімічним гніздом. Щоб правильно відвести синонім до того чи іншого синонімічного ряду, потрібно знайти стрижневе слово. Таке слово стилістично нейтральне (тобто емоційно забарвлене), найбільш уживане, у словниках синонімів подається першим. Наприклад, у синонімічному ряді на означення різних виявів процесу мовлення нейтральним словом виступає дієслово говорити. Саме навколо нього групуються всі інші синоніми ряду: казати, мовити, розмовляти, гомоніти, балакати, бурмотіти, мурмотати, теревенити.

Антоніми ( від гр. anti – проти і onyma – ім’я) – це слова з протилежним лексичним значенням. Наприклад: життя – смерть, перемога – поразка, початок – кінець. Антонімічний ряд можливий тільки тоді, коли обидва слова, будучи повність протилежними щодо значення, все ж мають якусь спільність, наприклад: вказують на вік (молодий – старий), віддаль (далекий – близький), розмір (великий – малий) тощо. Найбільше антонімів серед іменників (темрява – світло), прикметників (гострий – тупий), дієслів (нагрівати – охолоджувати) прислівників (високо – низько). Зовсім мало антонімів серед займенників (усі – ніхто) і прийменників (від – до, під – над). Слово, що має антонім, може бути багатозначним. В антонімічну пару таке слово входить із якимось одним своїм значенням . Наприклад, свіжий хліб – черствий хліб. Антоніми бувають різнокореневими (основна група: рідкий – густий, зустріч розлука, знизу – зверху), і однокореневими (надія – безнадія, де6мократичний – антидемократичний).

Слова. Які мають однаковий звуковий склад, але різні за значенням, називаються омонімами. Омоніми – це різні слова, а не різні значення одного й того ж слова. Кожне вторинне значення багатозначного слова пов’язане з його первинним значенням. Порівняймо первинне значення дієслова пропускати – «давати змогу пройти, проїхати» і певною мірою близькі до нього вторинні значення: пропускати старших (уперед), пропускати трамвай, пропускати букву, пропускати нагоду, пропускати вологу. Омоніми, як і багатозначні слова, становлять елементи лексичного складу мови. Тому їх називають лексичними.Омоніми поділяються на дві групи. До першої належать повніомоніми – такі слова, які збігаються в усіх граматичних формах (коса – коси – косі – косу – косою – на косі , коси – кіс і т. д.). Другу группу омонімів становлять неповніомоніми, які не збігаються в якійсь одній граматичній формі.

Пароніми (від гр. para – біля і onyma – ім’я) – це слова, які зовнішньою формою (звучання) близькі собою, не мають різне або частково інше лексичне значення. Наприклад: абонемент (документ на право користуватися книжками з бібліотеки, телефоном, місцем у театрі тощо) і абонент (той хто користується абонентом), адресант (той, хто пише листа, телеграму та ін.) і адресат (той, кому пишуть). Пароніми – слова спільнокореневі (однокореневі), вони завжди належать до однієї частини мови.