2.Методика опрацювання елементів лексики на уроках рідної мови. Лексичні вправи та методика їх проведення.

Завдання вивчення лексикології в початковій школі

Робота над вивченням лексичного матеріалу в початкових класах має велике загальноосвітнє і практичне значення.

У початкових класах лексикологія як самостійний розділ науки про мову не вивчається. Учні засвоюють лише деякі відомості про лексику, зокрема практично ознайомлюються з прямим і переносним значенням слова, багатозначністю, омоні­мією, синонімією й антонімією.

Ще в період навчання грамоти вчитель пояснює першокласникам значення окремих слів, практично (без уживання термінів) учні спостерігають явища омонімії (коса, лист), багатозначності (іде, дзвоник). Саме тут учнів привчають стежити за власним мовленням, правильно вживати слова.

У 2 класі школярі спостерігають за вживанням образних слів і висловів у тек­стах, зіставляють слова, близькі за значенням.

У 3 класі продовжується спостереження за значенням слів, прямим і пере­носним, випадками багатозначності й омонімії. Учні мають змогу ознайомитися з синонімами, антонімами, окремими фразеологізмами.

У 4 класі знання учнів про слово розширюються внаслідок практичного ви­користання різних лексем в усному і писемному мовленні і спостереження за їхнім уживанням у художніх текстах.

Робота над вивченням лексики має свої завдання:

• збагачення словника учнів, тобто засвоєння нових, невідомих їм раніше слів чи нових значень відомих слів;

• Уточнення словника, тобто введення окремих слів у контекст, зіставлення близьких або протилежних за значенням слів;

• Активацією словника, тобто, перенесення якомога більшої кількості слів із пасивного словника (учень знає значення слів, але рдко або й зовсім не користується ними) в активний;

• Усунення не літературних слів: діалектизмів, жаргонізмів, просторічних і знижених за значенням слів.

Робота над засвоєнням лексичного значення слова

Вивчення елементів лексики в початкових класах

Завдання вчителя у проведенні словникової роботи полягає в тому, щоб шко­лярі правильно сприйняли незнайоме слово в тексті, зрозуміли це слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ і, головне, вжили його самостійно в потрібній ситуації.

Найпростіший словотвірний аналіз учні початкових класів здійснюють під керівництвом учителя, тому що навичками такого аналізу вони володіють недо­статньо.

Тлумачення слів — найпоширеніший у шкільній практиці спосіб пояснення значення слів.

Робота над переносним значенням слів

Школярі теж часто плутають пряме і переносне значення слова і тому роблять помилки, уживаючи в мовленні слова з переносним значенням, або зовсім їх не використовують. Завданням класовода є навчити школярів:

• розрізняти пряме і переносне значення слів;

• уживати слова з переносним значенням у мовленні.

Робота над вивченням омонімів має на меті:

— усвідомлення учнями того, що в мові існують однакові за звучанням і на­писанням, але зовсім різні за значенням слова;

— точне вживання слів-омонімів у мовленні.

Важливо, щоб діти зрозуміли, що у значенні слів-омонімів, на відміну від багатозначних слів, немає нічого значення кожного слова-омоніма пояснюється окремою словниковою статтею.

Робота над синонімами.

Синоніми — однакові або близькі за значенням слова, але різні за звучанням. Вони можуть означати ті самі поняття, але з різним найменуванням (бегемот — гіпопотам, плаття — сукня, айстри — царигрядки — зірочки та ін.).

Робота над синонімами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньому, крім основного значення, ще й різні смислові та експресивні відтінки, а отже, бути точнішими у слововживанні.

У процесі роботи над синонімами вчитель має сформувати в дітей уміння:

• розрізняти в мовленні близькі за значенням слова;

• самостійно добирати синоніми;

• замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом;

• самостійно вживати в готовому тексті дібране синонімічне слово;

Уміння користуватися синонімами формується в учнів поступово протягом тривалого часу. У процесі цієї роботи вчитель добирає різні типи вправ:

1. Вправи на виявлення близьких за значенням слів у пропонованих учителем (чи підручником) текстах, пояснення значень і відтінків у значеннях цих слів. Одне з можливих завдань: прочитати загадку і знайти в ній близькі за значенням слова.

2. Вправи на групування слів, близьких за значенням. Такі вправи допомагають усвідомити синонімічні відношення між словами, їх синонімічну близькість. Н - д, учні повинні погрупувати синоніми з поданого ряду слів: Батьківщина, праця, сміливий, труд, відважний, робота, хоробрий, Вітчизна.

3. Вправи на розташування синонімів за ступенем інтенсивності ознаки. Увазі учнів пропонуються слова: огрядний, посміхатися, повний, реготатися, товстий, сміятися. Треба спочатку погрупувати слова - синоніми, а потім записати синоніми кожного ряду за ступенем інтенсивності ознак (повний, огрядний, товстий) чи дії (посміхатися, сміятися, реготатися).

4. Вправи на вибір одного з поданих синонімів. Виконуючи вправи такого типу, вчитель повинен домогтися, щоб діти осмислено вибирати слово, яке найкраще підходить до даного випадку. Працюючи, наприклад, над реченням Верби (сумують, журяться, нудьгують) над водою, вчитель запитує: "Яке з слів, поданих у дужках, не може бути використане? Чому?"(нудьгують).

5. Вправи на заміну синонімів у реченні чи тексті. Ці діти мають на меті показати дітям, що заміна в тексті повторюваних слів їх синонімами усуває його одноманітність, робить мовлення стилістично досконалішим. Робота на уроці складається з таких етапів:

1. Читання тексту.

2. Бесіда-аналіз прочитаного

3. Добір синонімів

4. Запис тексту із заміною, де потрібно, слова Батьківщина відповідним синонімом.

5. Читання і аналіз учнівських робіт.

6. Вправи на самостійний добір синонімічних слів. Такі вправи є кінцевою метою вправ із синонімами. Вони мають на мті формування навичок самостійного добору слів із власного лессичного запасу і використання їх у власному мовленні.

Вивчення антонімів

Антоніми — це слова, що мають протилежне значення.

Серед важливих вправ під час вивчення лексики важливе місце посідають вправи з антонімами, мета яких - збагатити словниковий запас учнів, виробити в них уміння яскраво і образно висловлювати свої думки.

У роботі над антонімами використовуються такі види вправ:

• добір антонімів до поданих слів;

• виділення з речення чи тексту антонімів і групування їх парами;

• заміна в тексті виділених слів їхніми антонімічними парами;

• дописування речень словами, що мають протилежний зміст, самостійно дібраними антонімічними парами.

Ознайомлення дітей зі словами протилежного значення починається з організації спостереження за вжитими в реченні антонімами. Вчитель пропонує знайти слова з протилежним значенням у прислівях: Від маленької іскриможе загорітися великий ліс. Спостереження за вживанням антонімів у прислівях можна організувати на уроках читання.

Працюючи з антонімами, учитель має змогу повторити синоніми. Для цього найкраще використовувати комбіновані вправи: учні спочатку добирають до по­даних слів синоніми, а потім — антоніми, як от: сумний, зажурений, похмурий — веселий; цікавий, захоплюючий — нудний.

Вправи з лексики й методика їх проведення

Серед різноманітних вправ, які використовуються вчителем з метою піднесення мовленнєвої культури школярів помітне місце повинні посідати вправи з лексики. Такі вправи спрямовані на розширення і збагачення словника учнів, а голов­не, для вироблення в них уміння обирати зі свого словникового запасу ті слова, які найкраще відповідають змісту висловлювання — усного чи писемного.

Вправи з лексики слід класифікувати за такими критеріями:

1. За дидактичною метою. Вправи, які використовує вчитель під час роботи над лексичним матеріалом, спрямовані на усвідомлення школярами функції слова в мовленні. З огляду на це можна розрізняти:

1. Вправи, розраховані на пояснення значення слів

2. Вправи, розраховані на вживання слів у власному мовленні

2. За характером розумових операцій, які здійснюють учні під час роботи зі словом, слід розрізняти:

1. Аналітичні вправи (аналіз текстів чи їхніх уривків, уточнення відтінків у значенні слова, з'ясування мети вживання слова з тим чи іншим значенням тощо). Наприклад: Прочитати уривок з вірша Г. Громового. Знайти в ньому близькі за значенням дієслова.

2. Синтетичні вправи (складання речень із поданим чи дібраним словом, ужитим у певному значенні, дописування (закінчення) речень):

• дібрати синоніми до слова нероба, виправити речення, використовуючи дібрані синоніми:

• до виділених слів дібрати антоніми і поставити їх у тексті замість крапок:

3. Вправи на порівняння текстів чи речень, у яких відбувалася заміна одних слів іншими (усунення недоречних повторювань, уживання емоційно забарвленої й образної лексики тощо). Наприклад: Прочитати речення у стовпчиках ліворуч і праворуч, з'ясувати, які з них потребують редагування, а які — ні. Чому?

3. За ступенем самостійності у виконанні слід розрізняти:

1. Репродуктивні вправи, розраховані на спостереження за вживанням і значенням слів у готових реченнях чи текстах:

2. Конструктивні вправи (складання словосполучень із поданих слів, уведення в речення антонімів, заміна одних слів іншими тощо). Наприклад:

— прочитати текст, замінити підкреслені слова антонімами. скласти можливі словосполучення зі словами багряний, багровий (мак, рубець);

• доповнити речення порівняннями: Усе було вкрите білим снігом, мов....

3. Творчі вправи (самостійне складання словосполучень, речень із потрібним словом, текстів за опорними словами тощо). Наприклад:

– скласти словосполучення з багатозначними словами (за вибором учнів);

— скласти текст — розповідь, опис чи міркування за малюнком, на основі власних спостережень тощо.

4. За формою виконання вправи з лексики бувають усні і письмові.

Білет 17