Ступені порівняння якісних прикметників

Вищий ступінь		Найвищий ступінь
Проста форма	Складена форма	Проста форма	Складена форма
Прикметник + ш (-іш): високий – вищий, малий – менший, гіркий – гіркіший.	Більш (менш) + прикметник: більш високий, менш високий.	Най + проста форма вищого ступеня: найвищий, найменший.	Найбільш (найменш) + прикметник: найбільш високий найменш гіркий

Правопис прикметників

Не з прикметниками

Частку не пишемо з прикметниками разом, якщо: а) слово не вживається без не: нечупарний, неозорий, невпинний; б)прикметник з часткоюнестановлять єдине поняття і їх можна замінити синонімічними словами: недорогий (дешевий), невисокий (низький)

Частку не пишемо з прикметниками оремо, якщо є протиставлення: не молодий а старий;не яскравий, а білий.

Букви н і нн у прикметниках

Одну букву н пишемо в прикметниках, якщо вони утворені за допомогою суфіксів –н(ий), -н(ій), -ан(ий), -ян(ий): західний, ближній, солом’яний, гречаний.

Дві букви нн пишемо в прикметниках: а) утворених за допомогою суфіксів –анн (ий), -енн(ий): невблаганний, неоціненний, несказанний. Такі прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників утворених за допомогою суфіксів –ан (ий), -ен (ий): незлічений, неоцінений, несказаний; б) утворений за допомогою суфікса –н- від твірної основи яка закінчується на –н: закон – законний, день – денний, вікно – віконний.

Прислівники можуть писатися разом, окремо і через дефіс.

Через дефіс:

1. Утворені за допомогою префікса по- і суфіксів -ому, -єму, -е, -и: по-святковому, по-твоєму, по-перше, по-людськи.

2. Утворені за допомогою часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то, -от, -таки: будь-коли, коли-небудь, казна-де, хтозна-скільки, так-то, де-таки, як-от.

3. Утворені з двох прислівників, повторенням одного й того ж слова, повторенням основи, сполученням синонімів або антонімів: вряди-годи, швидко-швидко, рано-вранці, часто-густо, більш-менш.

4. Прислівники по-латині і на-гора.

5. Через два дефіси пишуться слова: будь-що-будь, віч-на-віч, де-не-де, пліч-о-пліч.

Окремо:

1. Прислівники в одному, в цілому, в основному.

2. Слова, які відповідають на два запитання у реченні – запитання прислівника і запитання непрямих відмінків:1. У гурті робити, що з гори (з чого? звідки?) бігти. 2. А згори (звідки?) яскраво світить сонечко.

4. Прислівники типу по-новому треба відрізняти від поєднання прийменника з прикметником по новому. 1. Живемо (як?) по-новому. 2. Машини пішли (по якому?) по новому мосту.

5. Запам’ятати: без відома, без жалю, без кінця, без ладу, без потреби, без промаху, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину.

6. Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого слова в різних відмінках: кінець кінцем (наз. + орудн.), сам на сам (наз. + знах.).

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні – через дефіс: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Разом:

Більшість прислівників пишуться разом: вбік, взимку, навпростець.

Запам’ятати: безвісти, безперестанку, ввечері, ввік, вволю, вголос, вдалечині, відразу, внизу, вночі, довіку, доверху, догори, додому, замужем, зараз, збоку, зверху, ззаду, знизу, зранку, навесні, навіки, напідпитку, напоказ, одвіку, поверх, позаду, скраю, спереду та ін.