V. Первинне закріплення матеріалу.

Тарас Григорович Шевченко – геніальний український поет

Можливо хтось із вас в майбутньому буде писати вірші. А от зараз ми спробуємо свої сили у римуванні, підбираючи прикметники до іменників у вірші.

Ми любимо весну (зелену, чудесну),

І громи у тучі, і дощик (співучий)

І луки (широкі), і ріки (глибокі).

І поле (веселе), і (рідну) оселю;

І цвіт у маю – всю землю свою.

Отак ми любимо свою землю, свій рідний край, так ми любимо і свою рідну мову – співучу, ніжну, мелодійну.

А прикметники роблять наше мовлення образним, емоційним, багатим.

Хвилинка поезії

• А тепер ви уважно послухайте вірш, в якому є багато слів, що називають ознаки предметів. Намагайтеся запам’ятати ті, які вам найбільше сподобались. Потім ви їх назвете. Поспостерігаємо, хто у нас найуважніший

Слова – назви ознак у мові,

І нам без них не обійтись.

Ти вслухайся в слова чудові

Та, як другові, всміхнись!

Земля – ласкава, люба, рідна,

А сонце – щире, золоте,

А небо – лагідне й погідне.

Життя – прекрасне, дороге.

А очі в мами – добрі, ніжні.

А голос – чистий і дзвінкий,

А руки – теплі і надійні,

А погляд – сонячний, ясний.

Квіти у полі – білі, сині,

Червоні, жовті, голубі.

Хмарки у небі – бистрокрилі,

Весняні, літні, зимові.

Усі ознаки називають

І жодної не обминають

Слова ці – справді пречудові –

У нашій українській мові (за Л. Лутецькою)

VІ. Підсумок уроку

VІІ Д/з.

Білет №16

1. Прислівник як частина мови. Розряд за значенням. Правопис прислівників.

2. Методика опрацювання елементів лексики на уроках рідної мови. Лексичні вправи та методика їх проведення.

1. Прислівник як частина мови. Розряд за значенням. Правопис прислівників.

Прислівником-називається частина мови, що охоплює невідмінювані повнозначні слова, які виражають ознаку дії (стану) або ознаку іншої ознаки. Наприклад: Весняна гроза завжди несподівана і завжди освіжаюча.

Прислівники найчастіше залежать від дієслів, дієприк­метників, дієприслівників, прикметників та інших прислівни­ків, виступаючи здебільшого в реченні обставинами до них.

Прислівники можуть залежати від іменників, і тоді вони виконують синтаксичну функцію означення. Наприклад: Не потребують вони щоранку кави по-варшавському .

Підмети і додатки прислівники тоді, коли вживаються у значенні іменника. Напр. І відповідаю глухо: «Та трохи (риби) впіймали».

Такі прислівники, як потрібно, треба, шкода, можна, не можна, необхідно, жало”, пора, нема, соромно, прикро тощо, виконують роль присудків у безособових реченнях і назива­ються присудковими. Наприклад: Що нам потрібно впер­шу чергу?

Розряди прислівників

За лексичним значенням і синтаксичною роллю в реченні прислівника поділяються на два основні розряди : означальні і обставинні.

1. Означальні прислівники в свою чергу, поділяються на прислівники:

а) якісні (якісно-означальні).

Якісні прислівники х-ть дію або іншу ознаку з боку якості: вчитися відмінно, працювати добре.

б)кількісні(кількісно-означальні). Ці прислівники х-ть дію або іншу ознаку з боку кількості міри вияву, залежно від прикметників, дієслів, дієприкметників, інших прислівників, відповідають на питання скільки?, як багато?, якою мірою?.

Напр. Вдвоє більше, дуже сумлінний.

в) прислівники означальні способ у д і ї, які поясню­ють дію (стан) щодо характеру (способу) її вияву, утворюють­ся від іменників., прикметників, зрідка від числівників, за­йменників, інших слів, від­повідають на питання як? яким способом? подібно до кого (чого,)? Наприклад: пропасти безвісти, сказати спросоння, наставити напоказ.

2. Обставинні прислівники. Утворюються в основному від іменників, прикметників, вказують на різні обставини дії — місце, час, причину, мету, відповідно до чого й поділяються на чотири групи:

а) прислівники місця — означають місце або напрямок дії, відповідають на питання де? куди? звідки?, наприклад:

За лексичним значенням і синтаксичною роллю в реченні прислівники поділяються на два основні розряди: означальні і обставинні.

б) прислівники ч а с у — означають час дії і відповідають на запитання коли? доки? відколи? з якого часу? по який час?, наприклад: вдень, вночі, вчора, вранці, завтра, тепер, ранком, смерком, літом, зимою, взимку, восени, нині, давно.

в) Прислівникипричини вказують на причину дії, відповідають на питання чому? через що? з якої причини?, наприклад: згарячу, зопалу, зосліпу, спересердя.

г) прислівники мети — вказують на мету дії, відповідають на питання аякою метою? для чого?, наприклад": навмисно, наперекір, на зло .

Правопис прислівників

Залежно від морфологічної будови і особливостей творен­ня прислівники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться прислівники, що утворилися:

а) сполученням іменника з прийменником: безвісти, вго­лос, вдосвіта, вранці, догори, збоку, знизу, восени, надвечір, поволі, зараз, зверху тощо;

б) сполученням колишнього короткого прикметника з при- йменником: здалека, зблизька, здавна, зрідка, зокрема, стиха, допізна, зліва, знову, напевне, нарізно та ін.;

в) сполученням числівника з прийменником: вперше, спершу, заодно, поодинці, вдруге, втретє, вдвоє, втроє, вчетве­ро, надвоє, натроє, уп’ятьох, ушістьох та ін.;

г) сполученням займенника з прийменником: нащо, наві­що, передусім, внічию (але: до чого, за що, при цьому)',

д) сполученням прислівника з прийменником: віднині, донині, забагато, задовго, набагато, надалі, надовго, назав­жди, наскрізь, насправді, повсюди, подекуди, потроху та ін. (але: до завтра, на потім, на ура);

е) сполученням будь-якої частини мови з кількома при­йменниками: вдосвіта, завдовжки, напередодні, навпростець, навкруги, навколо, навприсядки, наприкінці, напоготові, по­завчора, спідлоба та ін.;

є) з кількох основ (з прийменником чи без нього): обабіч, босоніж, мимоволі; мимохідь, мимохіть, праворуч, ліворуч, насамперед, нашвидкоруч, привселюдно, чимдуж, стрімго­лов тощо;

ж) сполученням різних частин мови з частками аби, ані, де, чи, що, як: абикуди, абияк, аніскільки, анітрохи, аніяк, де­далі, деколи, декуди, чимало, щовечора, щотижня, щонайдовше, якомога, якраз, якнайбільше, якнайдужче, щоякнайдужче тощо (але: дарма що, чи що, хіба що, тільки що, поки що, як коли, як слід, як треба).

Через дефіс пишуться прислівники, які утворилися:

а) сполученням прислівників з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна, -но, -то, -от, -таки: будь-коли, будь-як, коли-небудь, будь-де, куди-небудь, як-небудь, де-небудь.

б) повторенням слів або основ слів: близько-близько, да- леко-далеченько.

в) сполученням двох синонімічних чи антонімічних слів:часто-густо, зроду-віку.

г) сполученням прикметника, займенника з прийменником- префіксом по- і суфіксами ому, -ему, -й: по-батьківському, по-новому, по-товариському, по-ударному.

д) сполученням порядкового числівника з прийменником по: по-перше, по-восьме.

Окремо пишуться прислівникові сполучення іменника та прийменника, в яких ці слова ще помітно зберігають значення своєї частини мови, через що такі сполучення ще не повністю перейшли до розряду прислівників: без кінця, до речі, з ра­дості, з горя, на щастя, рік у рік, день у день, раз у раз, з боку на бік тощо.