24.Висловіть суть основних ідей Переяславської ради та зміст «Березневих статей» 1654р.

Природно, що погляди Хмельницького й населення України зверталися до одновірної Москви. Після 1648 р. Хмельницький протягом усієї війни підтримував зв'язки з царським урядом, домагаючись включення Росії у війну з Польщею. Хмельницький перед московськими послами підкреслював необхідність спільного захисту єдиної для російського і українського народів православної віри, наголошував перевагах, що їх матиме Росія в разі переходу України під владу царя. У Москві розуміли важливість союзу з Україною, бо він передусім відкривав шлях на південь — до Чорного моря і на захід. Але тривалий час царський уряд займав вичікувальну позицію.

Для остаточного розв'язання питання про відносини України з Росією і початок війни з Польщею 1 жовтня 1653 р. було винесене це питання на розгляд Земського собору в Кремлі. Земський собор вирішив почати з Польщею війну.

8 січня 1654 р. на Переяславській раді було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави при збереженні основних прав і вольностей Війська Запорізького. Хмельницький і старшини склали присягу цареві за умови, що російські посли гарантували здійснення висунених ними вимог — оборони країни від зазіхань ворогів, збереження існуючого адмін. устрою і суспільного ладу. Не присягнули царю Богун, Сірко і митрополит Косов.

Остаточний юр. статус України у складі Росії був визначений у „Березневих статтях” 14 березня 1654 р. В Україні зберігалася республ. форма правління і військово-адмін. система на чолі з гетьманом. Незмінним залишався і терит. поділ, в містах зберігалося право на самоуправління.. Україні надавалася незалежність у проведенні внутр. політики. Чисельність козацького війська встановлювалась 60 тис. Вона могла встановлювати стосунки з іншими д-вами, крім Польщі й Туреччини.

Декілька статей дещо обмежували суверенітет України, йшлося про російський контроль над збиранням податків в Україні. Москва ж у свою чергу прагнула з часом перетворити часткову залежність України на цілковиту, відмінивши автономні права й вольності. Отже, в результаті Переяславської угоди Україна отримала менше від того, на що сподівався Б. Хмельницький і його оточення, але значно більше того, що мали українці у складі Речі Посполитої, де вони були перед загрозою повної втрати своєї культурно-історичної ідентичності. Насправді козацька держава увійшла до складу Росії на правах автономії. Цар – суверен, гетьман – його підданий. Нічого іншого в тих умовах бути й не могло. Це було в той час нормою європейської практики.

25.Розкрийте роль Богдана Хмельницького в історії України.

Богдан Хмельницький був першим і, на жаль, останнім в історії України доби феодалізму політиком, який зумів не лише очолити боротьбу за незалежність, а й за допомогою гнучкої соціально-екон. політики об’єднати для досягнення цієї мети зусилля різних класів, станів і груп суспільства, пом’якшити гостроту соціальних суперечностей, запобігти їх переростанню в громадянську війну. Цим були створені сприятливі умови для завершення в основних рисах процесу формування держави.

Незважаючи на деякі суперечливість у діях, певні тактичні прорахунки, Хмельницький першим із політичних діячів не лише висунув завдання створення незалежної держави, до складу якої мали ввійти всі етнічно українські землі, а й зробив усе можливе для його розв’язання. І лише вкрай несприятливий для України стан міжнародних відносин не дозволив йому досягти мети.

Проте в обставинах середини ХVІІ ст. гетьман, пішовши на Переяславську угоду, обрав найоптимальніший варіант з усіх можливих: вона передбачала входження Укр. держави до складу Росії на конфедер. засадах і таким чином дозволяла зберегти основні завоювання укр. народу в роки Визвольної війни, а також відкривала шлях включенню до козацької республіки західноукраїнських земель.

Щирим захватом, любов’ю, активною підтримкою діяльність Хмельницького користувалася з боку селянського люду, січовиків, частини старшини та духовенства. Очоливши боротьбу народних мас проти іноземного панування, за досягнення нац. незалежності, він, за свідченням тогочасних джерел, став для них “руським Мойсеєм, “рятівником усієї Русі, “батьком вітчизни”, “відновлювачем віри”.

За гетьманування Хмельницького на території козацької республіки були ліквідовані магнатське та шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинна система господарства, кріпосницькі відносини, що зумовило грандіозний соціально-економічний переворот. Викликають повагу висока освіченість гетьмана, його глибокі знання життя й культури рідного народу.

Водночас Хмельницький — це історична особа, котра не піддається однозначної оцінці. Безперечно, він був однією з найвидатніших постатей в укр. історії: зробив справжній прорив у формуванні внутрішньої політики, згуртував у єдиний повстанський табір найрізноманітніші суспільні сили, організував і повів їх на повалення влади польської шляхти в Україні.