27.Проаналізуйте становище України в період «Руїни».

Смерть Б.Хмельницького ослабила українську державу. Цим скористалася Росія, Польща та Туреччина. Початком доби Руїни стало усунення восени 1657р. Ю. Хмельницького від влади. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот. Соціальні протиріччя та боротьба старшинських угруповань за владу загострились і переросли у справжню громадянську війну. Все це вело до великих людських жертв, руйнування міст і сіл, запустіння цілих районів.

Виговський повністю став на бік старшини та шляхти і взяв курс на закріпачення селян. Це викликало вибух невдоволення низів. Народні повстання охопили Лівобережжя та Запорожжя, яких підтримала Москва, розраховуючи ослабити владу гетьмана і сильніше прив’язати Україну до Росії. І. Виговський за допомогою Кримської орди розгромив загони повстанців. Прагнучи досягти незалежності від Росії, Виговський у вересні 1658 р. уклав Гадяцький договір з польським урядом про входження України до складу Польщі. Опираючись на польську допомогу, Виговський в 1658-1659 pp. досить успішно вів бойові дії з російськими військами, але невдоволена політикою Виговського, частина старшини проти гетьмана спільно з російськими військами. Виговський зазнав поразки і втік до Польщі.

Після падіння І. Виговського гетьманом проголосили сина Хмельницького Юрія (1659-63). Слабкий і безвольний політик, він став пішаком у руках різних старшинських угруповань. Користуючись цим, російські і польські війська, татарські орди безперешкодно грабували Україну.

Внаслідок цього в 1663 р. Хмельницький втратив гетьманську булаву, а укр. землі фактично розкололись на дві частини - на Лівобережжі наказним гетьманом став Я. Сомко, а на Правобережжі старшина обрала гетьманом П. Тетерю, де той правив до 1665 p., стоячи на пропольських позиціях. Правління Сомка теж виявилось короткочасним. У червні 1663 р. І. Брюховецький опираючись на підтримку запорожців, селян і міщан на чорній Раді у Ніжині був обраний гетьманом Лівобер. України. Своїх обіцянок гетьман не виконав, а його промосковська орієнтація викликала невдоволення козаків, які в 1668 р. Брюховецького вбили.

Гетьманом правобережної України в і 1665 р. став П. Дорошенко. Стратегічною метою його політики було об’єднання Укр. держави. Після підписання між Москвою і Польщею Андрусівського перемир’я 1667 р., за умовами якого до Росії відійшла Лівобережна, а Польщі — правобережна Україна, Дорошенко уклав союз з Туреччиною. Здійснивши ряд успішних бойових операцій проти Польщі на чолі об’єднаного укр.-турецького війська, Дорошенко змусив польський уряд визнати автономію Правобережжя і розпочав боротьбу за Лівобережжя. В 1669р. уклав угоду про перехід України під владу Туреччини на правах автономії. Проте, народ не підтримав цей вчинок гетьмана. 1676 р. Дорошенко зрікся гетьманства. За його правління карбувалася монета, найнято військо сердюків.

На Лівобережній Україні гетьманом в 1668 р. став Дем’ян Многогрішний. В 1669 р. він підписав так звані Глухівські статті, які серйозно обмежили автономні права України. Гетьманщина втрачала право на дипломатичні зв’язки з іншими державами. В 1672 р. Многогрішного, за намовою старшини звинуватили у державній зраді і відправили на заслання до Сибіру. Наступне 15річчя (1672-1687 pp.) на Лівобережній Україні гетьманував І. Самойлович, який успішно боровся з турецько-татарськими навалами. Як і його попередник, закінчив свої дні в сибірському засланні.

Таким чином, внаслідок Руїни Україна зазнала незлічених людських втрат, виявилась розколотою на дві частини, втратила чимало здобутків доби Б. Хмельницького.