48.Розкрийте обставини та історичне значення проголошення Центральною Радою самостійної Української Народної Республіки.

Незалежність і суверенітет УНР були проголошені УЦР в IV Універсалі. Лейтмотивом цього документа була теза: «Однині УНР стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». УЦР закликала всіх громадян республіки захищати «добробут і свободу» у боротьбі з «більшовиками та іншими нападниками». Осн. передумовами прогол. незалежності УНР були:

- віковічні прагнення народу до свободи і незалежності;

- традиції національно-визвольної боротьби;

- довготривала антиукраїнська політика імперського центру;

- наступ більшовицьких військ на Україну, якій розпочався в грудні 1917 р., позбавив керівництво ЦР ілюзій щодо можливості перетворення Росії в демократичну федеративну республіку й автономії України у її складі

- тільки як незалежна держава, УНР могла сподіватися на міжнародну допомогу, 22 січня 1918р., коли більшовицькі війська, які рвалися до столиці України, знаходилися уже на підступах до Києва, Мала Рада прийняла ІV Універсал..

Можна визначити такі основні положення IV Універсалу:

- декларував прагнення до дружніх стосунків із сусідами України - Росією, Австро-Угорщиною, Туреччиною та іншими країнами;

- гарантувалася передача селянам землі без викупу;

- надання соціальної допомоги безробітним, потерпілим від війни;

- проголошувалося встановлення державного контролю над банками;

- підтверджувалося право національних меншин на автономію.

Ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі збори, які б схвалили Конституцію УНР. Історичне значення IV Універсалу УЦР:

- Вперше укр. народ проголосив незал. Укр. держави, остаточно розірвавши відносини з імп. центром і заклавши основи держ. будівництва.

- державна влада стала єдиною в межах своєї території, незалежною від інших

49.Визначте місце і роль м. Грушевського в історії українського народу.

Михайло Серг. Грушевський – видатний діяч укр.. нац.-визв. руху. Він формував курс ЦР, був ініціатором і втілювачем найголовніших її політичних рішень, насамперед – проголошення УНР, її повного суверенітету.

М. С. Грушевський як вчений пройшов шлях від засновника національно-демокр.партії Галичини і ТУП у Києві до творця засад української незалежної держави. Він був головою ЦР, а згодом визнав Радянську владу на Україні і висловив готовність служити їй. Змінювалися його погляди, еволюціонували суспільно-політичні концепції, філософське сприйняття життя. Але любов до свого народу були вищим мірилом у науковій і політичній діяльності.

В житті та діяльності М. С. Грушевського з усією глибиною відбилася трагічна історична доля розчленованих політичними кордонами укр. земель, що були позбавлені власної державності. Відродження української демократичної держави у формі Української Народної Республіки належить до найважливіших явищ в історії України початку ХХ століття.

М. С. Грушевський був найпомітнішим діячем українського національного руху, тією постаттю, навколо якої гуртувалися національні сили України. Це був час тріумфу Грушевського як політика. Українсько-більшовицька війна початку 1918 року спричинила появу брошури "На порозі Нової України", де Грушевський прагнув окреслити портрет майбутнього своєї Батьківщини. Україна бачилася йому високорозвиненою промисловою і сільськогосп. країною із високим рівнем культури, освіти, науки. Він вважав нормальним прагнення "комфорту, порядку, достатності, забезпеченості свого життя", однак застерігав від того, щоб народ занадто зматеріалізувався.

Надалі М. Грушевський використовував будь-які публічні можливості, щоб привернути увагу світової громадськості до ситуації в Україні. У Парижі 26 липня 1919 року оголосив про намір створити Комітет незалежної України – міжпартійну громадську організацію, яка б мала інформувати світ про мету і перебіг боротьби українського народу за національні інтереси.

У березні 1919 емігрував до Чехословаччини. Жив у Празі, потім у Відні як представник закордонної делегації УПСР. Розгорнув широку публіцистичну й наукову діяльність. На еміграції Грушевський проводив роботу над великим науковим проектом — багатотомною «Історією української літератури». Перші томи цієї роботи були надруковані в 1923 р.

23 березня 1931 року Грушевського заарештували як «керівника Українського націоналістичного центру», вигаданого чекістами. Коли він відмовився визнавати ті «свідчення», які з нього «вибили» слідчі погрозами ув'язнити його доньку Катерину, 5 січня 1933 року справу екс-голови Центральної Ради закрили зі зловісним, водночас, поясненням-вердиктом — з огляду на його… смерть.