51. Проаналізуйте діяльність Директорії. З'ясуйте значення злуки унр та зунр.

14 листопада 1918 р  Скоропадський видав грамоту про федерацію України з Росією (Росію без більшовиків). Гетьман розраховував як не на допомогу, то хоча б на прихильність з бокудипломатів Антанти. Уночі проти 14 листопада 1918 р. в Києві відбулося таємне засідання Українського національного союзу, де розглядалося питання про збройний виступ проти режиму П. Скоропадського. На цьому засіданні було обрано тимчасовий верховний орган УНР – Дирек. у складі Винниченко (голова), Петлюра, Швеця, Макаренка та Андрієвського. Директорія створювалася для ліквідації гетьманського режиму.

14 грудня 1918р. війська Директорії після дводенного загального штурму оволоділи Києвом. Цього ж дня П. Скоропадський підписав грамоту про зречення від влади і під охороною німецьких військ виїхав. 26 грудня в Декларації - програмному документі - проголошено відновлення УНР  з республ. формою устрою і призначено уряд на чолі з В. Чехівським - Раду Нар. Міністрів.

Приходу Директорії до влади сприяли: народна підтримка, швидке формування армії, впливові лідери, вдало обраний момент для повстання.

За дорученням Директорії уряд скасував гетьм. законодавство і відновив дію законів УНР. Директорія прийняла постанову про негайне звільнення всіх призначених за гетьманату чиновників. Запроваджувався держ. контроль над виробництвом і розподілом продукції. Відновлювалися 8-годиний робочий день, права на колективні договори, страйки, права профспілок. Нова влада заявила про запровадження демократичних свобод.

Після проголошення 22 січня 1919 р. на Софійському майдані у Києві Акта Злуки  ЗУНР і УНР до складу Директорії УНР увійшов Є. Петрушевич.

Серед керівництва Директорії не було єдності Більшість на чолі з В. Винниченком була за союз з більшовиками проти Антанти. Прихильники С. Петлюри виступали за спільні дії з Антантою проти більшовиків, пропонуючи встановити військову диктатуру. У Директорії неухильно зростав вплив С. Петлюри. Замість соц. реформ установлювались диктаторські порядки. 

Хоча Директорія змогла розширити міжн. зв'язки УНР (Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія), становище було дуже скрутним. На західних кордонах продовжувала наступ польська армія, підтримувана Антантою. На півночі почався наступ укр. більшовицьких дивізій за активної підтримки збройних сил Рад. Росії. На пд. сході розпочала наступ білогвардійська армія генерала А. Денікіна. На півдні - в Одесі, Миколаєві й Херсоні висадилися війська французьких інтервентів. Протягом літа - осені 1919 р. Директорія робила спроби стабілізувати воєнно-політичну ситуацію в Україні. Проте відкрита агресія кількох іноземних держав і неприхильне ставлення деяких лідерів Антанти до незалежності УНР на Паризькій мирній конференції. звели нанівець ці намагання. Причинами поразки Директорії стали:

- неспроможність створити життєздатний і стабільний політичний режим, державний апарат, армію, органи охорони громадського порядку, дієздатну систему органів законодавчої і виконавчої влади як в центрі, так і на містах;

- відсутність єдності національно-демократичних сил;

- боротьба за владу між політичними партіями не могла не послабити авторитет серед населення, особливо серед селян;

- у лавах керівників Директорії не було єдності в погляді на тактику і стратегію національно-державного будівництва;

- нерішучість у проведенні ефективної внутрішньої політики,

-війна радянської Росії проти УНР, що почалася наприкінці 1918 р.;

- розгул отаманщини: придушення робітничих страйків, розгін профспілок, робітничих організацій політичного характеру, єврейські погроми;

- керівництво Директорії опинилося в міжнародній ізоляції: країни Антанти не підтримали ідею незалежності УНР.