72. Охарактеризуйте проблеми сучасного соціально-економічного і політичного розвитку в Україні

Стан справ в економіці України залишається вкрай складним. Українська економіка змушена долати наслідки планово-розподільної системи господарювання, її структурні деформації, затратний механізм ціноутворення та неконкурентоспроможність.

Провідні вчені України відзначають, що серед позитивних економічних зрушень в українській економіці, важливих з точки зору її ринкових перспектив, слід вважати:

1)формування ефективного, конкурентноспроможного недержавного сектора економіки і прошарку приватних підприємців;

2)зародження національних ринків товарів,

3)лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків, появу нових каналів торговельного та інвестиційного співробітництва.

Однак у цілому серед основних тенденцій соціально-економічного розвитку України превалюють негативні явища і тенденції:

1)не відбулася модернізація структури державного управління

2)втрачено високотехнологічні виробництва, лідерство в багатьох нап-рямах фундаментальних досліджень; критичного рівня досяг “відплив умів”;

3)швидкими темпами зростають внутрішній та зовнішній державні борги з сумнівними перспективами не тільки їх погашення, але й обслуговування;

4)криза внутрішнього інвестування набула рис системної;

5)відбулося катастрофічне падіння матеріального добробуту населення;

6)небаченого рівня сягнула “тінізація” економіки.

Враховуючи реалії суспільного життя в Україні, важливо чітко визначити і здійснити такі основні напрями поступу її політичної системи:

-подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин шляхом відкриття максимального простору демократичним засадам в управ­лінні суспільством

- будівництво справді демократичної, правової, соціальної держави на принципах демократії і політичного плюралізму; з ефективно діючим парламентом, авторитетним Президентом, високопрофесійним урядом, незалежними судовими органами, незалежними засобами масової інформації;

- законодавче забезпечення можливості встановлення балансу політич­них сил, яке спонукало б до рівноваги гілок влади, їх плідного співробітництва;

- законодавче забезпечення залучення предст. політичної опози­ції, ЗМІ до участі у діяльності владних інсти­тутів, розробки, прийняття важливих державних законів;

- забезпечення підзвітності органів влади, політичних сил, перед виборцями

- формування інститутів громадянського суспільства

- забезпечення дійової участі громадськості у формуванні та реалізації внутрішньої і зовнішньої політики держави;

- формування і зростання національної свідо­мості і самосвідомості, політичної культури владної еліти і кожного громадянина;

73. Розкрийте основні засади та значення Конституції

Відразу ж після розпаду СРСР і здобуття Україною незалежності постало природне питання щодо прийняття Основного Закону, який закріпив би якісно нові зміни у д-ві та суспільстві. Конституційний процес проходив з великими труднощами і тривав 5 років. Україна була останньою з республік, яка прийняла свою Конст..

  Початок конст. процесу поклала 16 липня 1990 р. Декларація про держ. суверені. України. Закріплені в ній принципи суверенності, народовладдя, недоторк. території, розподілу властей, рівності громадян, гарант. їх прав і свобод мали конст. характер.

  Спираючись на Декларацію, парламент утворив у жовтні 1990 р. конст. комісію, перед якою поставив завдання розробити проект концепції Осн. закону. У червні 1991 р. концепція була затверджена.  Величезного значення набув закон про заснування посади Президента, прийнятий Верховною Радою 5 липня 1991 р.

  Принципові корективи до проекту Конституції були внесені в проект після проголошення 24 серпня 1991 р. Акту про незалежність України. Ця доленосна подія змінила багато положень концепції Конституції. Розбудова правового поля у незалежній  державі повинна була здійснюватися на власній основі.

  В ході дебатів виявилася непримиренна суперечливість між позиціями Президента Л.Кравчука і ВРУ стосовно проблеми розподілу влади. Більшість депутатів вимагала зберегти положення чинної Конст. 1978 р. і відкидала норми про сильну вертикаль виконавчої влади, яка починалася б з Президента. Восени 1993 р. конст. процес остаточно загальмувався. Діючою залишалася Конст.УРСР 1978.

Другий етап конституційного процесу розпочався після виборів Президента і нового складу Верховної Ради. У вересні 1994 р. почала діяти нова конст. комісія, утворена за принципом представництва двох гілок влади. Прагнучи зрушити справу з місця Л. Кучма в грудні 1994 р. вніс проект «Конст. закону про держ. владу і місцеве самовряд. в Україні». У ньому містилися конкретні пропозиції про розмежування влади. 18 травня 1995 р. парламент прийняв закон. Згідно з ним Президент ставав одноосібним главою уряду, склад якого він мав формувати сам, без узгоджень з ВРУ і очолював й систему місцевих органів виконавчої влади.

Винятково важливий етап і нестандартний крок, яким став Конст. Договір між ВРУ і Президентом, дозволив зберегти керованість, започаткувати цілісність держ. політики на основі принципу розподілу влади стимулювати конституційний процес.

  В лютому 1996 р конституційна комісія передала проект Основного закону на розгляд парламенту разом із зауваженнями своїх членів. Проект розглядався майже 3 місяці. Відбулося 3 офіційних читання. «Яблуком розбрату» серед депутатів стали 5 пунктів розподіл повноважень між гілками влади, проблема власності, державна символіка, статус російської мови і статус Республіки Крим. У черговий раз конст.процес зайшов в глухий кут.  Загалом копітка робота над проектом Конституції який дістав перепустку в життя, тривала май же 2 роки.

  Знаменита «конституційна ніч» (з 27 на 28 червня), протягом якої було утверджено Основний Закон нашої держави, стала наочним втіленням закону переходу кількості в якість. День прийняття Конституції проголошено держ. святом.

  Значення Конституції для держав і суспільств загальновідоме. А для України, яка перебуває на перехідному етапі свого розвитку, цей основоположний документ має справді доленосну вагу.