37.Визначте місце і роль Кирило-Мефодіївського товариства у національно визвольному русі України.

На початку 1846 р. в Києві було утворено справжню нелегальну українську політ.організацію — Кирило-Меф. товариство (братство), назване на честь відомих слов'янських просвітителів Кирила та Мефодія. Серед засновників були вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії Київського генерал-г-ства Микола Гулак і професор Київ. у-тету Микола Костомаров. Активну участь у діяльності брали Шевченко, П. Куліш та ін. Головною метою т-во проголошувало боротьбу проти кріпацтва та національне визволення українського народу.

Товариство ставило своїм головним завданням побудову суспільства на засадах християнської моралі шляхом здійснення ряду реформ: створення демокр. федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності, знищення царизму і скасування кріпосного права і станів, встановлення демокр. прав і свобод для громадян, зрівняння у правах всіх народів щодо їх нац.мови, к-ри і осв. Програму діяльності Товариства було викладено в творі "Книга буття укр. народу", або "Закон Божий". У ньому викладено 109 положень релігійно-навч.характеру. Мефодіївці бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-помірк. реформізму (Костомаров, Білозерський, Куліш) — до революційних методів боротьби (Шевченко, Гулак, Андрузький).

Активна діяльність членів братства проявлялася у поширенні ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, творів Шевченка, члени братства виступали з лекціями в навч.закладах Києва, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, Пантелеймон Куліш підготував перший підручник з історії «Повість про український народ», виданий 1846 року).

Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 місяців. У березні 1847 року за доносом провокатора Олексія Петрова діяльність братства була викрита, а члени заарештовані.

38.Охарактеризуйте Валуєвський циркуляр та Ємський указ.

Після початку польського повстання у січні 1863 року петербурзький уряд вдався до репресій проти всіх неросійських народів Російської імперії.

18 липня міністр внутрішніх справ Петро Валуєв у відповідь на запит Київського цензурного комітету видав таємний відомчий циркуляр під заголовком «Про книги, що видаються для народу малорос. говіркою». Особливо небезпечним міністру видавалося те, що прагнення укр. інтелігентів дати своєму народові освіту рідною мовою збігалося з польськими політичними домаганнями. Таким чином, П. Валуєв видав таємний циркуляр про заборону укр. національних, релігійних і особливо педагогічних публікацій. Друкувати «малороссийским наречием» дозволялося лише художні твори. П. Валуєв заявив, що укр. мови «не було, нема і бути не може». Натомість видання укр. мовою релігійної, шкільної та іншої л-ри мало бути призупинено до ухвалення окремого урядового рішення. Тим же роком датується розпорядження царя, яке категорично забороняло видавати укр. мовою книги «учбові і взагалі призначені для початкового читання». Валуєвський циркуляр був схвалений імп. Олександром ІІ та розісланий для виконання цензурним комітетам. Вже через 8 років, за висловом історика М. Костомарова, українська література в кордонах Рос. імперії фактично припинила своє існування.

Ще ганебнішим був Ємський указ царя Олександра II. Таку назву указ дістав у зв'язку з німецьким містечком Ємс, де відпочивав цар під час підписання цього указу - 18 травня 1876 р. Ємський указ був спрямований проти укр.. мови як найважл. фактора розвитку укр. культури. Цим указом суворо заборонялося ввозити в межі імперії, без спеціального на те дозволу головного управління у справах друку, книги та брошури, видані за кордоном укр. мовою. Заборонялися також театральні вистави українською мовою та друкування текстів до музичних творів. Щоправда, театральні вистави українською мовою були дозволені в 1881 р., але при цьому висловлювалося стільки застережень і обмежень, що від дозволу по суті нічого не залишалося.

Отже, Ємський указ заборонив видавати і ввозити з-за кордону українські книги, влаштовувати театральні вистави і викладати у школах українською мовою та навіть друкувати україномовні тексти до нот. На підставі Емського указу було закрито Південно-Західний відділ Рос. геогр. товариства у Києві, припинено видання "Киевского Телеграфа", ліквідовано Громади, звільнено ряд професорів-українців з Київського університету. Хоча фактично Ємський Указ утратив чинність у 1905 році він ніколи не був скасований офіційно. Таким чином, Ємський указ доповнював основні положення Валуєвського циркуляра..