60. План Німеччини щодо України. Проголошення у Львові самостійної України.

Апогеєм масового нищення людей на територіях Сходу мало стати виконання ґрандіозної програми етноциду, розробка якої почалася відразу після розгрому та окупації Польщі. 7 жовтня 1939 р. Гітлер підписав декрет про посилення німецької нації. Зокрема, передбачалось повернути з-за кордону німецьких громадян, створити нові німецькі колонії та нове селянство. Саме цей декрет започаткував ряд людожерлих директив і наказів, що їх виконання стало змістом німецької політики в окупованій Україні.

Замисливши здобути нові величезні території на Сході, Гітлер дивився на них як на простір для зростання німецького сільського населення, котре вважав найціннішою частиною нації. Тому посилення німецької нації бачилося як зростання німецького сільського населення, але не в самій Німеччині, бо там уже всі ґрунти розібрано. Україна завжди розглядалася з Німеччини як ідеальний реґіон для сільського господарства.

Зробившись райхскомісаром із проблем посилення німецької нації, Гіммлер негайно створив план понімечення Сходу, що дістав назву «Ост» (Схід). Генеральна ідея плану полягала в тому, що слов’янське населення в основній своїй масі підлягало депортації до Сибіру, а на його місце мали селитися німці та люди інших національностей германського кореня. з Галичини планувалося депортувати 65 % місцевого населення .

Перший етап здійснення плану був розрахований на 25–30 повоєнних років..

До понімечення української землі гітлерівці взялися, не чекаючи закінчення війни. Першою його формою було утворення сільськогосп. маєтків для есесівців на Україні. Про долю місцевого населення виразно говорить те, що головним управителем цих маєтків у липні 1942 р. було призначено О.Поля — начальника всієї системи гітлерівських концтаборів.

Вже 1942 р. були зроблені перші кроки до здійснення основної ідеї ґенерального плану «Ост». У липні 1942 р., у зв’язку з перенесенням центру ваги воєнних операцій на південне крило радянсько-німецького фронту, ставка Гітлера була переведена в околиці Вінниці, звідки почалось виселення українців і куди Гіммлер наказав переселити 10 тис. німців .

Акт відновлення Української Держави — проголошення 30 червня 1941 року в окупованому нім. військами Львові відновлення Української держави. Здійснений Українськими Нац. Зборами, що складалися з пред.нац. руху, за підтримки членів оунівських груп та вояків батальйону «Нахтігаль».

Збори створили уряд —Правління — на чолі з Я. Стецьком, дещо пізніше було організовано верховний орган —Раду, яку очолив Кость Левицький.

Акт відновлення Української Держави було проголошено в будинку «Просвіти» у Львові. На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословіння митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди.

Акт 30 червня 1941 р., хоч і був несподіваний, засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України. Варто зазначити, що «Актом» проголошено «відновлення», а не (первинне) «проголошення» Української держави, тобто формально було збережено традицію існування УНР і ЗУНР Теж слід звернути увагу й на те, що в «Акті» проголошуються союзницькі наміри з боку України щодо Німеччини лише за умови, що та допомагає Народові визволитися з під московської окупації.

Звістку про відновлення Української держави понесли на Східну Україну зверх 6 тисяч бандерівців, розділених на три похідні групи, які повсюду творили українську адміністрацію та осередки ОУН.