42.Охарактеризуйте національно-визвольну боротьбу Галичині та Буковині напередодні Першої світової війни.

Населення Галичини, Буковини та Закарпаття на початку XX ст. зазнавало від австро-угорських властей політичних, економічних та національних утисків. Хоч Галичина була заселена переважно українцями, уся повнота влади на її території перебувала в руках поляків, яким імперський уряд цілковито довіряв. Польські можновладці навіть заявляли, що Галичина лише формально вважалася австрійською провінцією із загальноімперськими законами та адміністрацією, а насправді ж краєм керувала шляхта, яка, запровадила в Галичині терор, хабарництво та насильство.

Зрозуміло, що населення краю не могло миритися з таким принизливим ставленням до себе. Тому на всі утиски українці відповідали активним опором. У Галичині помітно посилювалася робітнича страйкова боротьба. Тільки впродовж 1900-1904 pр. тут відбулося 143 страйки, які охопили понад 32 тис. учасників.

Найгучнішою подією цього часу був страйк львівських будівельників у червні 1902 року, під час якого економічний протест переріс у відкриту збройну боротьбу з владою. Страйкарі билися хоробро, але їх виступ був жорстоко придушений.

У 1904 році масовий страйк охопив дрогобицько-бориславський нафтовий регіон. Страйк не обмежувався лише економ. вимогами, а відбувалася під політ. гаслами.

В одних лавах з пролетаріатом на боротьбу проти своїх поневолювачів піднялися й селяни. Наприклад, у страйку с/г робітників, що відбувся влітку 1902 року в Сх. Галичині, взяло участь близько 200 тис. осіб. Страйкарі відмовлялися працювати на поміщиків, вимагали підвищення платні за свою працю.У результаті скоординованих наступальних дій селяни домоглися від поміщиків підвищення заробітної плати.

Після перших перемог селяни домагалися: заборони лихварства;обмеження примусового продажу селянських земель;скасування земельного податку.

Незважаючи на погрози австрійської влади, до страйкової боротьби українців нерідко приєднувалися й польські селяни.

Селянські виступи налякали колоніальну адміністрацію та польських поміщиків. Від них до Відня йшли розпачливі прохання терміново рятувати становище. У відповідь на ці петиції імперська влада проголосила «надзвичайний стан» і надіслала військові підрозділи. Каральні загони силою гнали страйкарів на роботу на поміщицькі землі, ватажків брали під варту. Щоб залякати інших, уряд улаштував над ними грізні показові судові процеси.

43.Охарактеризуйте становище західноукраїнських земель в роки Першої світової війни, участь в ній легіону Українських січових стрільців.

Війна почалася 1 серпня 1914 р. Вона стала для Європи першим жахливим досвідом сучасного ведення воєнних дій. Головною причиною І світової війни було прагнення імперіалістичних держав загарбн. методами задовольнити свої інтереси. Проте для Німеччини, Османської та Австро-Угорської імперій, тобто так званих Центральних держав, а також Російської імперії, яка разом з Англією та Францією входила до Антанти, війна, зрештою, багато в чому стала шляхом до самознищення. З початком війни серед українських політиків стався розкол. Більшість західних українців вирішили взяти бік Австро-Угорщини.

В серпні 1914 р. у Львові було засновано Головну Укр. Раду – міжпартійний блок за участю радикальної, соц.-дем. та нац..-дем. партій. Раду очолив К. Левицький. Розпочалося формування українських військових підрозділів. 2,5 тис. добровольців склали Укр. легіон СС. 25 вересня 1914 р. легіон став уперше до бою на Ужоцькому перевалі. Він брав участь у воєнних діях в районі Стрия, Бережан та на інших ділянках фронту. 1915 р. УСС билися за гору Маківка. 1916 р. – за гору Лисоня. Більшість учасників були членами організацій „Січ”, „Сокіл”, „Пласт” і змушені були брати участь у братовбивчій війні за інтереси А-Угорської імперії.

Одночасно зі створенням ГУР з ініціативи Д. Донцова, В. Дорошенка, М. Меленевського та інших у Львові постав Союз визволення України (СВУ). 1 вересня 1914 р. „Вісник СВУ” надрукував політичну програму, яка передбачала створення самостійної Укр. держави з констит. монархією, демокр. устроєм, свободою для всіх національностей, самостійною церквою. Для досягнення цієї мети Союз вважав за доцільне співробітництво з Німеччиною та Австро-Угорщиною. На початку вересня 1914 р. російська армія окупувала значну частину Сх. Галичини. Це був важкий удар по українцях цього краю. Австро-угорське командування повірило в провокаційні чутки, розповсюджувані польською адміністрацією провінції, про „таємні симпатії українців до росіян”, унаслідок чого габсбурзькі війська вдалися до переслідувань українців. Царський уряд зпкрив українські культурні установи, кооперативи та періодичні видання. Вводилося обмеження на вживання укр.. мови й робилися спроби впровадити у школах російську мову.

Трагедія українців полягала в тому, що вони, не маючи власної держави, вимушені були перебувати по різні боки театру воєнних дій і вбивати один одного. Чи не єдиним позитивним моментом було те, що війна виснажувала сили імперій, створюючи таким чином у перспективі нові політичні можливості для поневолених Росією народів. У 1915 р. становище на фронтах стало змінюватися. В квітні почався контрнаступ німецьких і австро-угорських військ. Російська армія вдалася до відступу. Рада РУП прийняла рішення про нейтралітет. Значна частина українських соціал-демократів за участю Винниченка проводила антивоєнну агітацію. ГУР виступила з заявою, в якій проголошувала метою створення самостійної Укр. д-ви з земель, які входили до складу Рос. імперії.

У березні 1916 р. стався новий поворот подій. Унаслідок так званого „Брус. прориву” російська армія зайняла Чернівці, Коломию, Луцьк та інші міста цього регіону. Нна допомогу Австро-Угорщині прийшла Німеччина. 5 листопада 1916 р. Відень і Берлін остаточно домовилися про створення Польської держави. Для українців це означало б неможливість реалізації їхніх планів створення власної держави. Кривава виснажлива війна викликала повсюдне зростання масового невдоволення. Чимало страйків і заворушень в Російській імперії, де наслідки війни були особливо тяжкими, проходили під гаслом „Геть війну”. \Ці настрої не обминули й фронт, де цілі полки відмовлялися воювати. Посилилася глибока економ. криза, занепадало с.г., падав життєвий рівень.