4. Імуномодулятори рослинного походження .

До цієї групи відносять рослини -адаптогени. Вони стимулюють імунну, нервову та ендокринну сис­теми. Адаптогени посилюють здатність організму присто­совуватися, протистояти надмірному стресовому навантаженню. Різні рослини на всі три системи впливають по різному. Женьшень найбільше діє на ендокринну систему, елеутерокок — на нервову, ехінацея — на імунну. При застосуванні у першій половині дня переважає вплив на імунну систему, в другій — на нервову. Женьшень впливає переважно на активність природних кілерів, що до­зволяє рекомендувати його в комплексі імунореабілітаційної терапії піс­ля онкологічних, інфекційних (у першу чергу вірусних) захворювань.

Препарати ехінацеї пурпурової найбільш поширені і зручні для застосування (ехінацея ратіофарм, імунал, спиртові та водні настоянки ехінацеї, ехінацин, есберитокс тощо). Ехінацея сприяє зростанню активності фагоцитозу, що активує протибактерійний захист. Виявлені протизапальні, реге­неративні і кератопластичні властивості ехінацеї при трансплантації шкіри, посилення процесів мікроциркуляції в тканинах, зниження ймо­вірності некрозу, і відторгнення трансплантатів шкіри.

За рахунок пригнічення активності гіалуронідази й активації син­тезу ІФН, препаратам ехінацеї властивий противірусний вплив. Це широко застосовується як для профілактики, так і для лікування хво­рих на грип, герпес, везикулярний стоматит.

Разом з тим ехінацея слабко впливає на роботу нервової і ендокрин­ної систем. Це дозволяє застосовувати препарати з неї протягом тривалого часу і в порівняно великих дозах. Виняток складають вагітні і лактуючі жінки, діти, хворі на імунопроліферативні й автоімунні хвороби.

Застосування елеутерокока значно збільшує число активних Т-лімфоцитів і Т-хелперів, значно ослаблює імунодепресивний вплив циклофосфану, стимулює синтез інтер­ферону і сироваткових антитіл.

Інші рослини-адаптогени: лимонник китайський, родіола рожева, алое, коланхое, аралія маньчжурська, левзея софороподібна, софора японська, звіробій.

5. Синтетичні імуномодулятори

Цей клас засобів дуже різнорідний за складом. Серед названих препаратів можна виділити такі групи:

• медикаменти, які традиційно застосовувалися з іншою метою (левамізол, димексид тощо), а імунотропні властивості у них були виявлені значно пізніше, часто випадково;

• імуностимулятори, які були синтезовані з наперед заданими влас­тивостями.

Ізопринозин (гропринозин, модімунал) — новий імуномодулятор з комплексним впливом на імунну систему. Стимулює синтез лімфокінів, передусім — ІЛ-2 і у-інтерферону. За рахунок цього значно поси­люється синтез і диференціювання Т-клітин, цитолітична активність лімфоцитів.

Препарат застосовується при герпетичних інфекціях, у тому числі, цитомегалії, вірусних енцефалітах і гепатитах, при частих рецидивах герпетичної інфекції. Добова доза складає 10-200 мг/кг залежно від віку, захворювання, глибини імунних розладів.

Деякі препарати різних груп, що використовуються в стоматології

Лісобакт (монопрепарат лізоци­му) - у клінічній практиці широко застосовують Медикамент застосовують при запальних і ерозивних процесах різної етіології у порожнині рота і ротогорлі:

• ангіни і хронічні тонзиліти;

• стоматити і глосити, у тому числі — ерозивні;

• парадонтити;

• стани після екстракції зубів, інших стоматологічних втручань;

• для замісної терапії при стійких дефектах місцевого імунітету.

Препарату властивий противірусний, протибактерійний і протиза­пальний ефекти. При гострих станах лісобакт застосовують по 4-8 таб­леток на добу до зникнення клінічних проявів хвороби. У випадку ліку­вання хронічних запальних процесів і при замісній терапії препарат призначають на тривалий період — протягом 4-12 тижнів.

Імудон. Це антигенний полівалентний комплексний препарат, який складається з фрагментів інактивованих мікроорганізмів, що найбільш часто зустрічаються при патологічних процесах у ротовій порожнині. Антигени таких мікроорганізмів активують імунну систему, що проявляється підвищенням фагоцитарної активності макрофагів, збільшенням вмісту лізоциму й slgA у слині, підвищенням кількості й активацією плазматичних клітин. Оскільки існує так званий феномен "солідарності слизових", місцевий імунітет посилюється не тільки у ротовій порожнині, але й на всіх слизових макроорганізму. Для досягнення максимального ефекту препарат рекомендується використовувати після курсу дезінтоксикаційної терапії.

Показання. Препарат застосовується для лікування і профілактики гінгівітів, пародонтитів, стоматитів, глоситів, тонзилітів і фарингітів. Для лікування гострих і загострень хронічних захворювань імудон призначають у дозі 8 таблеток на день курсом 10 днів. 1 таблетку разсмоктують у ротовій порожнині кожні 2-3 години. Для профілактики захворювань порожнини роту препарат приймають в дозі 6 таблеток на день курсом 20 днів.

Побічна дія. Можливий развиток алергійних реакцій, а також диспептичних явищ.

Протипоказання. Протипоказанням до застосування імудону є алергійні реакції на препарат.

Рибомуніл. Препарат містить рибосоми мікроорганізмів, які найбільш часто викликають інфекції органів дихання (Klebsiella pneumoniae, Diplococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Haemophilus influenzae), а також протеоглікани клітинної стінки Klebsiella pneumoniae. Відомо, що рибосоми прокаріотів суттєвим чином відрізняються за структурою від аналогічних органел еукаріотичних організмів, що практично виключає можливість перехресних реакцій на аутоантигени людини.

Препарат призначений для лікування і профілактики рецидивних інфекцій вуха, горла і носу, а також органів дихання (бронхіти, трахеобронхіти, інфекційно-залежна бронхіальна астма). Рибосомальна фракція препарату активує Т- і В-лімфоцити, специфічні до даних антигенів, що забезпечує вакцинуючий ефект за рахунок синтезу антитіл до збудників інфекцій дихальних шляхів. Протеоглікани Klebsiella pneumoniae справляють модулювальну дію на фактори природженої резистентності, активуючи макрофаги і нейтрофіли до здійснення хемотаксису, адгезії й фагоцитозу, а також підвищуючи продукцію ІФН-a та інтерлейкінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-8).

Спосіб застосування. Разова доза препарату - З таблетки вранці натщесерце. Схема прийому - перші 4 дні тижня протягом 3-х тижнів, у наступні 2-5 місяців препарат приймають перші 4 дні кожного місяця.

Побічна дія. Можлива минуща гіперсалівація на початку лікування.

Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату.

Форма випуску: таблетки у блістерній упаковці №12.

Бронхомунал. Це препарат лізатів бактерій, що викликають інфекції дихальних шляхів (Diplococcus pneumoniae, Klebsiella pneumoniae, Haemophilus influenzae, Streptococcus pyogenes, Klebsiella ozaenae, Staphylococcus aureus, Streptococcus viridans, Neiserria catarrhalis).

Застосування препарату доцільно при хронічних і рецидивних інфекціях дихальних шляхів (брохіти, тонзиліти, фарингіти, риніти, синуїти, отити). Бронхо-мунал забезпечує імунізацію до антигенів найбільш разповсюджених збудників інфекцій дихальних шляхів шляхом індукції активації, проліферації і диференціювання специфічних Т- і В-лімфоцитів, а також посилення продукції імуноглобулінів (переважно slgA, а також IgG). Оскільки спрацьовує принцип "солідарності слизових", утворювані імунокомпетентні клітини та імуноглобуліни надходять на всі слизові оболонки, а не тільки на слизову дихальної системи, що забезпечує генералізований захисний ефект.

Спосіб застосування. По одній капсулі на день протягом 10-ти днів місяця 3 місяці підряд для профілактики інфекцій. Для лікування препарат застосовують по одній капсулі протягом від 10-ти до 30-ти діб (залежно від тяжкості захворювання). Протягом наступних 2-х місяців бронхо-мунал приймають по 1 капсулі 10 днів підряд. Між курсами рекомендовані 10-ти денні інтервали.

Побічна дія. При застосуванні препарату іноді можуть спостерігатися легкі диспептичні розлади і підвищення температури.

Протипоказанням є індивидуальна гіперчутливість до компонентів препарату.

Форма випуску: капсули по 7 мг №10 або №30 в упаковці.

IRS 19 (IPC 19) — імуностимулятор, який містить глікопротеїди 19 бактерій, які найчастіше бувають збудниками запальних проце­сів дихальних шляхів. Збільшує число імунокомпетентних клітин у сли­зовій оболонці (у першу чергу — антитілопродукуючих клітин), поси­лює активність макрофагів і утворення секреторних ІgА. На слизовій оболонці утворюється своєрідна плівка з цих імуноглобулінів. Якщо швидка стимуляція макрофагів допомагає ліквідувати симптоми гост­рого запального процесу (чи загострення хронічного), то стимуляція антитілоутворення має переважно профілактичний вплив.

ІРС 19 застосовують при гострих, хронічних і рецидивуючих інфекці­ях дихальних шляхів, для профілактики перед- і післяопераційних ін­фекцій, респіраторних захворювань у зимовий період (особливо в ді­тей, пацієнтів із супутніми захворюваннями). За рахунок переважного впливу на механізми місцевого імунітету, препарат ефективний навіть на тлі короткочасного застосування глюкокортикоїдів, антибіотиків з імуносупресивним ефектом. ІРС 19 застосовують по 3-5 інгаляцій що­дня у кожну ніздрю протягом першого тижня лікування, а далі — по 1 інгаляції протягом ще 2-4 тижнів. З профілактичною метою засіб мо­жна призначати по 1-2 інгаляції на добу протягом 2-4 тижнів.

Синтетичні імунотропні засоби

Поліоксидоній є сополімером їч[-окси-1,4-етиленпіперазину та (N-карбоксиетил)-1,4-етиленпіперазинію броміду. Це ліофілізована пориста масу із жовтуватим відтінком, добре розчинна у воді і новокаїні. Препарат модулює механізми імунного захисту посередництвом активації фагоцитозу й антитілоутворення, підвищуючи стійкість організму до бактеріальних і вірусних інфекцій. Поліоксидоній відновлює нормальний перебіг імунних реакцій при тяжких формах імунодефіцитних захворювань, в т. ч. внаслідок старіння, ураження іонізуючим опроміненням, терапії стероїдами, цитостатиками, а також в умовах пухлинного процесу. Важливо відмітити, що препарату притаманні певні дезінтоксикаційна, антиоксидантна і мембранопротекторна властивості. Засіб характеризується пролонгованою дією, добре поєднується з різними групами лікарських засобів (антибіотиками, противірусними, протипухлинними, антигістамінними, бронхолітичними, гормональними препаратами та ін.), не впливає на метаболізм інших лікарських речовин, безпечний при використанні, не викликає алергійних і інших виразних побічних реакцій. Поліоксидоній добре всмоктується і розподіляється в тканинах при внутрішньом'язовому і підшкірному введенні. В організмі препарат руйнується і виводиться двофазно переважно нирками, при цьому період напіввиведення швидкої фази складає 1,5 години, а повільної - 84 години. Засіб призначений для активації імунітету і є найбільш ефективним при застосуванні в поєднанні з традиційними методами лікування.

Препарат призначають дорослим внутрішньом'язово в дозі 6 мг 2 рази на тиждень курсом 5-10 ін'єкцій. За потреби курс лікування може бути повторений багаторазово з інтервалом від 1 до 6 місяців між курсами. Перед ін'єкцією препарат розчиняють в 1-2 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, дистильованої води або 0,25 - 0,5% розчину новокаїну. Розчин поліоксидонію зберіганню не підлягає.

При гострих запальних захворюваннях: стартова ін'єкція складає 12 мг, а далі - по 6 мг 2 рази на тиждень. Курс - 5-10 ін'єкцій. При хронічних запальних захворюваннях препарат застосовується у дозі 6 мг 2 рази на тиждень курсом до 10-15 ін'єкцій. У хворих з урогенітальними інфекціями поліоксидоній вводять по 6 мг 3 рази на тиждень в/м у поєднанні з антибіотиками. Курс лікування при цьому складає 10-15 ін'єкцій. При хронічному рецидивному герпесі препарат призначають у дозі 6 мг в/м в поєднанні з ацикловіром і препаратами інтерферонів. Курс лікування може сягати 15-ти ін'єкцій, причому перші 5 ін'єкцій вводять через день, наступні 5 - два рази на тиждень, а останні - один раз на тиждень.

Протипоказання. Вагітність.

Форма випуску: ампули із нейтрального скла, що містять 0,003 г (для дітей) або 0,006 г (для дорослих) діючої речовини, а також супозиторії по 3, 6 та 12 мг препарату.

Галавіт - новий синтетичний імуномодулювальний засіб. Подібно до попередніх препаратів, основними мішенями дії галавіту є антитілогенез і фагоцитоз. При застосуванні даного засобу відмічається посилення синтезу імуноглобулінів класу G і підвищення їх афінності до епітопів патогену. Найбільш ймовірно, що підвищення афінітету антитіл обумовлено, насамперед, посиленням процесів фагоцитозу, що призводить до трансформації незавершеного фагоцитозу у завершений і підвищення якості антигенної презентації. Відмінною рисою галавіту є регуляторний вплив на проліферацію природних кілерів і Т-лімфоцитів за рахунок стимуляції синтезу інтерферонів а і у.

При гострих кишкових інфекціях препарат застосовується в одноразовій дозі 0,2 г в/м, а потім - по 0,1 г в/м 1 раз на день №2-3. При хронічному і рецидивному фурункульозі протягом перших 3-х діб галавіт вводять по 0,1 г в/м щоденно, а в подальшому - по 0,1 г через день № 20-25. При урогентітальній інфекції рекомендується наступний режим дозування препарату: протягом гострого періоду по 0,2 г на добу, а потім - по 0,1 г 1 раз на три доби №15-25. При гнійному перитоніті й інших тяжких гнійно-септичних ускладненнях галавіт застосовують у добовій дозі 0,1 г №5-10, а у відновлювальний період - по 0,1 г 1 раз на 3 доби. Залежно від індивідуальних особливостей хворого і специфіки клінічної картини дози препарату і режим його введення можуть дещо варіювати.

Побічні реакції: можливі алергійні реакції на препарат, які зустрічаються досить рідко.

Форма випуску: флакони (№5), які місять по 0,1 г ліофілізованого порошку, а також ректальні супозиторії по 0,1 г №10.

Імунофан (0,005% розчин для ін'єкцій) за хімічною структурою є гексапептидом (аринініл-альфа-аспарил-лізил-валіл-тирозил-аргинін) із молекулярною масою 836 D, а за зовнішнім виглядом - прозорою, безбарвною рідиною без запаху.

Імунофан повністю всмоктується із місця ін'єкції і швидко руйнується до амінокислот, які входять до його складу. Препарату притаманна імунорегулююча, детоксикаційна, гепатопротекторна дія. Він викликає інактивацію перекисних сполук і сполук, що мають вільні радикали. Фармакологічна дія цього пептидного імунооксид-редуктанта базується на досягненні корекції імунної і оксидантної-антиоксидантної систем організму.

Препарат застосовують у дорослих і дітей для профілактики і лікування імунодефіцитних захворювань різної етіології. При цьому імунофан призначають підшкірно або внутрішньом'язово по 1,0 мл, 1 раз на добу. Курсова кількість ін'єкцій визначається залежно від патології, стану хворого, характеру базисного лікування.

При лікуванні онкологічних хворих за схемою радикального комбінованого лікування (хіміопроменева терапія і операція) препарат застосовують 1 раз на добу через день курсом з 3-х - 5-ти ін'єкцій перед хіміо-променевою терапією і 1 раз на добу через день курсом з 2-х - 3-х ін'єкції перед операцією з наступним продовженням курсу з тим же інтервалом. У хворих з поширеним пухлинним процесом (III-IV стадії) різної локалізації в плані комплексної або симптоматичної терапії імунофан вводять 1 раз на добу через день курсом з 5-ти - 7-ми ін'єкцій. Після першого курсу лікування роблять перерву близько 20-ти днів, після чого зазначений курс повторюють 2-3 рази.

При опортуністичних інфекціях (цитомегаловірусна і проста герпетична інфекція, токсоплазмоз, хламідіоз, пневмоцистоз, криптоспоридіоз) препарат вводять 1 раз на день через 2 доби курсом з 10-ти - 15-ти ін'єкцій. При хронічному вірусному гепатиті і хронічному бруцельозі імунофан застосовують 1 раз на день через 3 доби курсом з 8-ми - 10-ти ін'єкцій, при цьому для попередження рецидиву слід проводити повторні курси через кожні 4-6 місяців.

При дифтерії імунофан вводять 1 раз на добу курсом з 8-ми - 10-ти ін'єкцій. При дифтерійному бактеріоносійстві доцільне введення препарату 1 раз на день через 3 доби курсом з 3-5-ти ін'єкцій. При лікуванні тяжких опіків з проявами токсемії і септикотоксемії, а також у хірургічних хворих із септичним ендокардитом, гнійно-септичними ускладненнями і тривало незаживленими ранами імунофан застосовують 1 раз на добу курсом з 7-ми - 10-ти ін'єкцій. За потреби курс лікування можна подовжити до 20 ін'єкцій.

При бронхообструктивному синдромі, холецисто-панкреатиті, ревматоїдному артриті препарат призначають 1 раз на день через 3 доби курсом з 8-ми - 10-ти ін'єкцій. За потреби курс можна продовжити до 20 ін'єкцій з тим же інтервалом між введеннями препарату. При лікуванні псоріазу імунофан вводять 1 раз на добу через день курсом з 8-ми - 10-ти ін'єкцій.

Протипоказання: вагітність, ускладнена резус-конфліктом.

Форма випуску: ампули, що містять 1,0 мл 0,005% розчину препарату, по 5 ампул в контурній комірці упаковки.

Віферон-ферон (людський рекомбінантний ІФН-а2а) є новою лікарською формою людського рекомбінантного ІФН у вигляді супозиторіїв та мазі.

Показання: інфекційно-запальні захворювання у неонатальному періоді у доношених і недоношених новонароджених (інфекційні захворювання ЦНС, пневмонії, омфаліт, кон'юнктивіти), гепатити В, С і D у дітей та дорослих, гломерулонефрити, які асоціюються із герпетичною ( в т.ч. цитомегаловірусною) інфекціями у дітей та дорослих, хламідіоз, цитомегаловірусна інфекція у дітей та дорослих.

Дози і спосіб використання: Пневмонії й інфекційні захворювання ЦНС: по 2 супозиторія на добу з 12-годинним інтервалом щоденно протягом 5 днів, 2-3 курси з перервами по 5 днів.

Гломерулонефрити: по 2 супозиторія на добу з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, потім 3 рази на тиждень протягом 6-12-ти місяців.

Хронічні активні гепатити В, С, і D у дітей: по 2 супозиторія на день із 12-годинним інтервалом щоденно протягом 10 днів, потім по 2 супозиторія на день із 12-годинним інтервалом 3 рази на тиждень протягом 6-12 місяців.

Герпес, хламідіоз і цитомегаловірусна інфекція у дорослих: по 2 супозиторія на день з 12-годинним інтервалом щоденно протягом 10 днів, а потім по 2 супозиторія на день із 12-годинним інтервалом 3 рази на тиждень протягом 3-12 місяців.

На даний момент проводяться дослідження віферону у вагітних з інфекційно-запальною патологією з метою зниження захворюваності і смертності новонароджених.

Протипоказання. Індивідуальна непереносимість.

Побічної дії. В окремих випадках можливий розвиток алергічних реакцій (шкірні висипи. свербіж). Дані явища зникають через 72 години після припинення прийому препарата.

Форма випуску: супозиторії, які містять 150 тис., 500 тис., 1 млн. і 3 млн. М0 альфа-ІФН) і мембраностабілізуючі добавки; мазь для зовнішнього використання (40 тис. МО, 6 та 12 г у тубі).

Лаферобіон (людський рекомбінантний ІФНа2Ь) є препаратом, який отриманий із застосуванням фагозалежної генно-інженерної біотехнології. Лаферон, подібно природному лейкоцитарному інтерферону, має три основні види біологічної активності: імуномодулюючу, антивірусну та протипухлинну.

При ГРВІ у дітей лаферобіон застосовують по 4-6 крапель у кожний носовий хід 3-6 разів на день протягом 3-5 днів. При ГРВІ у дорослих препарат вводиться по 0,25 мл розчину (100 тис. МО/мл) у кожний носовий хід 6-8 разів на день. У разі гнійно-септичних захворювань доцільною є така схема введення препарату: в/в по 2-4 млн. МО 1 раз на добу у загальній дозі 12-16 млн. ОД на курс. Лікування оперізувального лишаю: щоденно 1 млн. МО в/м та 2 млн. МО в 5 мл фізіологічного розчину п/шк в декілька точок навколо зони висипання. Тривалість лікування 5-7 днів. Генералізовані шкірні висипання Herpes simplex 1: щоденне в/м або п/шк (навколо осередку) введення препарату в дозі 2 млн ОД. При розсіяному склерозі рекомендують застосовувати лаферобіон в/м по 1 млн. МО 2-3 рази на добу 10-15 днів, а потім - по 1 млн. МО 1 раз на добу протягом півроку.

Побічна дія. При ін'єкційному застосуванні лаферобіону у дозах 3 млн. МО і вище деяких осіб може короткочасно морозити, проте повторні ін'єкції переносяться спокійніше. При тривалих курсах іноді відзначається лейко- і тромбоцитопенія, яка усувається зменшенням дози.

Протипоказання. Тривале застосування лаферобіону у високих дозах (З млн. МО і вище) протипоказано при алергійних захворюваннях, а також при вагітності.

Форма випуску. Ліофільно висушений порошок в ампулах; активність у кожній ампулі 1 млн МО або 3 млн МО.