- •Теми 1 і 2 до практичних занять № 1 та 2 (4 години)
- •Матеріали до практичного заняття
- •Форми імунітету.
- •Функції центральних органів імунної системи,
- •Функції периферичних органів імунної системи:
- •Імунокомпетентні клітини організму людини
- •Основні елементи імунної системи – це ряд клітин та розчинні медіатори запалення.
- •Інші антигени людини:
- •Імунологічне дослідження периферичної крові
- •II. Розширена імунограма (II рівень):
- •III. Оцінка ефекторної ланки імунітету (III рівень):
- •Тема 3 до практичного заняття № 3 (3 години)
- •Матеріали до практичного заняття.
- •1.Захисна роль шкіри та слизових оболонок
- •2. Нормальна мікрофлора людини
- •Контрольні питання.
- •Тема 4 до практичного заняття № 4 (2 години)
- •II. Зумовлені соціальними факторами:
- •Зміна показників імунограми при основних імунопатологічних синдромах ( в.В.Чоп’як, і.Я. Господарський)
- •Вторинні імунодефіцити:
- •Контрольні запитання.
- •Контрольні тестові питання
- •У літніх людей підвищується частота виникнення пухлин. Однією із причин цього є:
- •2. Який з наведених синдромів не належить до імунопатологічних?
- •5. Найiмовiрнiша хвороба, яка проявляється появою в порожнинi рота кандидозу, виразково-некротичних процесiв, герпетичної висипки, м'якої лейкоплакiї, саркоми Капошi
- •Тема 5 до практичного заняття № 4 (1 година) Імунологія інфекційного процесу.
- •Матеріали до практичного заняття.
- •Бактерії та імунна відповідь.
- •Віруси та імунна відповідь.
- •Пряма дія вірусів
- •Контрольні запитання
- •Контрольні тестові питання
- •Тема 6 до практичного заняття №5 (2 години)
- •Матеріали до практичного заняття.
- •Контрольні запитання:
- •Контрольні тестові питання.
- •7. Найiмовiрнiша хвороба, яка проявляється появою у порожнинi рота кандидозу, виразково-некротичних процесiв, герпетичної висипки, м'якої лейкоплакiї, саркоми Капошi
- •Тема 7 до практичного заняття №5 (1 година)
- •Матеріали для практичного заняття. Імунотерапія
- •1. Імунотропні препарати центральної регуляції імунітету
- •2. Імунотропні препарати периферичної регуляції імунітету
- •Г) Індуктори та інгібітори ендогенного інтерферону (інтерфероногени, іфг)
- •3.Препарати мікробного походження
- •4. Імуномодулятори рослинного походження .
- •5. Синтетичні імуномодулятори
- •Контрольні запитання
- •Контрольні тестові питання
- •Тема 8 до практичного заняття №6
- •(2 Години)
- •Імунологія специфічних запальних процесів щелепо-лицьової ділянки
- •(Туберкульоз, актиномікоз, сифіліс, снід).
- •Матеріали для практичного заняття Туберкульоз
- •Імунопатогенез
- •Лікування
- •Актиномікоз
- •Патогенез.
- •Імунопатогенез
- •Діагностика
- •Лікування
- •Діагностика.
- •Імунопатогенез.
- •Лікування.
- •Імунопатогенез.
- •Діагностика віл-інфекції.
- •1. Твердофазовий іфа та імуноблотінг
- •Лікування віл-інфекції.
- •1. Зидовудін
- •3. Зальцитабін
- •Основні принципи лікувальної стратегії снід.
- •Контрольні запитання.
- •Контрольні тестові питання.
- •12. Найбільш ефективною при сніДі вважається
- •Тема 9 до практичного заняття №6
- •(1 Година)
- •Імунологія і процеси регенерації органів та тканин
- •Щелепо-лицьової ділянки.
- •Матеріали для практичного заняття.
- •Контрольні запитання.
- •Тема 10 до практичного заняття №5 (6 годин) Алергічні хвороби в практиці лікаря-стоматолога. Невідкладні стани в алергології.
- •Матеріали для практичного заняття
- •1 Етап. Клінико-анамнестична діагностика.
- •Протокол лікування
- •Протокол лікування
- •Протокол лікування
- •Протокол лікування
- •Протокол лікування
- •Протокол лікування
Імунопатогенез.
У крові ВІЛ-інфікованих хворих поступово зменшується кількість СD4+-лімфоцитів та співвідношення CD-4/CD8. На ранніх етапах ВІЛ-інфекції на 1000-10 000 лімфоцитів припадає 1 заражений лімфоцит. По мірі прогресування хвороби відсоток та абсолютне число інфікованих СD4+-лімфоцитів зростає, що призводить до підвищення концентрації вірусної РНК в плазмі. Встановлено, що зниженню кількості лімфоцитів сприяє
Аутоімунне ураження СD4+-лімфоцитів.
Пряме знищення лімфоцитів.
Токсична дія вірусних білків назрілі лімфоцити та кістковий мозок.
Апоптоз лімфоцитів.
Вміст СD4+-лімфоцитів (Т-хелперів) у крові слугує важливою лабораторною ознакою стану імунної системи інфікованого. Чим нижчий рівень СD4+-лімфоцитів, тим вищий ризик опортуністичних інфекцій. При рівні лімфоцитів 0,2 на 109/л слід призначати профілактику пневмоцистної пневмонії, а при рівні клітин 0,05 на 109/л зростає ризик цитомегаловірусного ретиніту та інфекції викликаної Mycobacterium avium-intracellulare.
Крім СD4+-улітинважливу роль в патогенезі ВІЛ–інфекції мають і інші клітини. ВІЧ інфікує клітини вродженого імунітету: моноцити, макрофаги, дендритні клітини лімфовузлів, рідше вражає клітини ЦНС та В-лімфоцити. При вивченні лімфовузлів виявляють заражені дендритні клітини, навколо яких міститься велика кількість вірусів. На доклінічній фазі хвороби, коли у крові вірус відсутній, у лімфовузлах відбувається активна реплікація вірусу, знижується функціональна здатність інфікованих макрофагів (хемотаксис і внутрішньоклітинне руйнування мікроорганізмів). Вивільнення цитокінів, в тому числі фактора некрозу пухлин альфа зараженими макрофагами – одна із причин кахексії на пізніх стадіях СНІД.
Відповідно до критеріїв Центру контролю захворюваності США, діагноз СНІД виставляють, якщо вміст СD4+-лімфоцитів у крові нижчий за 200 кл./мкл–1. Виявлені опортуністичні інфекції та злоякісні пухлини (саркома Капоші та В-клітинна лімфома) теж підтверджують СНІД. Після зараження, у період гострої стадії гарячки, ВІЛ виявляють у крові. Після декількох тижнів віремія проходить, а у крові зростає рівень цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD8). Після зникнення вірусу із крові у ній з’являються нейтралізуючі антитіла, але вони не відіграють суттєвої ролі у зникненні віремії. Імунна відповідь, опосередкована антитілами, спрямована проти білків вірусу р24, р41 та інших 120 антигенів. За поліклональної активації В-лімфоцитів зростає загальний рівень імуноглобулінів. Дослідження на щурах показують, що ці реакції сприяють проективній дії, проте внаслідок антигенної мінливості вірусу недостатньо ефективні. Залишаючи кров, вірус осідає у лімфоїдних органах, де відбувається його реплікація. Під час безсимптомної фази число СD4+-лімфоцитів у крові щороку знижується на 50—100 клітин/мкл–1. Наприкінці безсимптомної фази вірус виходить із лімфоїдних органів. По мірі прогресування хвороби в крові зростає рівень бета2-мікроглобуліну, неоптерина, триглицеридоі та антигенів ВІЛ (а саме , p24). Стадію захворювання визначають за абсолютним числом CD4 та рівнем бета2-мікроглобуліну у крові. Такі симптоми, як лихоманка, різке схуднення та пітливість свідчать на користь різкого пригнічення імунної системи та несприятливого прогнозу.
Опортуністичні інфекції.
До 90% летальних випадків при ВІЛ-інфекції прямо або опосередковано обумовлені опортуністичними інфекціями, що підтверджує важливу роль їх профілактики та лікування. Найчастіше опортуністичні інфекції викликають Pneumocystis carinii, Mycobacterium avium-intracellulare, Mycobacterium tuberculosis, Cryptococcus neoformans, Candida spp., Toxoplasma gondii, Histoplasma capsulatum, Coccidioides immitis, ДНК-віруси, наприклад, цитомегаловірус, вірус гепатиту B, вірус простого герпесу
А. Пневмоцистна пневмонія — це найбільш поширена опортуністична інфекція дихальних шляхів у ВІЛ–інфікованих та виникає у 60—80% хворих на СНІД, однак сучасні методи профілактики дають змогу знизити її важкість. Ризик пневмонії особливо суттєвий, коли число СD4+-лімфоцитів сягає нижче 200 клітин/мкл–1. Захворювання, обумовлене реактивацією латентної інфекції.
