Лікування.

Препаратами вибору для лікування сифілісу залишаються антибіотики пеніцилінової групи. До цього часу не описано достеменних випадків резистентності блідої трепонеми до пеніциліну. Найбільш ефективними є водорозчинні препарати пеніциліну, лікування якими проводять в стаціонарних умовах внутрішньом’язовими та внутрішньовеннми крапельними ін’єкціями. Для амбулаторного лікування використовують дюрантні препарати пеніциліну. В останні роки в практику вводять аналоги вітчизняного біциліну-1 -бензатин бензилпеніцилін (ретарпен («Біохемі») та екстенцилін («Рон-Пуленк Рорер»). Лікування сифілісу відбувається за 1-3 ін’єкції даного препарату із інтервалом у 1 тиждень. Недоліком цих препаратів є неефективність при нейросифілісі, вони не санують ліквор. Для лікування застосовують препарати інших груп при непереносимості пеніциліну. До них належать антибіотики резерву: цефалоспорини, тетрацикліни, еритроміцин. При пізніх формах сифілісу поряд з препаратами пеніциліну використовують препарати вісмуту, йоду, бактеріальні лізати ( пірогенал, продігіозан), біогенні стимулятори, імуномодулятори (відповідно до даних імунологічного обстеження та консультації імунолога).

СНІД.

Етіологічні чинники СНІД – родина ретровірусів, підродина лентовірусів.

Шляхи проникнення вірусів в організм:

1. через кров (лімфоцити, моноцити).

2. через травний канал у лімфовузли, легені, серце, сітківку ока, серце.

3. через кров, спинномозкову рідину, вагінальний секрет, слину, секрет сльози, грудне молоко, піт.

Шляхи передачі вірусу:

1. Статеві контакти.

2. Переливання крові та її продуктів, використанні нестерильного інструментарію.

3. Внутрішньоутробно від матері до плоду.

Інкубаційний період: 6-8 місяців - 4 роки.

Періоди розвитку хвороби

Стадія I

• Фаза гострої гарячки.

• Безсимптомна фаза.

• Персистуюча генералізована лімфаденопатія.

Стадія II

Втрата маси тіла менше, ніж на 10%, грибкові, вірусні, бактеріальні ураження шкіри, язви слизових оболонок, оперізуючий лишай протягом 5 років, повторні інфекції верхніх дихальних шляхів (фарингіти, синусити), анулярний хейліт.

Стадія III

Втрата ваги більше, ніж на 10%, неуточнена хронічна діарея, гарячка більше 1 місяця, кандидоз порожнини рота, волосяна лейкоплакія слизової оболонки рота (вірус Епштейна-Бар). Туберкульоз легенів протягом останнього року, важкі бактеріальні інфекції (пневмонія).

Стадія IV

Синдром виснаження, спричинений ВІЛ, пневмоцистна пневмонія. Токсоплазмоз головного мозку. Криптоспоридіоз із діареєю більше 1 місяця. Позалегеневий криптококоз. ЦМВ-інфекція (із ураженням інших органів, окрім печінки, селезінки, лімфовузлів). Інфекції, які зумовлені вірусом простого герпесу з ураженням шкіри та слизових оболонок більше 1 місяця або із ураженням внутрішніх органів. Прогресуюча лейкоенцефалопатія. Дисеміновані мікози (гістіоцитоз, кокцидомікоз). Кандидоз стравоходу, трахеї, бронхів та легень. Атипові дисеміновані мікобактеріози. Септицемія, зумовлена сальмонелами (окрім S. typhi). Позалегеневий туберкульоз. Лімфома. Саркома Капоші. Енцефалопатія, зумовлена дією ВІЛ. ВІЛ –парадонтит.

Ураження слизової, які ймовірно пов’язані із ВІЛ- інфекцією:

Бактеріальні інфекції (гінгівіт, парадонтит, актиномікоз, ентеробактеріоз, ешеріхіоз).

Загострення апікального періодонтиту, остеомієліт, синусит, хвороба дитячої подряпини, абсцес, флегмона.

Флегмона не каріозної етіології (криптококоз та т. ін., меланінова гіперпігментація, неврологічні порушення, плоскоклітинна карцинома, епідермоліз).