10.2. Визначення ціни пакета туристичних послуг

Ціна туру повинна покривати видатки на його організацію і реалізацію та приносити підприємству певний прибуток, який би давав можливість для розвитку.

В ціну турпакета обов'язково закладається прибуток туроператора, який встановлюється у відсотках до собівартості і залежить від рівня рентабельності туру, що планується. Норма ментальності коливається в широких межах (від 5% до 100% і більше).

До ціни «нетто» групового туру найчастіше відносяться такі складові виробничої собівартості туру:

1. Вартість транспортного квитка.

2. Вартість проживання в готелі та інших місцях розміщення.

3. Вартість харчування.

4. Трансферт.

5. Вартість екскурсійного обслуговування.

6. Страхові платежі.

7. Вартість оформлення віз.

До ціни «брутто» включається вартість послуг туристичних фірм по формуванню й реалізації туру з врахуванням витрат, прибутку, податкових платежів, а також суми комерційних знижок для окремих категорій туристів.

Таким чином, при встановленні відпускної вартості пакета туристичних послуг і ціни туру використовуються два варіанти цін:

• Ціна «нетто», що характеризує «обмежену собівартість» турпродукту.

• Ціна «брутто», тобто ціна пропозиції турпродукту на ринку.

Ціна «нетто» відбиває суму цін, розцінок та тарифів на всі види послуг, що надаються туристам, включаючи податок на додану вартість, готельний збір, митні збори, страхові платежі. Трансфер, як правило, входить до вартості пакета послуг, бо він від самого початку забезпечує чітке обслуговування туристів. Для перевезення туристів та їхнього багажу до готелю (трансферт) використовують мікроавтобуси, легкові автомобілі та інші транспортні засоби.

Для визначення повної собівартості туру до ціни «нетто» додаються витрати туристичних фірм, пов'язані з організацією їхньої діяльності. До переліку цих витрат входять: заробітна плата персоналу, амортизація устаткування (комп'ютерної техніки, меблів тощо), утримання приміщень (прибирання, охорона, ремонт, комунальні послуги, витрати на електроенергію, зв'язок та ін.), витрати на рекламу, маркетинг, відрядження, представницькі заходи, виробниче навчання та інші адміністративні й загальногосподарські витрати.

Ціна «брутто» включає повну собівартість туру, прибуток туроператора, всі види його податкових платежів, комісійну винагороду турагента та інших посередників, сезонні та інші комерційні знижки для окремих туристів 1 туристських груп, суму ПДВ. Комісійні, як правило, становлять: турагента 5-10%; туроператора - 15-25%.

Для групового туризму туристичний продукт переважно являє собою пакет послуг, розрахованих на групу людей, до якої входять як туристи, так і особи, що їх супроводжують, якщо таке обумовлене туристичною угодою.

Ціна турпакета в розрахунку на одного туриста у цьому разі визначається за формулою:

Ц = (( С+П+Пн-З) / Чт *Шкз)*ІПДВ (10.3)

де: Ц - ціна турпакета в розрахунку на одного туриста, грн;

С - вартість послуг, які входять до пакета, складеного туроператором;

П_Н - непрямі податки на окремі види послуг, грн;

З - знижки, які можуть бути надані:

П - прибуток туроператора, грн;

І_КЗ- індекс комісійного збору;

І_ПДВ - індекс ПДВ;

Ч_Т - чисельність туристів у групі та супроводжуючих осіб.

Усі складові вартості туру визначаються у національній грошовій одиниці, а у рекламних засобах можуть бути перерахованими в інші грошові одиниці (євро, дол. США). До рекламної ціни туру, що оголошується на ринку, вони включаються повністю або частково, залежно від виду туру.

Комплексна ціна туру має змінні елементи - так звані прямі змінні витрати (ціна «нетто») та умовно-постійні витрати туристичної фірми -складові ціни «брутто». Ряд умовно-постійних витрат (вартість послуг гіда, екскурсовода, перекладача та інших послуг працівників, що супроводжують групу туристів) в розрахунку на одного туриста зменшується (збільшується) в міру збільшення (зменшення) чисельності туристів у групі й враховується у ціні туру як прямі змінні витрати. Тому при визначенні вартості й ціни турпакета враховують загальний обсяг операцій та сумарну вартість угоди.

У міжнародній практиці використовують такі варіанти:

• ціна пакета на одного туриста;

• ціна пакета на групу туристів:

• диференційовані ціни, які встановлюються залежно від чисельності туристів у групі та є певним компромісом в угоді між організаторами туру.

Середня ціна однієї туродоби визначається як частка від ділення загаль­ного обсягу доходів від реалізації турів на кількість наданих туродіб.

Цтд = Вр / ТД (10.4)

де: Ц_т1 - ціна однієї туродоби;

В_р - виручка від реалізації турів;

ТД - загальна кількість наданих туродіб.

За даними досліджень, у вітчизняній практиці найчастіше ціна туру визначається на основі його обмеженої собівартості та нормативної надбавки («маржі», або «доданим прибутком»). Доданий прибуток (маржа) встановлюється підприємством у відсотках до ціни «нетто». Розмір маржі коливається в межах 15 - 30% від ціни «нетто» туру і залежить від кількості посередників, що беруть участь в реалізації туру.