Самоочищення грунту

Грунт постійно забруднюється, зокрема продуктами життєдіяльності людини і тварин, і якби вона не володіла здатністю знешкоджувати їх, життя на Землі стало б неможливе.

Під самоочищенням грунту розуміється її здатність перетворювати небезпечні в епідеміологічному відношенні органічні речовини на неорганічні — мінеральні солі і гази.

Самоочищення грунту починається з того, що органічні речовини, що потрапили в неї, разом з патогенними бактеріями, що містяться в них, і яйцями гельмінтів фільтруються через неї і адсорбуються нею. Під впливом біохімічних, біологічних, геохімічних і інших процесів забруднювачі, проходячи через грунт, обезбарвлюються, втрачають поганий запах, отруйність, вірулентність і інші негативні властивості.

Вуглеводи, що містяться в забруднювачах грунту, окислюються в ній до вуглекислоти і води; жири розпадаються на гліцерин і жирні кислоти, що окислюються також до вуглекислоти і води; білки розщеплюються на амінокислоти, з яких виділяється азот у формі аміаку, що надалі окислюється в азотисту і азотну кислоти.

Розкладання і мінералізація органічних речовин в грунті відбуваються при активній участі мікроорганізмів, що містяться в ній. Цей процес може протікати як аеробний (з киснем повітря, необхідним для життя аеробних бактерій), так і анаеробний (без кисню, за допомогою гнильних бактерій).

З гігієнічної точки зору переважний саме аеробний процес розкладання органічних речовин: в цьому випадку не утворюються смердючі гази, погіршуючі гігієнічні якості повітря і води. Одна з умов аеробного самоочищення грунту — низький рівень її забруднення до об'ємів, що не перешкоджають достатньому доступу кисню, необхідного як для окислювальних процесів, так і для підтримки життя самих аеробних бактерій.

Епідеміологічне значення грунту

Грунт — надзвичайно сприятливе місце існування для бактерій, актиноміцет, микоплазм, грибів, грибків паразитичних, водоростей, лишайників, простих. У ній знаходиться від 500 до 500 000 простих мікроорганізмів на 1 г грунту.

Ступінь безпеки грунту, її можливий несприятливий вплив на організм людини, його здоров'я залежать від змісту і якості забруднення її.

Через грунт передаються численні інфекційні захворювання. У цьому і полягає її епідеміологічне значення. Патогенні мікроби, потрапляючи в грунт з виділеннями людини і тварин, забруднюють її. Найбільшої уваги заслуговує роль грунту в передачі патогенних анаеробів. Збудники правця, газової гангрени і ботулізму, будучи кишковими сапрофітами теплокровних тварин і людини, потрапляють з фекаліями в грунт і утворюють там спори, що зберігають свою життєздатність роками.

На глибині декількох сантиметрів вони вже захищені від згубної дії сонячних променів і розмножуються, знаходячи тут живильні речовини, вологу, кисень повітря, проникаючого в грунтові пори. Численні збудники хвороб можуть виживати в грунті досить довго.

Якщо збудники правця або газової гангрени проникають разом з частинками грунту в організм через пошкоджені при травмах шкірні покриви, виникає зараження. Захворювання людини ботулізмом наступає при споживанні продуктів або погано приготованих консервів, забруднених грунтом, що містить спори збудників ботулізму.

Грунт — сприятливе середовище і для тривалого виживання сибиреязвенных мікробів. Збудники сибірської виразки не тільки тривало зберігаються в ній у вигляді спор, але і за сприятливих умов розмножуються. У населених місцях, що не мають каналізації і що не піддаються систематичному очищенню, відбувається постійне фекальне забруднення грунту, причому не тільки її поверхневих, але і глибинних шарів.

Збудники черевного тифу, дизентерії, інфекційного гепатиту і інших кишкових інфекцій проникають в організм людини з грунту при споживанні сирих овочів, забруднених грунтом, особливо якщо для її добрива використовувалися фекалії.

Можливий і інший вид передачі цих збудників з грунту — за допомогою води. Цей шлях має незрівнянно більше значення. Дощові і талі води змивають фекальні забруднення з поверхні землі і виносять їх у відкриті водоймища. Грунтові води, розчиняючи в грунті органічні речовини разом з мікроорганізмами, що містяться в них, також сприяють проникненню збудників інфекційних хвороб в джерела водопостачання. Такий забруднений грунт стає причиною водних епідемій, що нерідко вражають великі маси людей.

Грунт, забруднений органічними речовинами, є сприятливим середовищем для збереження і розвитку мікробів, яєць гельмінтів і личинок комах, серед яких можуть бути збудники і передавачі інфекцій, гельмінтозів і ін. Найбільша кількість мікробів знаходиться в поверхневому шарі грунту (1—2 см), далі число їх поступово зменшується, і на глибині 4—бмих зазвичай немає. У населених пунктах, що не мають упорядкованих мостових і каналізації, забрудненість грунту бактеріями і яйцями гельмінтів в дворах і на вулицях може бути вельми значною, особливо в затінених місцях Виживаність в грунті збудників дизентерії, черевного тифу, паратифу, холери і гноеродных інфекцій зазвичай обчислюється декількома тижнями, але іноді і місяцями Це залежить від фізичних властивостей грунту, наявності живильного матеріалу і загального мікробного «пейзажу» (видовій конкуренції).

Небезпека зараження, поза сумнівом, існує і при безпосередньому контакті людини з грунтом. У таких випадках можливі захворювання правцем, газовою гангреною, збудники яких належать до спороносних анаеробів і є постійними мешканцями грунту Спори правця зустрічаються найчастіше в садовій і городній землі, удобреній гноєм, а також в інших місцях, забруднених екскрементами тварин. При різних травматичних пошкодженнях шкірних покривів разом з частинками грунту і пилом правцеві спори потрапляють в пошкоджені тканини і можуть викликати важке захворювання, виділяючи сильнодіючий токсин В цілях профілактики необхідно навіть при невеликих пошкодженнях, подряпинах і садні, забруднених грунтом і пилом, негайно вводити протиправцеву сироватку.

Про це повинні бути добре поінформовані спортсмени, оскільки під час занять легкою атлетикою, футболом і іншими видами спорту можливі пошкодження шкірних покривів. На заняттях в спортивних залах із забрудненими підлогами також існує небезпека інфікування шкірних пошкоджень.

У грунті, забрудненому виділеннями тварин, хворих сибірською виразкою, або їх трупами, можуть знаходитися спори сибірської виразки, які зберігаються роками. Потрапивши в організм людини, вони проростають і викликають найчастіше шкірну форму захворювання, рідше легеневу і кишкову.

Особливо велике значення грунту як специфічного чинника передачі ряду глистових захворювань, так званих геогельминтозов (аскаридоз, анкілостомоз і ін.).

Яйця гельмінтів можуть зберігатися в грунті тривалий час Гельмінти поступають в неї з випорожнюваннями хворих у вигляді яєць і розвиваються тут до стадії личинок. У організм людини яйця і личинки геогельминтов потрапляють при вживанні брудних овочів і їжі руками, забрудненими грунтом. Зараження геогельминтами-анкилостомами відбувається через шкіру В грунті мешкають також личинки паразитичних комах, мух, москітів, гедзів і інших переносників заразливих захворювань.

Бактерійна забрудненість грунту в населених пунктах повинна враховуватися при виборі ділянок для будівництва відкритих спортивних споруд. Нерідко доводиться видаляти поверхневий шар грунту і замінювати його новим, задовольняючим не тільки спортивно-технічним, але і санітарно-епідеміологічним вимогам. У сільських населених пунктах категорично забороняється відводити під спортивні майданчики місця, які використовувалися раніше для змісту худоби.

Вирішальну роль в попередженні забруднення грунту в містах і населених пунктах грає раціональна система видалення і знешкодження нечистот і покидьків.