Гігієна фізичного виховання і спорту

Гігієна фізичного виховання і спорту — це наука про вплив різних чинників, що пов'язаних із заняттями фізичною культурою і спортом, на здоров'ї займаються: умов зовнішнього середовища, в яких протікають заняття фізичними вправами; організації і змісту занять фізичними вправами; об'єму і інтенсивності фізичних навантажень в процесі занять фізичними вправами; характеру живлення; технічного оснащення і екіпіровки спортсменів.

На основі вивчення впливу цих чинників розробляються гігієнічні рекомендації, норми і правила. Вони забезпечують створення сприятливих умов для занять фізичною культурою і спортом, підвищення їх оздоровчої ефективності, загальної і спеціальної (спортивною) працездатності, рівня спортивних результатів без збитку здоров'ю тих, що займаються.

Мета гігієни фізичного виховання і спорту полягає в профілактиці різних захворювань, пов'язаних з дією чинників фізичної культури і спорту у осіб, що займаються фізичними вправами, підвищенні оздоровчої ефективності занять фізичними вправами на основі створення оптимальних умов, організації і змісту занять фізичною культурою і спортом.

Предметом гігієни фізичного виховання і спорту як науки є вивчення процесу взаємодії організму людини з різними чинниками фізичної культури і спорту.

Основне завдання гігієни фізичного виховання і спорту полягає в розробці заходів для попередження можливого несприятливого впливу різних чинників фізичної культури і спорту, поліпшення стану здоров'я, фізичного розвитку, підвищення загальної і спортивної працездатності осіб, що займаються фізичною культурою і спортом.

До основних гігієнічних засобів, вживаних для цього, відносяться:

оптимізація умов, режимів і змісту, форм і засобів, вживаних в процесі занять фізичними вправами;

раціональне харчування;

оптимізація фізичних навантажень в процесі занять фізичними вправами;

гартування.

Історія виникнення гігієни фізичного виховання і спорту налічує сотні років. Вже в далекій старовині робилися спроби розглядати фізичне виховання як засіб оздоровлення. Для цього окрім фізичних вправ використовувалися різні загальнозміцнюючі гігієнічні засоби (банячи, масаж, гартування і ін.).

У XVII в. у працях К. Славінецкого і Я.Коменського вперше були поставлені питання взаємозв'язку фізичного виховання і гігієни. Фізичне виховання розглядалося як система виховання, в якій виділялися і формулювалися спеціальні цілеспрямовані завдання зміцнення здоров'я і вдосконалення фізичного розвитку тих, що займаються.

Вперше ця система отримала наукове обгрунтування в XVIII—XIX вв. у Росії. Основоположником теорії фізичної освіти і виховання став Петро Францевіч Лесгафт. Його науково-педагогічна діяльність почалася в стінах Петербурзької медико-хірургічної академії. Він захистив дисертацію доктора медицини (1865), а потім — доктори хірургії (1868). До найбільш крупних робіт П. Ф.Лесгафта належать «Керівництво по фізичному вихованню дітей шкільного віку», «Сімейне виховання дитини і його значення», «О відношенні анатомії до фізичного виховання».

П.Ф.Лесгафт заклав медико-біологічні основи вчення про фізичне виховання, які послужили передумовою не тільки для розробки теорії і методики фізичного виховання, але також фізіології і гігієни фізичних вправ і спорту.

Найближчим послідовником Лесгафта був В.В.Горіневський, автор першого вітчизняного керівництва по гігієні фізичних вправ.

Надалі наукові дослідження в області фізичної культури і спорту, включаючи проблеми гігієни і спортивної медицини, велися в інститутах фізичної культури, де зосередилися кращі наукові сили країни в даній області знань, формувалися нові ідеї і напрями, готувалися кадри молодих учених.

Особливо велике значення для розвитку гігієни фізичного виховання і спорту мало створення кафедр гігієни в двох старих інститутах фізичної культури Росії, які очолили: у Інституті ім. П. Ф.Лесгафта — А.Ф.Суліма-самойло (1919) і в Центральному інституті — В.Е.Ігнатьев (1920), що одночасно були і першими ректорами цих інститутів.

З 1930 по 1942 р. кафедрою гігієни в Інституті фізичної культури ім. П.Ф. Лесгафта керував В.А. Волжінський. Саме його праці послужили науково-методичною основою курсу гігієни в інститутах фізичної культури і наукової роботи в цій області. В.А. Волжінський сформулював завдання, зміст гігієни як учбової дисципліни. Їм був написаний перший підручник гігієни для фізкультурних учбових закладів.

У Інституті фізичної культури ім. П.Ф. Лесгафта наукові дослідження в області гігієни фізичного виховання і спорту проводилися також і на кафедрі фізичного розвитку дітей, очолюваній крупним фахівцем дошкільної гігієни Л.І. Чуліцкой. Широкі дослідження проводилися і в тій, що існувала в 30-х роках XX в. гігієнічній лабораторії цього ж інституту. Нею керував найбільший учений в області гігієни фізичного виховання і спорту Олексій Олексійович Мінх. Він же очолив в 1947 р. кафедру гігієни в Центральному інституті фізичної культури.

Протягом багатьох років наукові дослідження в області гігієни фізичного виховання дітей і підлітків проводилися у відділі гігієни фізичного виховання НДІ гігієни дітей і підлітків Міністерства охорони здоров'я СРСР під керівництвом А.Г. Сухарева і Л.І. Абросимової. Співробітниками відділу розроблені гігієнічні рекомендації по гартуванню дітей і підлітків, нормуванню фізичних навантажень для школярів різних віково-статевих груп, обгрунтовано застосування різних засобів фізичного виховання з оздоровчою метою.

В результаті багаторічних наукових досліджень в області гігієни фізичного виховання і спорту визначені основні завдання гігієни фізичних вправ і спорту: вивчення впливу умов зовнішнього середовища що на здоров'ї займаються фізичною культурою і спортом і їх оздоровлення; розробка гігієнічних заходів, сприяючих зміцненню здоров'я що займаються фізичними вправами і спортом; підвищення працездатності, витривалості, забезпечення зростання спортивних досягнень.

Ці завдання і визначили конкретний зміст курсу гігієни фізичного виховання і спорту як розділу науки і учбової дисципліни: гігієна повітряного середовища, води, грунти, гігієна планування, будівництва і експлуатації спортивних споруд, особиста гігієна, гартування, живлення спортсменів, гігієна тренування, гігієнічне забезпечення занять в окремих видах спорту.

Останніми роками отримані цінні наукові дані, що дозволяють здійснювати гігієнічне забезпечення занять фізичною культурою і спортом з урахуванням вікових, статевих і професійних функціональних можливостей і індивідуальних особливостей тих, що займаються, кліматичних і інших зовнішніх чинників.

Заняття фізичними вправами, незалежно від їх форми і змісту, обов'язково повинні сприяти зміцненню здоров'я що займаються, це повністю відповідає оздоровчій спрямованості всієї системи фізичного виховання.

Реалізація оздоровчого принципу фізичного виховання можлива лише за умови, що педагог по фізичній культурі, тренер по вигляду спорту будуть знайомі з основними положеннями гігієни і засвоять, по виразу Ф. Ф. Ерісмана, «гігієнічний спосіб мислення».

Тільки знаючи про можливу несприятливу дію пониженої або надмірної рухової активності, недостатнього або надмірного фізичного навантаження, нераціонального живлення і режиму тренувальних занять, незадовільних умов проведення тренувань, можна отримати потрібний результат від занять фізичними вправами.

Таким чином, студентам факультетів фізичної культури і викладачам фізичного виховання, тренерам необхідні знання основ гігієни для правильної організації занять фізичними вправами, нормування фізичних навантажень, організації і матеріально-технічного забезпечення тренувального процесу в окремих видах спорту, живлення тих, що займаються і так далі

Без дотримання відповідних гігієнічних норм і вимог в процесі занять фізичною культурою і спортом не можна забезпечити оптимальні умови для нормального фізичного розвитку, збереження і зміцнення здоров'я тих, що займаються фізичними вправами, для підвищення спортивних досягнень.