Гігієнічне забезпечення занять гімнастикою

У великому спорті розрізняють три види гімнастики: спортивну (на гімнастичних снарядах), художню і акробатику. Гімнастичні вправи використовуються як засіб загальнофізичної підготовки у всіх видах спорту (прикладна гімнастика). У заняттях з оздоровчою метою гімнастика широко використовується для розвитку швидкісно-силових якостей, вирішення підготовчих (уранішня гімнастика) і відновних завдань (активний відпочинок).

Гігієнічні вимоги до устаткування і експлуатації гімнастичних залів. Гімнастичні зали обладналися відповідно до норм планувальних елементів і габаритів спортивних будівель. Перед кожним заняттям і під час тренування гімнастичні снаряди протирають, видаляючи пил, вологу, перевіряють їх надійність, мати укладають без зазорів і в одній площині (щоб не було різниці між окремими матами по висоті), тому бажано користуватися матами одного типу.

Спортивні снаряди повинні розміщуватися на безпечній відстані один від одного і від стіни (не менше 1,5м). Площа залу з розрахунку на того, що одного займається залежить від спортивної кваліфікації спортсменів і складає 10—12 м2 для гімнастів III, II дорослого і II, I юнацького спортивних розрядів, 12—15 м2 — для спортсменів I розряду і кандидатів в майстри спорту і 15 — 20 м2 для майстрів спорту і майстрів спорту міжнародного класу. Повітряний куб і припливно-витяжна вентиляція за умови 2,5— 3-кратної зміни повітря в годину повинні забезпечити 90 м3 повітря в годину на спортсмена і 30 м3 на глядача.

Природне освітлення повинне відповідати наступним вимогам: світловий коефіцієнт —1:6, коефіцієнт природного освітлення —1,5—2,0%; природне освітлення повинне бути рівномірним, забезпечуючи горизонтальне освітлення 200 лк; температура повітря — 15—16°С, відносна вологість повітря — 30—60%, швидкість руху повітря — 0,5 м/с.

Зазвичай гімнастичний зал розташовується на першому поверсі спортивної споруди. Спеціальні пристосування для кріплення снарядів розміщуються на стінах і стелі і розраховуються виходячи з динамічного навантаження на снаряди вагою 100 кг Навантаження на гімнастичні кільця розраховується в об'ємі 400 кг

Доріжка для опорного стрибка розташовується уздовж одного з подовжніх стенів з боку входу в зал, а щаблина — в протилежному від входу кінці залу, перпендикулярно до його довгої осі з 4—6-метровими зонами для зіскока (вперед і назад).

Одяг гімнастів складається з гімнастичних брюк, боягузів і майки, у жінок — купальника; взуття — шкіряні туфлі, бавовняні тапочки, для попередження подовжньої і поперечної плоскостопості рекомендується обладнати взуття ортопедичними супінаторами.

Гігієнічні вимоги до організації тренувального процесу. Гімнастичні вправи відносяться переважно до швидкісно-силових. Вони впливають головним чином на скелетні м'язи, кістково-суглобову систему, периферичний кровообіг. М'язові скорочення надають рефлекторно-тонізуючу дію на нейроэндокринную систему, внутрішні органи (м'язово-вісцелярні рефлекси). Гімнастичні вправи дають можливість цілеспрямовано впливати на конкретні м'язові групи, що дозволяє управляти процесом формування певного м'язового профілю для представників різних видів спорту, підвищувати силові характеристики відстаючих м'язових груп, покращувати корсетну функцію м'язів.

У заняттях спортивною гімнастикою, акробатикою і художньою гімнастикою переважно розвиваються такі рухові якості, як вибухова сила ніг (стрибучість), прыжковая витривалість (здатність підтримувати висоту і довжину стрибка при повтореннях під час виступу), максимальна сила, силова витривалість (статична і динамічна), гнучкість, спритність. У всіх видах спортивної гімнастики дуже велике навантаження доводиться на опорно-руховий апарат, особливо хребет, стопи, колінні суглоби.

У підготовчу частину заняття необхідно включати вправи на розтягування (гнучкість) хребта навколо трьох осей руху тіла (подовжньою і два поперечних — фронтальною і сагиттальной). Кращі для цієї мети вправи з граничними статичними зусиллями тривалістю 4—6 с. Як приклад такого типу вправ можуть служити нахили корпусу з граничним зусиллям на згинання, підтягання голови до колін і утримання, нахил убік з утриманням граничного зусилля, утримання граничного розгинання корпусу лежачи на животі або стоячи на одній («ластівка») або двох ногах. Обов'язково включаються вправи на розтягування для суглобів, особливо для плечових, променезап'ясткових, тазостегнових, гомілковостопних.

У підготовчій частині заняття необхідно використовувати статичні вправи як для збільшення сили м'язів, так і для розтягування м'язів, сухожиль, зв'язок, підвищення їх еластичності для їх підготовки до виконання інтенсивних вправ в основній частині заняття. Для гімнастів необхідна аеробна розминка. Вона компенсує недолік аеробного навантаження в основній частині тренування, розвиває аеробну функцію, готує до значної фізичної роботи серцево-судинну, дыхательную системи спортсмена і стимулює обмінно-окислювальні процеси в тканинах. Всі ці компоненти аеробної функції необхідні гімнастам для кращого відновлення в процесі тренування. При виконанні гімнастичних вправ переважно анаеробного характеру в м'язах накопичуються недоокисленные продукти обміну (кисневий борг). Відновлення (погашення кисневого боргу) відбувається в інтервалах між вправами. Чим краще функціонує серцево-судинна система (чим вище аеробна функція), тим швидше ліквідовуватиметься кисневий борг і відновлюватися працездатність.

Аеробна розминка у вигляді повільного бігу повинна проводитися протягом 5—7 мин. Менша її тривалість недостатня для того, щоб включити в роботу серцево-судинну систему.

У гімнастів високої кваліфікації звичайне два тренування в день. Основне тренування проводиться, як правило, в першій половині дня. Спортсмени тренуються у всіх видах багатоборства. Одночасно можуть вирішуватися ще і додаткові завдання, наприклад спеціальна силова підготовка. У другій половині тренування (після 3—4 виду) наступає стомлення, що підвищує небезпеку травматизму.

Для кращого відновлення в процесі тренування доцільно використовувати короткочасний (2—4 мін) відновний масаж в інтервалах відпочинку між окремими видами вправ. При переважному стомленні центральної нервової системи, що виявляється в загальмованості, надмірній нервово-емоційній напрузі і вираженому локальному м'язовому стомленні, ефективний масаж, який включає струшування рук (15% часу), розминку найбільш утомлених м'язів (45—50%) і метод точкового масажу.

При переважному стомленні периферичного нервово-м'язового апарату, що виявляється в зменшенні сили, швидкості рухів, відчуттях хворобливості в м'язах, ефективніший масаж, який включає вичавлювання (5%), струшування рук (25%), розминку (70%). Відновний масаж доцільний перед четвертим, п'ятим, шостим видами першого тренування і перед другим, третім видами другого тренування.

Попередити перенапруження, захворювання і травми слідує, застосовуючи комплекс педагогічних і гігієнічних заходів: планування програми занять відповідно до підготовленості тих, що займаються, ефективну розминку, кваліфіковану страховку з використанням спеціальних страхувальних пристосувань, страхувальних поясів, контроль за станом снарядів, відповідністю гімнастичного залу гігієнічним вимогам, комплекс оздоровчих і відновних заходів.