Епідеміологічне значення води

Природна вода з різних джерел завжди містить деяку кількість хімічних сполук, різноманітну мікрофлору, яйця гельмінтів, віруси, які можуть бути причиною інтоксикацій, а також захворювань епідемічного і ендемічного характеру.

Вода — один з шляхів передачі збудників захворювань, зокрема інфекційних. Інфекції, що передаються переважно через воду, називаються водними. До них відносяться: черевний тиф, дизентерія, холера, інфекційний гепатит, поліомієліт, а також інфекційні хвороби тварин - туляремія і лептоспирозные захворювання. Передаються через воду захворювання шкірних покривів і слизистих оболонок (трахома, короста, грибкові захворювання, аденовирусные кон'юнктивіти і ін.). Зараження ними можливо при використанні однієї і тієї ж води, при митті і купанні у ваннах і басейнах. Вода може грати важливу роль і в передачі збудників ряду зоонозних інфекцій, головним чином серед тварин (сап, ящур, сальмонельози, сибірська виразка).

Забруднення води патогенними мікробами відбувається багатьма шляхами. Найбільш поширений з них — спуск у водоймища неочищених стічних вод, зокрема інфекційних лікарень, ветеринарних лікарень, промислових підприємств, що переробляють тваринну сировину, і банно-пральних підприємств. Фекальне забруднення водоймищ, зокрема колодязів, може викликатися окрім цього поверхневими водами в періоди зливових дощів і танення снігів, а також грунтовими водами, якщо в них проникають нечистоти з вигрібних ям.

При центральному водопостачанні стає можливим забруднення води не тільки в місці її огорожі (відкриті водоймища), але і в головних спорудах, а також у водорозводящій мережі, найчастіше у випадках порушення герметичності водопровідних труб і інших аварій або під'єднування технічних водопроводів до водопроводів питним.

Водоймища можуть забруднюватися і виділеннями диких тварин, головним чином гризунів, які з сечею і фекаліями можуть виділяти у воду збудників таких, наприклад, хвороб, як туляремія і лептоспирозы. Вода, забруднена патогенними мікробами, може викликати масові захворювання (епідемії). Частіше за інших заражаються поверхневі води, рідко - артезіанські.

Вода штучних басейнів при недостатньому очищенні і знезараженні може також бути передавачем ряду інфекційних захворювань. У забрудненій воді басейнів часто присутні стафілококи, стрептококи, збудники дизентерії, поліомієліту і ін.

У природних водоймищах, місцях масового купання, при великій скупченості відвідувачів, засміченні території пляжу і забрудненні прибережної зони недостатньо очищеними стічними водами також спостерігається значна бактерійна забрудненість води.

Ці обставини необхідно враховувати при виборі місць для купання.

Показники бактеріологічного забруднення води:

мікробне число води — загальна кількість мікробів, що містяться в 1 мл води;

титр кишкової палички — найменший об'єм води, в якому виявляється одна кишкова паличка;

індекс кишкової палички — кількість кишкових паличок в 1 л води.

Мікробне число води показує, наскільки сприятливі або несприятливі умови для життя мікробів. У нормі в 1 мл водопровідної води не повинно бути більше 100, а в колодязній — більше 1000 мікробів. У басейнах допускається до 1000 мікробів в 1 мл води.

Кишкова паличка, що зазвичай мешкає в товстому кишечнику людини і тварин, служить показником свіжого забруднення води екскрементами тварин і людини. Відповідно до гігієнічних норм титр кишкової палички для водопровідної питної води встановлений не менше 300 мл (тільки у цій кількості, а не в меншому допускається виявлення однієї кишкової палички). Індекс кишкової палички — 3 (наявність в 100 мл води не більше трьох кишкових паличок). Для колодязної води титр кишкової палички не повинен бути менше 100. Вода басейнів повинна відповідати якості питної води, але для неї допускається титр 100.

Гігієнічним показникам якості води є також наявність в ній яєць гельмінтів. У питній воді і воді критих басейнів яйця гельмінтів повинні бути відсутніми. У відкритих басейнах допускається не більше 1 яйця гельмінта в 1 м3 води.

Флора і фауна води. ГОСТ «Вода питна» не допускає вмісту в питній воді видимих на око водних організмів.

Джерела водопостачання. Основні джерела водопостачання — закриті водоймища (підземні води) і відкриті (річки, озера, ставки, водосховища).

Приводимо гігієнічні вимоги до якості джерел централізованого господарсько-питного водопостачання.

Закриті вододжерела. Підземні води утворюються переважно за рахунок проникнення в грунт атмосферних опадів, які, фільтруючись грунтом, скупчуються в рихлих її породах (пісок і ін.), розташованих на водонепроникних грунтах (глина, гранує і ін.). Залежно від глибини залягання водоносних шарів підземні води діляться на грунтових і міжпластових. Грунтові води залягають на першому водонепроникному грунті, вони найбільш близькі до поверхні грунту і не захищені зверху водонепроникним шаром грунту. Тому вони легко забруднюються стоками і покидьками, що просочуються через грунт з поверхні з дощовими і талими водами. На території населених пунктів грунтові води, як правило, бувають непридатними для водопостачання.

Міжпластові води розташовуються в глибоких водоносних шарах, між двома водонепроникними шарами грунту.

Вони найбільш надійні і безпечні в гігієнічному відношенні джерела водопостачання населення.

Підземні води, що виходять на поверхню, називаються ключовими, або джерельними. Вони відрізняються найбільшою чистотою і високими смаковими якостями. У них розчинені мінеральні солі, що містяться в грунті, і вуглекислий газ, що виділяється при розкладанні органічних речовин. Тому ці води більш мінералізовані і насыщены вуглекислотою, чим вода відкритих водоймищ, але одночасно вони жорсткіші, а їх температура нижча.

Відкриті вододжерела. Вода відкритих водоймищ відрізняється низькою мінералізацією. Її фізичні властивості зазвичай гірше, ніж у води з підземних джерел. Її хімічний склад, фізичні властивості і бактерійна забрудненість непостійні і залежать від пори року і ряду місцевих умов. Під час повені і рясних дощів в них стікають маси води, що змивають з поверхні грунту різні речовини, що забруднюють її, і мікроорганізми (органічні речовини, бактерії). Це приводить до різкого погіршення органолептичних властивостей такої води. Дуже часто відкриті вододжерела використовуються для скидання промислових, сільськогосподарських і побутових відходів.

Тому міжпластові води переважно (як за якістю, так і по безпеці), і їх можна вживати для пиття в натуральному вигляді, тоді як вода відкритих водоймищ і грунтові води вимагають попереднього очищення і знезараження.