Гігієнічне забезпечення занять легкою атлетикою

Легка атлетика об'єднує разные по структурі і фізіологічній дії на організм фізичні вправи. Вони діляться на дві основні групи:

переважно аеробній спрямованості (стайєрський, марафонський біг, спортивна ходьба);

що вимагають загальної витривалості і анаеробної спрямованості (спринт, метання, стрибки); що вимагають переважно швидкісно-силових якостей.

Біг на середні дистанції займає проміжне місце, його фізіологічна дія на організм спортсмена залежить як від його аеробної, так і анаеробного забезпечення.

У легкій атлетиці існує велике число спортивних спеціалізацій. Вона грає провідну роль і як засіб оздоровчої фізкультури.

Гігієнічні вимоги до устаткування і експлуатації споруд для занять легкою атлетикою. Легкоатлетична бігова доріжка влаштовується на рівній горизонтальній поверхні. Внутрішня і зовнішня її брівки обладналися бортами із закругленими верхніми краями, що підносяться над поверхнею доріжки не більше ніж на 3 див. Покриття доріжок повинне мати рівну і неслизьку поверхню і не втрачати своєї здатності, що несе, при перезволоженні. Для виключення травматизму на резинобитумных, а також синтетичних і асфальторезиновых доріжках потрібні постійний контроль за їх станом і своєчасний ремонт (заливка тріщин, що утворюються, закладення отворів, заміна пошкоджених ділянок покриттів). На стадіонах для масового спорту доріжки мають відносно дешевше водопроникне покриття (гареве, коксогаревое, асфальтове).

Тренування на місцевості краще всього проводити на паркових алеях або лісових пішохідних стежинах, грунтових доріжках, заміських дорогах.

Місце для стрибків в довжину і потрійного стрибка складається з доріжки для розгону, бруска для відштовхування, ями для місця приземлення і зони безпеки. Брусок для відштовхування (20х122 см) виготовляється з м'яких порід дерева і вкопується в грунт урівень з поверхнею доріжки.

Яма для приземлення повинна мати стінки з дерева, виступаючі над землею на 5 див. Яма наповнюється піском врівні із стінками. Пісок в ямі періодично розрівнюється граблями, які повинні знаходитися в спеціально відведеному місці. На ширину 1 м від краю ями і доріжки обладналася зона безпеки.

Місце для стрибків у висоту складається з сектора для розгону, стійкий з планкою, місця для приземлення (шматки поролону або інші м'які синтетичні матеріали, укладені на висоту 0,5—0,75 м). Зона безпеки повинна мати ширину 1,5 м від місця приземлення.

Місце для стрибків з жердиною включає доріжку розгону, стійку з планкою, місце для упору жердини і місце приземлення. Зона безпеки обладналася шириною 1 м від краю доріжки, від місця приземлення — 1,5 м, перед местомом для упору —5м. Освітленість на доріжках для розгону у всіх видах стрибків повинна бути не менше 30 лк; у місцях відштовхування і приземлення — не менше 50 лк; для стрибків з жердиною вертикальна освітленість на висоті 6 м — 50 лк.

Сектор для метань обладнався на одній стороні стадіону, щоб траєкторія польоту снарядів відповідала його довгій осі і не було зустрічних метань. Місце для метання мелена, диска, штовхання ядра складається з круга з ущільненим покриттям. Для метання мелена і диска круг обмежується металевою сіткою; для кожного снаряда визначається сектор приземлення; освітленість в місці метання повинна бути не менше 50 лк, в секторі приземлення — 30 лк.

У критих легкоатлетичних стадіонах і манежах бігові доріжки і доріжки для розгону мають синтетичне покриття; температура в приміщенні повинна бути в межах 14—17°С, відносна вологість повітря —30—60%, швидкість руху повітря - до 0,5 м/с.

Одяг легкоатлетів складається з боягузів, майки, тренувальних костюмів: бавовняного, шерстяного і вітрозахисного. На кожне тренування костюм комбінується виходячи з погодних умов. Взуття — кросовки. Спринтери і стрибуни використовують туфлі з шпильками; стайєри, марафонці, ходоки — з еластичною потовщеною підошвою; метальники списа — туфлі, що охоплюють гомілковостопний суглоб, з шпильками п'ят і підошовних. У холодну погоду взуття утепляється повстяними прокладками, шерстяними шкарпетками.

Гігієнічні вимоги до організації тренувального процесу. У спринтерів і стрибунів частіше бувають розтягування, надриви і розриви м'язів і сухожиль стегна, гомілки (ахиллова сухожилля), зв'язок гомілковостопного суглоба; у стрибунів у висоту — розтягування і розриви зв'язок гомілковостопного і колінного суглобів, травми хребта в шийному і поперековому відділах. Для бігунів на довгі дистанції типові пошкодження м'язів і сухожиль стопи і гомілки; метальників — розтягування і розриви м'язів сухожильно-зв'язкового апарату суглобів рук і м'язів спини. Тому в підготовчій частині тренування спринтерам, стрибунам, метальникам, багатоборцям слід приділити особливу увагу якісній функціональній підготовці зв'язково-суглобового апарату до майбутніх швидкісно-силових вправ, що випробовують навантаження у момент зусилля на м'язи, сухожилля і зв'язки (небезпека розриву).

На здоров'ї спортсменів можуть несприятливо впливати і умови тренування. Наприклад, тривалий біг по твердому покриттю (асфальту) негативно позначається на опорно-руховому апараті. Відбуваються травми стопи, гомілковостопного суглоба, запалення окістя гомілок. Гігієнічна профілактика таких травм полягає в створенні необхідних умов тренування, проведенні відповідних відновних заходів.

У марафонців часто наголошуються різні форми плоскостопості. Щоб не допустити цього, слід виконувати спеціальні вправи, зміцнюючі зведення стопи, використовувати супінатори в бігових туфлях. Для цієї ж мети виконуються і вправи на розтягування, многоскоки, імітація і виконання окремих елементів основних вправ, повільний біг при ЧСС 120-140 уд/мин.

Кожен вид легкої атлетики (окрім багатоборства) має визначену, відносно вузьку функціональну спрямованість. Щоб розвинути одну рухову якість, виконуються вправи для якої-небудь однієї м'язової групи. Тому для підтримки інших рухових якостей (окрім основного) і всіх м'язових груп на високому функціональному рівні, необхідному для ефективного виконання вправ спортивної спеціалізації і для збереження здоров'я, необхідні компенсуючі вправи. Для стрибунів, бігунів, ходоків це вправи для м'язів рук, плечового поясу, корпусу, корпуси, що дозволяють підсилити м'язовий «корсет», і попередити пошкодження хребта.

З метою профілактики плоскостопості в уранішню зарядку, розминку на кожному тренуванні слід включати вправи для зведення стопи. Відновні заходи будуються на основі використання спеціальних вправ для активного відпочинку; короткочасного масажу і самомассажа стомлених м'язів. Після тренувань рекомендуються масаж, водні процедури.

Живлення легкоатлетів залежить від їх спортивної спеціалізації. Найбільш високі енерговитрати у стайєрів, марафонців, ходоків. Калорійність добового раціону в цих видах складає 70—76 ккал/кг. У спринтерів і стрибунів енерговитрати нижче і калорійність їх раціону 65—70 ккал/кг.