Основні гігієнічні вимоги до розташування, орієнтації і планування спортивних споруд

Спортивні споруди будуються з навітряного боку (з урахуванням рози вітрів) від промислових і житлово-побутових об'єктів, що забруднюють повітря (промислових підприємств, крупних автомагістралей, звалищ) на відстані, встановленому для кожного об'єкту, що забруднює повітря (санітарно-захисна зона).

Особлива увага при будівництві спортивних споруд приділяється вибору ділянки забудови, оцінці характеру грунту на нім. Забруднення грунту не повинне досягати ступеня, при якому втрачається її здібність до самоочищення і мінералізації органічних речовин, що містяться в ній. Рівень грунтових вод на передбачуваній ділянці будівництва спортивних споруд повинен бути нижче 0,7 м поверхні відкритих спортивних споруд або їх найнижчої частини, наприклад ванни басейну.

При проектуванні спортивних споруд враховуються кліматичні умови регіону майбутнього будівництва. У південних районах тренувальні зали і підсобні приміщення спортивних споруд краще розташовувати в окремих павільйонах. Це дозволяє забезпечити краще крізне провітрювання спортивних споруд, уникнути перегрівання повітря в них.

У північних районах спортивні споруди краще мати в своєму розпорядженні довгу вісь по пануючому напряму вітру. Проте вікна небажано розташовувати з навітряного боку, оскільки це може привести до значного зниження температури повітря в спортивних спорудах при сильному вітрі. З навітряного боку краще відводити приміщення, призначені для їх технічного обслуговування.

Основні гігієнічні вимоги до будівельних матеріалів

До будівельних матеріалів, вживаних при будівництві спортивних споруд, пред'являються наступні основні гігієнічні вимоги:

низька теплопровідність;

низька звукопровідність;

мала гігроскопічність;

достатня повітропроникність.

Виходячи з цих вимог і вибираються основні будівельні матеріали для зведення стенів і перекриттів спортивних споруд, різні обробні і облицювальні матеріали.

При будівництві спортивних споруд найширше використовуються залізобетон і цеглина, для обробки і облицювання приміщень — полімерні матеріали. Їх вибір обумовлений тим, що вони володіють хорошими звуко- і термоізоляційними властивостями, зручні для прибирання.

Для полови в спортивних залах застосовуються дерев'яні покриття, в роздягальнях, гардеробах, буфетных, масажних кімнатах, коридорах — лінолеум, що володіє хорошими теплоізоляційними якостями. Таке покриття дозволяє систематично проводити вологе прибирання полови за допомогою збиральних машин. Допускається застосування лінолеуму і в спортивних залах. У приміщеннях, що вимагають хорошої гідроізоляції (душових, туалетах, ваннах), пів покривається керамічною плиткою.

У легкоатлетичних і футбольних манежах і критих стадіонах широко застосовуються покриття з синтетичних матеріалів, що володіють високою пружністю і еластичністю.

Стіни спортивних залів забарвлюються фарбами і лаками на висоту не менше 1,8 м. Це значно полегшує вологе прибирання. Для забарвлення стенів спортивних споруд застосовують фарби переважно світлих тонів з матовою поверхнею, що не дають відблисків.

Вибір конкретних обробних матеріалів, вживаних при будівництві спортивних споруд, будується на основі наступних основних гігієнічних вимог. Вони повинні бути:

нешкідливими для здоров'я людини;

достатньо довговічними;

з високими тепло-, звуко- і гідроізоляційними властивостями;

зручними при прибиранні.

Транспортна доступність спортивних споруді. До них повинні вести зручні під'їзні шляхи, а відстань до зупинки суспільного транспорту не повинна перевищувати 500 м.

Характер озеленення спортивних споруд і площа зелених насаджень. Зелені насадження знижують забрудненість повітря спортивних споруд на 40—60% влітку і 10—15% взимку, захищають їх від вітру. Відповідно до гігієнічних норм і правил ширина зелених насаджень по периметру земельної ділянки повинна бути не менше 10 м. При цьому використовуються такі види дерев і чагарників, які володіють хорошою пылезащитной здатністю.

Орієнтація спортивних споруд. При будівництві спортивних споруд обов'язково враховується їх орієнтація по сторонах світла. Від цього залежить величина сонячної радіації, що поступає через вікна в окремі приміщення спортивних споруд.

Гігієнічно оптимальною вважається орієнтація вікон спортивних споруд на південь і південний схід, розташування довгої осі критої спортивної споруди зі сходу на захід або з північного сходу на південний захід. Для південних районів гігієнічно найбільш несприятливою вважається орієнтація вікон спортивних споруд на захід або південний захід, оскільки це приводить до перегріву приміщень сонячними променями в жаркий час дня.

При орієнтації спортивних споруд по сторонах світла враховується і сліпуча дія прямих сонячних променів. Тому майданчики для спортивних ігор, а також спортивне ядро стадіону орієнтуються по подовжніх осях у напрямі север—юг з допустимим відхиленням не вище 20°. Місця для штовхання ядра, метання диска, мелена, списи орієнтуються на північ, північний схід або схід.

Бічні світлові отвори спортивних залів, критих катків і залів ванн басейнів при односторонньому природному освітленні орієнтуються в центральних і північних районах на південний схід, а при пристрої світлових отворів в спортивних залах з двох сторін, стіна з найбільшою площею світлових отворів в центральних і північних районах орієнтується на південний схід, в південних — на північ.