Гігієнічні принципи загартовування

Гартування - один з найбільш могутніх і ефективних оздоровчих засобів фізичного виховання. Воно дозволяє не тільки зберегти і укріпити здоров'я, але і підвищити працездатність.

Під гартуванням розуміється підвищення стійкості - адаптації організму людини до дії різних несприятливих кліматичних чинників (холод, тепло, сонячна радіація) унаслідок застосування комплексу систематизованих і цілеспрямованих заходів.

Гартування організовується з професійною (виробничою) метою (підготовка до роботи в певних кліматичних умовах на півночі, півдні, в горах); з метою загального зміцнення здоров'я; підвищення розумової і фізичної працездатності; підвищення стійкості організму людини до дії несприятливих чинників навколишнього середовища.

Фізіологічні основи загартовування

У основі гартування лежать тренування центральних і периферичних ланок терморегуляторного апарату, вдосконалення механізмів, регулюючу віддачу і утворення тепла. Постійна систематична і цілеспрямована строго дозована дія дратівливих чинників приводить до розвитку адаптивних пристосовних реакцій, що знижують чутливість організму до їх дії. Це підвищує стійкість організму людини до чинників зовнішнього середовища, що змінюються. Провідна роль в цьому належить центральній нервовій системі людини.

В процесі онто- і філогенезу в організмі людини виробилися певні фізіологічні і біохімічні механізми, що забезпечують його стійкість до дії комплексу несприятливих метеорологічних чинників. Організм людини здатний ефективно пристосовуватися до змін метеорологічних, температурних умов, витримувати навіть значні коливання температури повітря, зберігаючи при цьому теплову рівновагу організму.

Тепловий баланс організму досягається в результаті складних терморегуляторних процесів. З одного боку, відбувається оптимальне динамічне коливання об'єму і інтенсивності теплопродукции унаслідок зміни інтенсивності окислювально-відновних процесів, що забезпечують утворення теплової енергії, з іншої — одночасна перебудова теплообміну організму за допомогою його тепловіддачі в зовнішнє середовище.

При низьких температурах в організмі людини посилюються механізми теплопродукции, одночасно зменшується діаметр судин шкіри, перерозподіл потоку крові між шкірою і внутрішніми органами.

Діапазон функціональних можливостей механізмів терморегуляції людини може бути значно розширений після застосування комплексу цілеспрямованих, систематичних гартуючих процедур.

Механізм оздоровчої дії гартування на субклітинному рівні ідентичний механізму дії фізичних тренувань: створюється дефіцит АТФ і креатинфосфату і збільшується потенціал фосфорилування. Генетичний апарат кліток активізується, росте виробництво мітохондрій — енергетичних «фабрик» клітки.

Збільшуються енергетична потужність клітки (потужність мітохондрій), вироблення АТФ на одиницю маси тканин, ліквідовується її дефіцит, отже, розвивається адаптація до холоду, гіпоксії і фізичного навантаження.

В результаті гартування не тільки удосконалюється терморегуляція, але і відбуваються деякі зміни в морфологічній структурі і физико-хімічних властивостях різних тканин організму. Повторні температурні роздратування викликають потовщення епідермісу, зменшення змісту води в шкірі, ущільнення біологічних каллоидов і так далі Тим самим підвищується стійкість організму по відношенню до несприятливих метеорологічних чинників зовнішнього середовища.

Активізація енергетичних процесів сприяє нормалізації жирового і вуглеводного обмінів і грає позитивну роль в профілактиці атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, діабету і ожиріння.

При гартуванні різко активізуються імунні механізми. Через центральну нервову систему і її підкіркові утворення (гіпоталамус) активізується функціональний стан гіпофіза — ендокринної залози, контролюючої дію всіх ендокринних залоз. Основне значення в підвищенні імунітету при гартуючих процедурах має дію гіпофіза на вилочковую (зобну) залозу і надниркові. Від цієї залози залежить функціонування основних імунних механізмів — лімфоцитів і антитіл, в результаті якого значно підвищується стійкість організму до різних інфекцій, що викликаються бактеріями і вірусами, поліпшується контроль за появою чужорідних злоякісних кліток, відбувається їх знищення, чим створюється перешкода розвитку онкологічних захворювань.

Функціонування кори надниркових супроводжується збільшенням утворення її гормону — кортизону. Це підсилює дію імунних механізмів, знижує можливість алергічних реакцій і захворювань, підвищує адаптаційні здібності організму до стресових дій і, зокрема, до таких, як надмірне фізичне навантаження, кліматичні чинники, психічні подразники, надмірна нервово-емоційна напруга.

Таким чином, гартування холодом укріплює здоров'я, підвищує розумову і фізичну працездатність, стійкість до інфекційних, алергічних, злоякісних захворювань, атеросклерозу, ожиріння, діабету. Спортсменам гартування дозволяє швидше адаптуватися до тренувальних навантажень, добиваючись ефективнішої їх дії. Зменшується небезпека несприятливого впливу на організм фізичних і психічних перенапружень, зменшується ризик зниження імунного захисту на піке спортивної форми.

Результат залежить від виду гартуючого чинника (повітря, вода, сонце), способу його застосування (обтирання, купання, душ, плавання), рухової активності в цей період, інтенсивності і тривалості процедур, рівня загартованості. Особливо важлива локальна дія процедур, наприклад гартування носоглотки, ніг, грудної клітки для профілактики інфекцій верхніх дихальних шляхів.

Інтенсивність процедур повинна наростати поступово, оскільки організм швидко адаптується до гартуючих заходів. Тому їх застосування повинне бути систематичним, щоденним або навіть двічі в день.

Якщо гартування нераціональне, можуть розвинутися гострі і хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів (нежить, гайморит, бронхіт, тонзиліт, пневмонія), нирок (нефрит), суглобів (артрит). Це найчастіше відбувається, коли порушується принцип відповідності сили подразника віково-статевим функціональним можливостям і індивідуальним особливостям організму.