2. Організаційно-адміністративні методи менеджменту

Організаційно-адміністративні методи відповідно класифікують­ся на: організаційні, розпорядчі, дисциплінарні.

Організаційні методи є способами впливу через документи три­валої дії. Вони здійснюються шляхом:

1. організаційного регламентування, тобто через закони, декрети, положення, статути, укази, постанови тощо;

2. організаційного нормування витрат сировини, енергії, інстру­менту, розмірів амортизації, термінів впровадження нової техніки тощо;

3. організаційного інструктування через інструкції, правила, ви­моги (наприклад, інструкція з експлуатації верстатів);

4. організаційного інформування за допомогою актів, протоколів, доповідних записок, службових листів, телеграм, телефонограм, заяв.

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності пев­ним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги ви­конавцям. Регламентування має чотири види: загально-організа­ційне, структурне, функціональне, посадове.

Розпорядчі методи менеджменту охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони передбачають визначення конкрет­них завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, конт­роль виконання, проведення нарад з питань поточної діяльності фір­ми (підприємства, організації).

Розпорядчі дії є способом короткотермінового впливу через усу­нення недоліків, відхилень у ході виробничо-господарської діяльнос­ті. Розпорядчі дії реалізуються:

5. наказами (їх віддають директор, його заступники);

6. розпорядженнями (прерогатива начальників підрозділів, служб), які мають мету виконання наказів;

7. вказівками (застосовують усі менеджери), основним призна­ченням яких є виконання наказів і розпоряджень.

Дисциплінарні методи використовують згідно з конкретними си­туаціями у відповідності до існуючих видів дисциплін (виконавча, трудова, виробнича, технологічна, планова, фінансова, платіжна, договірна) та відображаються в зауваженнях, доганах, переміщенні посадових осіб, звільненні їх тощо.

Організаційно-адміністративні методи створюють передумови для використання економічних методів.

3.Соціально-психологічні методи менеджменту

Соціально-психологічні методи менеджменту реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Мета соціально-психологічних мето­дів - забезпечити наростаючі соціальні потреби людини, її всебіч­ний гармонійний розвиток і підвищення на цій основі трудової ак­тивності та ефективної діяльності колективів.

Практична реалізація соціально-психологічних методів менеджменту здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв'язання конф­ліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.

Соціально-психологічні методи поділяються на дві основні гру­пи: соціальні, до яких відносяться соціальне планування та прогно­зування, соціальне стимулювання, соціальне регулювання, соціальне нормування, соціально-політичні методи, методи соціального почи­ну, новаторства та психологічні (комплектування малих груп і колек­тивів, гуманізація праці, психологічного впливу, професійного до­бору і навчання, формування психологічного клімату в колективі).

У зв'язку з тим, що зміна соціальних параметрів колективів відбу­вається під впливом факторів тривалого характеру дії особливого зна­чення в цьому процесі набуває соціальне планування і прогнозування.

Соціальне планування здійснюється шляхом створення умов праці, забезпечення відпочинку, організації побуту, медичного обс­луговування тощо. Соціальне планування включає методи плану­вання за історикологічним критерієм, диференційоване планування.

До методів соціального прогнозування належать функціонально-динамічне прогнозування, методи хронологічних спектрів схожості та аналогії, експертних оцінок, науково-художнього опису.

Соціальне стимулювання - це моральне стимулювання, яке здійснюється через нагородження орденами, медалями, грамотами, присудження звань тощо.

Методи соціального регулювання використовують для впоряд­кування і гармонізації соціальних відносин шляхом виявлення і ре­гулювання інтересів і цілей різних колективів, груп та осіб. Це ста­тути громадських організацій, угоди, взаємні зобов'язання, системи добору, розподілу соціальних потреб та інтересів.

Методи соціального нормування дають змогу впорядкувати со­ціальні відносини між колективами і певними працівниками шляхом уведення різних соціальних, моральних, етичних норм, які включають правила внутрішнього розпорядку, статути громадських організацій, кодекс робочої честі, правила виробничого етикету, форми дисцип­лінарних дій.

Соціально-політичні методи являють собою сукупність методів і способів формування ідейної впевненості, гуманістичної моралі, пат­ріотичної активності мас. До соціально-політичних методів відно­сяться політична пропаганда і агітація, політичне виховання трудя­щих, контроль за діяльністю адміністрації.

Методи соціального почину, новаторства призначені для форму­вання і підтримки в колективі найбільш прогресивних соціальних норм, інтересів, потреб, тенденцій соціального розвитку. Це еконо­мічне змагання, обмін досвідом, почин і новаторство, критика і са­мокритика, посвячення в робітники, організація різноманітних свят­кових зборів тощо.

Психологічні методи менеджменту спрямовані на регулювання сто­сунків між людьми шляхом створення оптимального психологічного клімату в колективі. Методи формування колективів та соціально-психологічного клімату в них забезпечують вплив на засадах добору його членів за характером, стажем, національністю тощо; це також призначення керівників, розташування кадрів на робочих місцях і т. ін.

Конкретні соціально-психологічні методи менеджменту викорис­товують на основі збирання соціальної інформації шляхом інтерв'ю­вання, анкетування, вивчення документів, структурних карт, спосте­реження і самоспостереження.

Соціально-психологічні методи доповнюють економічні та орга­нізаційно-адміністративні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприємницької чи іншої діяльності.