4. Правові методи менеджменту

Правові методи - це такі методи, які допомагають регулювати поведінку людей у відповідності до правових норм, встановлених в даному суспільстві. Правове регулювання - форма регулювання суспільних відносин, завдяки якій поведінка їх учасників має відпо­відати вимогам, що містяться у нормах права.

Правова захищеність - право учасника суспільних, в тому чис­лі, трудових відносин, на правову допомогу та реалізацію цього права. Соціальна захищеність - забезпечення учаснику трудових відносин права на соціальну підтримку з боку держави.

До правових методів відноситься правове регулювання: організа­ції трудових відносин, робочого часу, дисципліни праці, заробітної платні, охорони праці, а також порядок розгляду трудових суперечок.

Усі методи менеджменту взаємопов'язані між собою, і їх поділ на групи є достатньо умовним. Наприклад, техніко-економічний план (економічний метод) починає впливати на працівників підприємства після того, як він оформлений наказом директора (організаційно-адміністративний метод). При цьому можливі зміни в складі колек­тиву працівників (соціально-психологічний метод), викликані необ­хідністю виконання цього плану. Тому застосування конкретного методу повинно мати комплексний характер.

Питання для обговорення

1. Сутність системи методів менеджменту.

2. Загальна класифікація методів менеджменту.

3. Особливості та проблеми розвитку та удосконалення системи методів менеджменту в сучасних умовах.

4. Сутність економічних методів та їх характеристика.

5. Зміст організаційно-адміністративних методів.

6. Характеристика соціально-психологічних методів.

7. Правові методи управління.

8. Підходи до розробки і застосування критеріїв оцінки ефектив­ності системи методів менеджменту.

Змістовий модуль 2. ВИДИ І ЗМІСТ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема 5. КОМУНІКАЦІЇ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

ПЛАН

1. Сутність та класифікація інформації

2. Сутність комунікацій. Комунікаційний процес

3. Інформаційні системи менеджменту

4. Матеріально-технічна база інформаційної діяльності

1. СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФОРМАЦІЇ

У процесі управління людьми значну частину робочого часу ке­рівник витрачає на міжособовий обмін інформацією. Міжособові бар'єри в обміні інформації можуть бути зосереджені на рівні сприйняття; зворотніх зв'язків; невміння слухати; невербальних сим­волів.

1. Перешкоди, зумовлені сприйняттям, можуть бути обумовлені конфліктами у сферах компетенції відправника та одержувача; роз­ходженням між основами суджень; протиріччям між інформацією і нашим досвідом (раніше визначеними поняттями); соціальними установами людей.

2. Семантичні бар'єри. Семантика вивчає способи використання слів і значень слів. Слова (символи) можуть мати неоднакові зна­чення для різних цілей.

3. Поганий зворотній зв'язок. Зворотній зв'язок дає можливість встановлювати, чи дійсно повідомлення яке прийняв одержувач тлумачиться правильно.

4. Невміння слухати. Ефективна комунікація можлива коли лю­дина однаково точна, відправляючи і приймаючи інформацію. Вміння слухати і почути є важливою характеристикою менеджера.

5. Невербальні перешкоди. У невербальній комунікації викорис­товуються будь-які символи крім слів. Вони виникають при викорис­танні невербальних символів (рухи тіла - жести, погляди, пози; особисті фізичні якості - будова тіла, зріст, колір волосся, муску­латура; мовлення - якість голосу, частота мови, сміх).

Десять правил ефективного слухання професора Кіта Девіса:

1. перестаньте розмовляти;

2. допоможіть співрозмовнику почувати себе вільно;

3. покажіть співрозмовнику, що ви готові слухати;

4. усуньте моменти, що роздратовують;

5. співпереживайте комуні канту;

6. будьте терплячими;

7. стримуйте свій характер;

8. не допускайте суперечок або критики;

9. задавайте питання;

10)перестаньте розмовляти.

Інформація містить відомості, необхідні для оцінки ситуації та прийняття управлінського рішення. Будь-яке управління передбачає вплив на об'єкт, який здійснюється через управлінські команди, що розроблені на основі аналізу наявних інформаційних характеристик ситуації. У загальному розумінні інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбува­ються в суспільстві, державі та навколишньому природному середо­вищі. При цьому інформація відображає стан та зміни певної систе­ми. Під інформаційною системою розуміють сукупність ланок її накопичення, каналів пересування, технічних засобів збирання, об­робки, зберігання інформації та її носіїв. Таким чином, інформацій­на система складається з наступних елементів: сама інформація; ко­мунікаційні канали, тобто канали передачі інформації; носії інфор­мації; технічне забезпечення.

Різноманітність станів системи, що відображається, породжує різноманітність інформації. Щодо складу інформації, то він визна­чається не інакше як відповідно до конкретних завдань управління.

За характером, сферами виникнення, призначенням та формами закріплення (фіксації) інформацію, що використовується в управ­лінні, поділяють на три великих класи.

До першого відносять науково-технічну інформацію. Джерелом її виникнення є результати наукових досліджень учених та фахівців у різноманітних галузях діяльності.

До другого класу належить управлінська інформація, що ви­никає безпосередньо в процесі управління. Це планова, норматив­на та інша інформація, необхідна для організації управління ор­ганізацією.

Третій клас містить обліково-статистичну інформацію. її дже­рело - результати діяльності адміністративно-господарських оди­ниць. Вона створюється як узагальнення даних щодо фактів та явищ, що відбулися або можуть відбутися. Обліково-статистична інформація призначена для використання як вихідна для прийняття рішень, оскільки на її основі формується уявлення про фактичний стан виробничо-господарських та соціально-економічних процесів, зростання прибутків тощо.

Серед інших класифікаційних ознак інформацію розрізняють за:

1. формою передачі

2. режимом отримання

3. ступенем обробки

4. часом використання

5. можливістю використання

6. змістовну

7. орга­нізаційну

8. функціональну

9. рівневу

За формою передачі інформацію розрізняють: візуальну; аудіо­візуальну; цифрову; літерову.

За способом отримання інформація є: зовнішня; внутрішня; вхі­дна/вихідна.

За ступенем обробки інформацію розрізняють на: первинну та вторинну.

За часом використання інформація відповідно є: постійна; прог­нозна; змінна; перспективна; оперативна.

За можливістю використання інформація поділяється на корис­ну та надлишкову.

Відповідно до змістовної ознаки інформацію класифікують за:

• об'єктами відображення (трудові, матеріальні ресурси, засоби виробництва, фінанси);

• галузями діяльності (торгівля, громадське харчування тощо); -типами відносин (економічні, соціальні, технічні).

За організаційною ознакою інформацію поділяють на:

• системати­зовану (за складом показників, адресами, періодичністю, рядками передачі, формами подання)

• несистематизовану.

Відповідно до функціональної ознаки розрізняють інформацію:

1. планову

2. координаційну

3. облікову

4. контрольну та ін.

Рівнева ознака дає змогу виділити спрямованість інформації:

1. командна (надходить від суб'єкта до об'єкта управління)

2. повідомча (надходить від об'єкта до суб'єкта управління)

3. горизонтальна (забезпечує інформаційний обмін між партне­рами одного рангу)

Класифікація інформації важлива при аналізі існуючого в систе­мі інформаційного обміну і при розробці та організації його в сис­темі, що створюється. Для того щоб інформація виконувала свою роль в управлінні, вона повинна відповідати певним принципам:

1. точність

2. чітко визначена періодичність надходження

3. своєчасність (оперативність)

4. повнота

5. корисність

6. доступність.

Точність інфор­мації означає, що вона повинна достовірно відображати процес функ­ціонування системи. Періодичність надходження інформації поля­гає в тому, щоб вона своєчасно надходила до споживача у відпо­відний структурний підрозділ чи до конкретного співробітника. З періодичністю надходження інформації тісно пов'язаний принцип своєчасності (оперативності) обробки даних в системі, що управляє від чого залежить оперативність надходження командної інформації до об'єкта управління. Повнота, або достатність, інформації озна­чає, що кількість інформації повинна бути мінімальною, але достат­ньою для оцінки ситуації і прийняття рішення на певному рівні управління.

Корисність інформації означає, що в потоці інформаційних по­відомлень не повинно бути даних, показників, які непотрібні для вирішення проблем.

Доступність інформації полягає в тому, що вона повинна нада­ватися в такому вигляді, який не потребує додаткової переробки та не утруднює процес прийняття рішення.

Управлінська інформація зазнає ряду операцій: передачі, перет­ворення, обробки, зберігання, оцінки, використання, а в деяких ви­падках і знищення.

Передача інформації - це переміщення її каналом зв'язку від джерела до споживача. Основний принцип правильної організації передавання інформації передбачає її проходження найкоротшим шляхом з мінімальними витратами часу та праці. Зворотні перемі­щення повинні виключатися або обмежуватися, що багато в чому залежить від розміщення структурних елементів системи управлін­ня, окремих робочих місць.

Перетворення інформації передбачає аналітико-синтетичне вив­чення її змісту та підготовку нової форми (вторинної) інформації, тобто надання інформації вигляду, зручного для подальшого вико­ристання.

Обробка інформації - сукупність різних дій, здійснюються над наявною інформацією та приводять до тої чи іншої зміни її виду або характеру подання.

Зберігання інформації полягає в забезпеченні незмінності станів матеріального носія інформації.