2. Класифікація рішень

При класифікації рішень вид визначається виходячи з характеру задачі прийняття рішень. Застосовуються наступні класифікації:

• за рівнем визначеності інформації;

• за ступенем охоплення об'єкта управління;

• за терміном дії і характером цілей;

• за змістом задач;

• за кількістю цілей;

• за частотою прийняття рішень.

Визначеність інформації характеризується вірогідністю даних, що використовуються при ухваленні управлінського рішення. За цією ознакою виділяють групи рішень, прийнятих в умовах:

• визна­ченості

• ймовірної визначеності

• невизначеності пов'язаної з ризи­ком

Рішення, прийняті в умовах визначеності, характеризуються наяв­ністю повної й достовірної інформації щодо проблемної ситуації, цілі, обмеження і наслідків реалізації рішень. У цій ситуації цілі та обмеження формально визначаються у вигляді цільових функцій і нерівностей (рівнянь). Функція переваги у випадку однієї мети збі­гається з цільовою функцією, при безлічі цілей з функціональною залежністю цільових функцій. Рішення визначаються максимумом або мінімумом цільової функції. Це дозволяє змоделювати нормаль­ну математичну модель задачі прийняття рішень.

Прийняття рішень за допомогою ймовірної визначеності фор­мується на підставі теорії статистичних рішень. У цьому випадку неповність та невірогідність інформації доповнюється розглядом випадкових подій і процесів. Закономірності поведінки випадкових об'єктів описуються за допомогою ймовірних характеристик.

Невизначеність пов'язана з неповною і невірогідною інформаці­єю, яка не дозволяє побудувати математичну модель задачі з визна­чення оптимального рішення. У цьому випадку основна роль у ви­рішенні задач з інформаційної невизначеності має належати особам, які приймають рішення щодо об'єкта управління.

Розрізняють на­ступні рішення: одноособові; колегіальні, які приймаються дорадчим органом (наприклад, радою директорів); колективні, які приймають­ся усім колективом (наприклад, зборами акціонерів).

В залежності від ступеня охоплення об'єкта управління, виді­ляють наступні управлінські рішення:

• загальні, що охоплюють весь об'єкт управління і торкаються всіх життєво важливих сторін його діяльності;

• приватні, що стосуються окремих сторін діяльності об'єкта управління;

• локальні, що застосовуються відповідно до будь-якого окремо­го елемента об'єкта управління (наприклад, відділу, цеху тощо).

За терміном дії і характером цілей управлінські рішення під­розділяються на: стратегічні, тактичні, оперативні. Стратегічні рі­шення в основному стосуються корінних проблем. Вони приймають в масштабі об'єкта управління і завжди розраховані на перспективні задачі. Тактичні рішення забезпечують реалізацію стратегічних за­дач і розраховуються до одного року. Оперативні рішення пов'язані із здійсненням поточних задач і цілей. За часом вони розраховують­ся на період не більш одного місяця.

За змістом задач рішення розрізняють: економічні, організацій­ні, технічні та технологічні. Сфера їхньої діяльності обумовлює спе­цифічні вимоги до прийнятого управлінського рішення.

За кількістю цілей рішення розрізняють одноцільові та багатоці­льові.

За критерієм «частота (повторюваність) прийняття рішень» виділяють: одноразові (випадкові) і повторювальні (рутинні) рі­шення.

Класифікацію рішень можна проводити і за іншими ознаками, наприклад, за числом рішень, що зустрічаються в процесі їх прий­няття (статичні, динамічні); за організаційним прийняттям рішень (централізовані, децентралізовані); за способом мислення (дискурси­вні (обмірковані), інтуїтивні); у зв'язку з іншими рішеннями (авто­номні, що доповнюють один одного); за складністю ухвалення рі­шення (прості, складні за структурою).

Відома класифікація управлінських рішень з виділенням органі­заційних, інтуїтивних і раціональних рішень.

Організаційні - це рішення, які повинен вибрати керівник для виконання обов'язків, що обумовлюються займаною посадою. Їх мета - забезпечення руху до поставлених перед організацією задач. Організаційні рішення розділяють на запрограмовані і незапрограмовані.

Для запрограмованого рішення існує обмежене число мож­ливих альтернатив. Його вибір знаходиться в межах напрямків, за­даних організацією. Незапрограмовані рішення вимагають нових ситуацій та споріднені з невідомими факторами. До їх числа відно­сять цілі організації з поліпшення якості продукції, удосконалення структури управління тощо.