2. Керівництво. Форми влади

В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лі­дерство, вплив і влада.

Вплив - це будь-яка поведінка однієї особи, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття тощо іншої.

Влада - це можливість впливати на поведінку інших людей.

Вплив і влада рівною мірою залежать від особистості, на яку направлений вилив, а також від ситуації і здатності керівника. Тому реальної абсолютної влади не існує, тому що ніхто не може вплива­ти на всіх людей у всіх ситуаціях. В організації влада визначається ієрархією. Скільки влади має та або інша людина в даній ситуації визначається не рівнем її формальних повноважень, а ступенем за­лежності від іншої особи. Чим більше залежність від іншої особи, тим більше влада даної особи.

Американський менеджмент виділяє форми влади, які може застосовувати будь-який керівник (менеджер):

• владу, яка базується на засадах примусу (виконавець має віру в те, що влада може заважати задоволенню певної потреби або зро­бити інші неприємності);

• владу, яка базується на засадах винагороди;

• експертну владу (виконавець вірить, що влада володіє спеціаль­ними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби);

• еталонну (референтну) владу (влада власного прикладу);

• законну (легітимну) владу (виконавець вірить в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов'язок — виконувати їх);

• владу, засновану на участі;

• інформаційну владу.

Влада, яка базується на засадах примусу, - це вплив через страх. Недоліками впливу через страх є: великі витрати на управ­ління; відсутність довіри до керівництва; поява бажання у підлег­лих працівників обманювати організацію; виникнення незадоволеності роботою; поява гальмівних процесів у розвитку здібнос­тей людини.

Влада, в основі якої лежать винагороди, використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану роботу, певну поведінку тощо. До недоліків цього виду влади можна віднести: об­меження розмірів винагород; обмеження законодавчими актами, по­ложеннями, політикою фірми; не завжди можна зрозуміти ставлення працівника до винагороди.

Законна (легітимна) влада базується на традиціях, які здатні за­довольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності. Вплив за допомогою традицій можливий тоді, коли зовнішні щодо організації норми культури сприяють розумінню того, що підпоряд­кування керівникам є бажаною поведінкою.

Влада заснована на участі вимагає таланту перекладати час­тину своїх функцій на плечі підлеглих, помічників. Визначити цю частину, тобто скласти перелік обов'язків, які вимагають особис­того виконання, і таких, що можуть виконуватися іншими, досить складно. Проте це дозволить зосередитися на головному, почати дійсно керувати, а не метушитися, прагнучи встигнути зробити все самостійно.

Інформаційна влада випливає із знання керівником усіх найдрібніших аспектів діяльності підрозділу чи організації. Така цілісна кар­тина дає змогу управляти колективом, бачити хибні дії підлеглих та їх досягнення. Ті працівники, яким потрібна конкретна додаткова інформація, змушені звертатися за нею до лідера як до першоджере­ла, виконувати його доручення в обмін на володіння знаннями про предмет, що їх цікавить.

Функціонування організації повністю залежить від здатності підлеглих за традицією визнавати авторитет законної влади. Недолі­ки такої влади полягають у тому, що: традиції можуть бути спрямо­вані проти змін; немає тісного зв'язку між традиціями і винагородами, з одного боку, та задоволенням своїх власних потреб - з іншого; може погано використовуватися потенціал працівника, оскільки йо­го здібності залишаються непоміченими через те, що цей працівник не входить у формальну систему (групу).

Еталонна (референтна) влада формується на засадах харизми, тобто не за логікою, не за традиціями, а ґрунтується на особистих якостях або здібностях лідерів. До недоліків слід віднести: деяку са­мовпевненість керівника; можливість його відмови від інших видів влади.

Експертна влада в своїй основі має вплив через «розумну» віру. Виконавець свідомо й логічно приймає на віру цінність знань експер­та (керівника). Чим більші досягнення у експерта (керівника), тим більше в нього влади. До недоліків експертної влади відноситься те, що: розумна віра менш стійка, ніж вплив харизматичної особистос­ті; у підлеглого може виявитися більше влади, ніж у керівника, а це може призвести до конфліктної ситуації.

Вплив шляхом переконання заснований на владі приклада й екс­перта. Різниця полягає лише в тому, що виконавець цілком розуміє, що він робить і чому. Переконання доводить до свідомості потен­ційного виконавця, що, зробивши так, як хоче керівник, він задо­вольнить власну потребу. Щоб домогтися цього, керівник може ко­ристуватися логікою, емоціями. Головний недолік цього впливу - це повільний вплив і невизначеність. Для того щоб переконати будь-кого у будь-чому потрібно більше часу і зусиль, ніж для видання наказу, підкріпленого владою.

Вплив через участь в управлінні йде набагато далі, ніж переко­нання, воно визначає участь, владу і здібності виконавця. Керівник направляє зусилля і сприяє вільному обміну інформації. Експертна влада керівника і виконавця може бути об'єднана в єдиному рішен­ні, у правильність якого обоє будуть щиро вірити. Вплив має успіх тому, що люди, як правило, працюють краще для тієї цілі, що була сформульована з їх участю.

Кожен ефективний керівник повинен підтримувати розумний рівень влади, достатній для досягнення цілей організації.