28. Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.

Геном вірусу - це одноланцюгова неінфекційна (-)РНК з молекулярною масою 4,2х106 Да, що відповідає довжині приблизно 19 200 нуклеотидів і становить 1,1% від маси всього віріона. У плюс-ланцюзі РНК (вона комплементарна геномній РНК) виявлені сім рамок зчитування. Кожен з білків філовірусів кодується своєю власною мРНК. Матричні РНК зчитуються з мінус-ланцюга віріонної РНК за допомогою вірусспецифічної РНК-полімсрази. Глікопротеїн (GР) — єдиний поверхневий білок віріона. Його тримери утворюють шипи на поверхні і відповідають за приєднання вірусу до клітини. Цей білок сильно модифікований залишками олігосахаридів. Припускають, що він є однією з причин надзвичайної патогенності вірусу.

Внутрішній білок VР40 є одним з головних за вмістом білків у віріоні. Він вистеляє внутрішню поверхню ліпідної мембрани і зв'язаний з нею. Одночасно він є зовнішнім білком нуклеокапсиду - „вірусного ядра". Внутрішній білок VР24 також зв'язаний з ліпідною мембраною. Функція його невідома, але вважають, що він бере участь у „роздяганні" вірусу в процесі його проникнення в клітину. Внутрішній білок VРЗО є мінорним білком, функція якого невідома. Внутрішній білок VР35 відіграє регуляторну роль при реплікації вірусного генома. Полімераза (L-білок) - найбільший за розмірами білок вірусу. Його функція полягає у синтезі матричних РНК на мінус-ланцюгах віріонної РНК, і на пізній стадії самої віріонної РНК на матриці плюс-ланцюга. Інші віріонні білки, очевидно, також задіяні у цих процесах. Репродукція та збирання вірусів відбувається в цитоплазмі. Вихід з клітини – брунькуванням через мембрану.

29. Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.

Геном пікорнавірусів зазвичай містить одну відкриту рамку зчитування під контролем IRES-послідовності - ділянки внутрішньої посадки рибосоми. Продуктом трансляції вірусної РНК є гігантський білок-попередник - поліпротеїн, який ще до завершення синтезу протеолітичне розщеплюється вірусними протеазами, утворюючи зрілі вірусні білки. До 5'~кінця вірусної РНК ковалентно приєднаний маленький білок - VPg, а 3'-кінець поліаденільований (містить декілька десятків залишків аденіну, подібно до клітинних мРНК). На 5'- і З'-кінцях вірусної РНК розміщені т. зв. цис-реплікативні елементи (oriL i oriR) - послідовності, необхідні для реплікації генома.

Геном пікорнавірусів кодує близько десяти білків, які забезпечують реплікацію вірусної РНК, перепрограмування клітини, збирання зрілих віріонів. Кодуючу область генома досить умовно ділять на три ділянки: Р-1 - кодує структурні білки VР1, VР2, VРЗ, VР4; Р2 і РЗ - кодують білки, необхідні для перепрограмування клітини і реплікації. Розмноження пікорнавірусів відбувається за схемою, що зображена на рис.

На першій стадії реплікації утворюється двониткова реплікативна форма за рахунок синтезу мінус-нитки.

Окрім РНК-полімерази, в клітині синтезується вірусспецифічний термінальний низькомолекулярний білок (VPg), який через тирозин зв'язується з залишком урацилу. Ця структура використовується РНК-полімеразок як „затравка" -тобто відбувається термінальна ініціація з використанням нуклеотид-білкової „затравки". Молекули (+)РНК, що утворюються до накопичення достатньої кількості вірусспецифічних білків, використовуються як мРНК, після чого вони починають інкапсулюватися у вірусну частку. Схема реплікації генома (+)РНК поліовірусів не є універсальною. Вірусні (+)РНК-геноми відрізняються за будовою 5'- і З'-кінцевих структур, що визначає особливості їхньої реплікації, пов'язані з ініціацією синтезу.