74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.

Родина Filoviridae об’єднує віруси, які уражають людину і мавп. Родину утворюють два роди – Marburgvirus та Ebolavirus.

Форма віріонів філовірусів па­личкоподібна, сигмоподібна або U-подібна, основною є паличкопо­дібна форма, діаметр якої становить 80 нм, а довжина коливається від 790 нм (вірус Марбург) до 970 нм (вірус Ебола Рестон). На поверхні віріонів, утвореної ліпідами клітини-господаря, можна побачити шипи довжиною 10 нм. До складу віріонів входять усі білки, що кодуються геномом вірусу.

Інфекційні властивості вірусів Марбург і Ебола досить стабільні при кім­натній температурі і помірному освітленні. Віруси можна інактивувати при тем­пературі +60°С протягом чотирьох годин, обробляючи їх фенолом, хлорвмісними дезінфектантами, ультрафіолетом або γ-променями.

Геном вірусу - це одноланцюгова неінфекційна (-)РНК з молекулярною ма­сою 4,2х10⁶ Да, що відповідає довжині приблизно 19 200 нуклеотидів і стано­вить 1,1% від маси всього віріона.

Визначені повні нуклеотидні послідовності вірусів Ебола і Марбург. У плюс-ланцюзі РНК (вона комплементарна геномній РНК) виявлені сім рамок зчитування. Геном вірусу Марбург подібний до генома вірусів сказу і кору, про­те має певні особливості.

Кожен з білків філовірусів кодується своєю власною мРНК. Матричні РНК зчитуються з мінус-ланцюга віріонної РНК за допомогою вірусспецифічної РНК-полімерази.

Глікопротеїн (СР) - єдиний поверхневий білок віріона. Його тримери утво­рюють шипи на поверхні і відповідають за приєднання вірусу до клітини. Цей білок сильно модифікований залишками олігосахаридів. Припускають, що він є однією з причин надзвичайної патогенності вірусу. Внутрішній білок VР40 є одним з головних за вмістом білків у віріоні. Він вистеляє внутрішню поверхню ліпідної мембрани і зв’язаний з нею. Одночас­но він є зовнішнім білком нуклеокапсиду - „вірусного ядра”. Внутрішній білок VР24 також зв’язаний з ліпідною мембраною. Функція його невідома, але вважають, що він бере участь у „роздяганні” вірусу в проце­сі його проникнення в клітину. Внутрішній білок VР30 є мінорним білком, функція якого невідома. Внутрішній білок VР35 відіграє регуляторну роль при реплікації вірусно­го генома. Полімераза (L-білок) - найбільший за розмірами білок вірусу. Його функ­ція полягає у синтезі матричних РНК на мінус-ланцюгах віріонної РНК, і на піз­ній стадії самої віріонної РНК на матриці плюс-ланцюга. Інші віріонні білки, очевидно, також задіяні у цих процесах.

Віруси цієї родини є збудниками небезпечних захворювань людини - гаря­чок Марбург та Ебола.

Гарячка Марбург

Гарячка Марбург - гостре висококонтагіозне вірусне ендемічне захворю­вання, якому властиві складний перебіг, поліорганне ураження, геморагічний синдром і висока летальність. Природне джерело інфекції остаточно не встановлено.

Передавання інфекції від людини до людини може відбуватися по-різному - контактно, повітряно-крапельно і навіть статевим шляхом, оскільки в сім’яній рідині також виявлено вірус. Віруси проникають в організм через ушкодження на шкірі та слизових оболонках, через кон’юнктиву, дихальні шляхи, із сім’яною рідиною. Первинної реакції в місці проникнення вірусів немає, вони відразу потрапля­ють у кров і розносяться по всьому організму, осідаючи переважно в тканині печінки, селезінки, нирок, підшлункової залози, лімфатичних вузлів, яєчок, яєчників, у кістковому мозку. У цих органах відбувається їхнє активне розмноження, що зумовлює особливості морфоло­гічних змін в органах - вогнищеві коагуляційні некрози без ознак запалення.

Під час гарячки Марбург до процесу залучається ЦНС. Зміни в ЦНС бувають настільки значними, що можуть стати причиною смерті хворого. Значні ураження виникають в яєчку (розлитий некроз) і в сім’явивідних протоках. У них віруси затримуються тривалий час: у спермі їх можна виявити іноді через два місяці від початку хвороби.

Інкубаційний період становить від двох до п’ятнадцяти діб (частіше три­дев’ять).

Початок хвороби гострий, раптовий, без продрому, зі швидкого на тлі ознобу підвищення температури тіла - уже за кілька годин вона може сягати +39°С, а в наступні дні й +40°С. Вона зберігається на цьому рівні близько тижня. З дру­гого тижня починається поступове зниження температури. Ввесь період гаряч­ки триває близько двох-трьох тижнів; наприкінці другого тижня можливе ко­роткочасне зниження температури тіла на 1,5-2°С.

Крім гарячки, з першого дня у хворих з’являються й інші ознаки інтокси­кації: сильний головний біль, м’язовий біль, біль у суглобах, грудях (під час дихання), горлі (під час ковтання). Нерідко вже з першої доби на фоні високої темпера­тури і головного болю з’являється блювання. Геморагічний синдром - найвиразніше проявляється наприкінці першого тижня (четвертий-п’ятий день хвороби).

Кровотечі, дегідратація - найбільш постійні ускладнення хвороби. Загро­жують життю хворого і такі ускладнення, як мозкова кома, серцева недостатність тощо. Гострий період може ускладнюватися мієлітом, психозами, панкреати­том, увеїтом.