- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
Бактеріофаги з рнк-геномом.
Фаги з одноланцюговою інфекційною РНК – R17, MS2,Qβ. РНК цих фагів на початку інфекції служитьмРНК, тобто може безпосередньо транслюватися, утворюючи білки, частина яких необхідна для реплікації вірусної РНК. Ці віруси мають вигляд ізометричних частинок діаметром 25 нм.У клітинах бактерій геном фага транслюється з утворенням трох білків: субодиниця РНК- реплікази, білки оболонки й А білок (білок дозрівання).Синтезована субодиниця РНК-реплікази об’єднюється з трьома білками господаря і утворює вірус-спецефічну РНК-репліказу, після чого починається транскрипція вірусної РНК та її реплікація. MS2 – одноланцюгова РНК.Після проникнення і роздягання РНК взаємодіє з рибосомами клітини господаря, де транслюються 4 білки:білок А, білок оболонки, білок лізису і РНК-репліказа. Фагова РНК, яка є +ланцюгом, може діяти як мРНК. Вона транскрибується фаговою РНК-полімеразою, що синтезує мінус-ланцюг РНК, використовуючи фагову РНК як матрицю. Молекула +РНК утворюється на –РНК. Нові +РНК ланцюги служать як мРНК для продовження синтезу фагового білка. Для синтезу білка оболонки найбільш доступний є АУГ – стартовий сайт. Ці молекули білка оболонки збільшуються кількісно і накопичуються навколо АУГ стартового сайту РНК, зупиняючи синтез РНК-реплікази.Для повного збирання фага потрібно 180 молекул оболонки. Лізис починається коли білок оболонки придатний для збирання фагової частинки. Бактеріофаг Qβ – містить малу одноланцюгову РНК. Геном (+РНК ланцюг) використовується як матриця для для формування реплікаційної дволанцюгової форми, що має +ланцюг і комплементарний – РНК ланцюг. Коли РНК залежна РНК-полімераза використовує реплікативну форму як матрицю, продуктом є геномна +РНК, що йде в геном фагового покоління. Після збирання фага відбувається лізис клітини господаря, каналізований фагакодуючим літичним ферментом.
Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
Після абсорбції та введенні фагової ДНК відбувається реплікація ДНК-геномів.
Розрізняють декілька основних схем реплікації ДНК-геномів. Перша з них реплікація геномів з механізмом кільця що котиться. Для реалізації цього механізму молекула нуклеїнової кислоти повинна початково мати, або відтворити, двониткову кільцеву структуру. Ця реплікація включає:1)внесення однониткового розриву 2)звільнений з 3’ кінця нуклеотид служить затравкою для ДНК-полімерази 3)ДНК-полімераза приєднює нуклеотиди комлементарнодо замкнутого ланцюга. 5’ кінець витісняється 4)Після того як ре плікативна вилка завершить трохи більше одного повного оберту, витіснений ланцюг замкнеться у кільце. Отже, заново синтезована нитка, яка має послідовність геномної, стає компонентом ре плікативної форми, а батьківська – вільною.
Інша схема – реплікація ДНК за схемою Кернса:1)вірусспецефічний білок зв’язується з точкою ori і розплітає двониткову структуру 2) праймазасинтезує дві РНК-затравки. Утворюються дві реплікативні вилки, як і рухаються в різні напрямки. Утвор. Тете-стуктура 3) топоізомераза вносить точкові однониткові розриви, що одразу лігуються 4) утворюються два двониткові кільця, де батьківські ланцюги з’єднані між собою. Роз’єднання здійснює топоізомераза 2, яка вносить двониткові розриви. Наступним етапом є здійснення ранньої та пізної експресії генів. Ранні гени контролюють утворення ферментів, задіяних у реплікації ДНК фага. Ці ферменти синтезуються у великій кількості, тому й синтез ДНК відбувається швидко. Після ранніх подій у фаговому реплікативно циклі модифікується РНК-полімераза, що призводить до закінчення синтезу ранніх фагових білків. РНК-полімеразні кори зв’язується з новими фагоспецефічними сигма-факторами, що контролюють транскрипцію пізніх генів. Ця зміна у сайті рекогніції РНК- полімерази збігається з початком синтезу пізніх білків.Пізні фагові білки входять до складу капсиду і відповідають за його структуру. Хвіст і хвостові відростки утворюються білками що кодуються різними генами. В клітині утворюється «фонд попередників». Збирання віріонів фага Т4: 1)Базальна пластинка формується з 15 білків. Пластинка містить декілька молекул ферментів.2)Зібрана пластинка слугує затравкою для збирання стрижня. Навколо стрижня відбувається збирання чохла3)Збирання оболонки головки 4) обєднання головки і відростків 5)приєднання нитки відростка.На заключному етапі включається функція фага яка відповідає за руйнування оболонки.
Що до помірних фагів, то стабільність підтримання лізогенного стану забезпечується синхронною реплікацією профага і геному бактерій за наявності білка репресора, який виключає всі гени,що мають відношення до літичного циклу. Включення ДНК профага в хромосому господаря відбувається в результаті розриву і перехресного з’єднання.З цю реакцію відповідає Лямда-інтеграза. Вона розпізнає дві різні, не гомологічні послідовності нуклеотидів і тісно зближує одна до одної, потім вони розриваються і знову з’єднюються навхрест. Після інфікування клітини фаг оберає шлях по якому розвиватиметься і він залежить від співвідношення сІ і сro генах функціональних продуктів. Після переходу профага у вегетативний стан відновлюється автономність фагової ДНК і починається розмноження фага. Фагова ДНК вищеплюється точно у місці де була інтеграція. Але інколи процес ви щеплення проходить не точно і тоді до фагової ДНк приєднюється фрагмент бактерійної. Лізогенізуючий фаг в такому випадку проводить процес трансдукції при перенесенні цього фрагменту в інші бактерії.
