82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.

Значна частина інформації про реплікацію тогавірусів отримана при ви­вченні двох близькоспоріднених альфавірусів: вірусу ліса Семліки (SFV) і ві­русу Синдбіс (SIN), що добре культивуються або в культурі клітин нирок ново­народженого хом’яка або в первинних культурах курячих ембріонів.

Родина Togaviridae включає два роди: альфа- і рубівіруси. Якщо за будовою генома і структурою віріонів вони дуже подібні, то в деяких важли­вих деталях реплікативних циклів відрізняються між собою.

Тогавіруси відносять до числа найбільш простих вірусів людини і тварин, які мають зовнішню оболонку. Геном у них - це один плюс-ланцюг РНК, що за­ключений у білковий капсид, який складається з однакових молекул, упакова­них в ікосаедричній структурі. Нуклеокапсид вірусної частки вкритий ліпідним бішаром, який походить від мембрани клітини-господаря. Поверх ліпідного бішару виступають глікопротеїни, які кодуються вірусним геномом. Крім того, геном кодує вірусний капсидний білок і невелику кіль­кість білків, що беруть участь у ре­плікації вірусної РНК.

Більша частина вірусів родини Togaviridae - це дрібні ікосаедричні віруси діаметром 65-70 нм. Роз­множуються в організмі членисто­ногих і хребетних (раніше вони на­лежали до арбовірусів).

Величина генома становить 11,2 kb, 5'-кінець генома містить кеп, а 3'-кінець поліаденільований. Ці властивості характерні і для еукаріотичних мРНК. При реплікації утворюються дискретні субгеномні мРНК, що складаються з близько 3 700 нуклеотидів. Ці РНК також кеповані та поліаденільовані і слугують мРНК для стуктурних білків вірусу.

Проникаючи в клітину вірус зв’язується з мембраною чутливих клітин і в ре­зультаті ендоцитозу потрапляє в цитоплазму. У ході цього процесу зв’язаний ві­рус накопичується у вп’ячуваннях, які піддаються ендоцитозу з утворенням ендосом. Вміст ендосом закиснюється, завдяки цьому створюються сприятливі умо­ви, що запускають процес злиття вірусної мембрани з мембраною ендосом. Припускають, що злиття проходить завдяки конформаційним змінам глікопротеїнів вірусу, які індукуються низьким значенням pH всередині ендосоми.

Чергові етапи вірусної реплікації включають трансляцію, реплікацію і транс­крипцію вірусної РНК. Структура нуклеокапсиду альфа- і рубівірусів достатньо пластична для забезпечення дисоціації комплексу РНК-капсидні білки. Це відбу­вається при проникненні вРНК в цитоплазму після злиття оболонки ендосоми з оболонкою віріона. При низьких значеннях pH нуклеокапсид може стискатися в діаметрі приблизно на 15%, що сприяє роздяганню РНК.

Краснуха (червона висипка)

Краснуха (червона висипка) - гостре інфекційне вірусне захворювання, що характеризується короподібними висипаннями на шкірі, збільшенням лімфа­тичних вузлів (переважно шийних і потиличних), незначною інтоксикацією з короткочасною гарячкою.

Краснуха - це типовий антропоноз. Джерелом інфекції є хвора людина та вірусоносій. Виділяти вірус у зовнішнє середовище з носоглотковим слизом, мо­кротинням людина починає ще в інкубаційний період за один-два тижні до поя­ви висипань. Виділення вірусу припиняється через два-три тижні від початку ви­сипань і продовжується тоді, коли людина вважає себе вже абсолютно здоровою.

Краснуха - висококонтагіозна хвороба, що зумовлює швидке її поширення в дитячих неімунних колективах. Більшість випадків захворювання припадає на вік до семи років, а на час повноліття у 80-85% осіб у крові виявляють специ­фічні антитіла.

Основний шлях зараження - повітряно-крапельний. Здатність вірусу проникати через плаценту визначає ще один дуже важли­вий шлях інфікування - вертикальний (трансплацентарний). Інкубаційний період при червоній висипці становить 11-24 дні (найчастіше 14-20). У цей період клінічних проявів немає, хоча віруси у значній кількості вже виявляють у носоглотковому секреті.

Продромальний період, з якого починається клініка краснухи, часто зали­шається непоміченим, тим більше, що він буває дуже коротким - від кількох го­дин до одного-двох днів. У цей період хворі можуть відчувати легке позноблювання, сонливість, іноді з’являються пирхота в горлі, кахикання, незначний риніт. Дорослі незначному загальному дискомфорту зазвичай не надають значення і першим днем хвороби вважають день появи висипки. Насправді ж це вже є по­чатком періоду розпалу хвороби.

У цей період на тлі описаних вище явищ хворий „несподівано” зауважує появу висипання. Перші елементи виникають за вухами, на волосистій частині голови, але хворий, природно, їх не бачить і звертає увагу лише на появу висип­ки на обличчі у вигляді блідо-рожевих округлих макуло-пагіульозних елементів завбільшки від макового до просяного зерна. Висипка на обличчі з’являється майже водночас з висипаннями за вухами і на волосистій ділянці голови. За своїм виглядом висипка, особливо на обличчі, може бути схожа на корову (частіше у дітей) або скарлатинозну (частіше у дорослих) Висипання швидко, протягом доби, поширюється згори дони­зу і вкриває все тіло. На обличчі висипка зазвичай буває густішою, ніж на тулубі, плями більші.

Найчастіше на тлі краснухи в період рекон­валесценції реєструють ангіни, отит, бронхіт, пневмонію.Перенесене захворювання, що протікало навіть у легкій формі, залишає довічний імунітет.