- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
Речовина нуклеокапсиду утворена скупченою і компакто укладеною нуклеопротеїновою ниткою. Його фіксування дало змогу виявити глобулярні електроннощільні структури, сполучені нитками ДНК Інфекційні частки поксвірусів містять систему транскрипції, здатну синтезувати функціональну мРНК у поліаденільованій, кепованій і метильованій формах. РНК-полімераза має молекулярну масу приблизно 500 кДа і подібно до еукаріотичних РНК-полімераз складається з двох великих субодиниць та декількох субодиниць менших розмірів. Від еукаріотичної РНК-полімерази II вірусний фермент можна відрізнити за стійкістю до α-аманітину та за інгібуючою дією певних специфічних антитіл.
К
епує
і метилює утворену РНК ферментний
комплекс,
молекулярна маса якого 127 кДа. Він
складається з двох субодиниць, наділених
кількома видами активностей. Геном
поксвірусів - це лінійна дволанцюгова
ДНК розмірами від 85 кДа у парапоксвірусів
до 185 мДа у вірусу віспи курей. Всі
поксвіруси, крім пара-поксвірусів,
характеризуються більш високим, порівняно
з еукаріотичною ДНК, вмістом аденіну і
тиміну, що становить від 63 до 75%.
Після проникнення в цитоплазму вірусний нуклеоїд „роздягається". Аналізуючи електронні мікрофотографії, стає очевидно, що нуклеопротеїновий комплекс виходить назовні через пори в стінках нуклеоїду. Нуклеоїд вірусу вісповакцини, потрапивши в цитоплазму, ініціює транскрипцію. В результаті, через декілька хвилин після інфікування, в клітині з'являється функціональна мРНК, кепована і поліаденільована. Оскільки у віріоні містяться готові ферменти, деякі з них разом з вірусом проникають у клітину, інгібітори синтезу білка і реплікація ДНК не перешкоджають транскрипції.
Ранні вірусні мРНК, синтезувавшись, транслюються клітинними рибосомами. Після зараження клітин різними ортопоксвірусами різко підвищується активність тимідинкінази. Ще одним ферментом, який синтезується у великій кількості після інфікування клітин ортопоксвірусами, є ДНК-полімераза.
На ранніх стадіях синтезуються також декілька ферментів, які беруть участь у синтезі РНК. До них відносять полі(А)-полімеразу, РНК-гуанілтрансферазу, РНК-гуаніл-7-метилтрансферазу і РНК-нуклеозид-2'-метилтрансферазу. Після зараження вірусом вісповакцини підвищується активність ферментів, задіяних у біосинтезі аргініну. Характерною особливість поксвірусів є цитоплазматична локалізація реплікації ДНК. Початок реплікації ДНК слугує сигналом до змін в експресії генів. Припускають, що в циклі розвитку поксвірусів бере участь клітинне ядро або РНК-полімераза II. Про це свідчить той факт, що в без'ядерних клітинах спостерігається зниження титру вірусу; те ж саме спостерігають у результаті попереднього оброблення клітин α-аманітином, що специфічно інгібує клітинну РНК-полімеразу II. Білки, що синтезуються на пізній стадії, належать до двох класів. До першого ті, що синтезуються відразу після реплікації ДНК; до другого - білки, що синтезуються з певною затримкою. Декілька пізніх поліпептидів, включаючи білки нуклеоїду, піддаються протеолітичному процесингу, який спряжений зі збиранням вірусних часток, оскільки такі препарати, як рифампіцин, перешкоджають дозріванню вірусу і пригнічують протеоліз. До білків, які синтезуються на пізніх стадіях, відносять структурні білки вірусних часток, а також деякі ферменти, в т. ч. і дезоксирибонуклеази з кислим і нейтральним оптимумом рН, а також обидві нуклеозидтрифосфатфосфо-гідролази.
