79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.

Родина Reoviridae включає 19 родів, наприклад: Aquareovirus (Вірус золотистого вомера, Реовіруси риб), Cardoreovirus (Реовірус Eriocheir sinensis), Сoltivirus (Вірус колорадської кліщової гарячки, Вірус Еяч, Вірус Банна), Orbivirus (Вірус інфекційної катаральної гарячки овець, Вірус африканської чуми коней ), Rotavirus (Ротавіруси А, В, С, D, Е).

Реовіруси мають діаметр 70- 85 нм, сферичну ікосаедричну форму, подвійну білкову оболонку: зовнішня 80 нм діаметром, внутрішня - 60 нм . Це безоболонкові віруси. Геном реовірусів складається з 10-12 сегментів дво- ланцюгової РНК. Їхня реплікація відбувається в цитоплазмі. Представники родини Reoviridae трапляються повсюдно – уражають хребетних, безхребетних і рослини.

Відомо, що рецептори до реовірусів містять сіалову кислоту, але більшість з них не ідентифіковані.

Найбільш дослідженими реовірусами є представники роду Rotavirus. Ротавіріон – двокапсидна вірусна частка розміром 76,5 нм, що не містить ліпопротеїнової оболонки. Організована згідно з принципами ікосаедричної симетрії (Т=13). Геном ротавірусу складається з 11 сегментів дволанцюгової РНК розміром від 667 до 3 302 пар основ, сумарний розмір становить 18 556 пар основ. Десять сегментів ротавірусного генома є моноцистронними матрицями. Кожна призначена для синтезу одного білка.

Ротавірусна інфекція

Ротавірусна інфекція починається з прикріплення двокапсидної вірусної частки до специфічного клітинного рецептора, що знаходиться на клітинах циліндричного епітелію, який вкриває вершини ворсинок слизової оболонки тонкого кишечника. Рецепторами ротавірусів на поверхні ентероцитів є мембранні білки, що належать до родини інтегринів. Для запуску інфекційного процесу необхідне поєднання проникнення віріона з його „роздяганням”. Суттєвим моментом в ефективності „роздягання” ротавіріона є також низька концентрація Са2+ у внутрішньоклітинному середовищі, що визначає вихід кальцію з рецептосоми.

Вірус розмножується в епітеліальних клітинах дванадцятипалої кишки, спричиняючи різні пошкодження. Інкубаційний період триває від одного до семи днів, здебільшого дві доби. При типовій ротаінфекції основним раннім симптомом є блювання, що виникає раніше, ніж пронос, і продовжується від двох до шести днів. Зауважено незначне підвищення температури. Пронос проявляється частими позивами. Триває хвороба від чотирьох до семи днів. Виділення вірусу триває до 10 днів.

Ротавірусна інфекція (діарея) успішно виліковується шляхом регідратації за допомогою солевого розчину: NaС1 - 3,5 г; NaНС0₃- 2,5 г; КС1 -1,5 г; глюкоза – 20 г на 1 л води.

80) Родина retroviridae. Снід.

Родина Retroviridae об’єднує РНК-віруси, що здатні спричиняти злоякісне переродження клітин (лейкемії, анемії, імунодефіцити) у людини, ссавців, птахів, рептилій.

Родина Retroviridae включає 2 підродини : Orthoretrovirinae та Spumaretrovirinae.

Віріони ретровірусів сферичної форми; мають 80-100 нм у діаметрі. Вони мають ікосаедричний або сферичний капсид і кор, що містить зворотну транскриптазу та димер двох ідентичних однониткових (+)РНК . Ретровіруси диплоїдні, оскільки мають дві копії всіх генів. У структурі віріонів виявлено вісім білків, які виконують різні функції: МА (матриксний) – продукт гена gag, білок оболонки; СА (капсидний) – Продукт гена gag, захищає серцевину, найбільш важливий білок у віріоні; NC (нуклеокапсидний) – Продукт гена gag, захищає геном, формує серцевину; PR (протеаза) – Розщеплює gag-протеїн під час дозрівання; IN (інтеграза) – Кодується геном роl, необхідна для інтеграції про вірусу; RT (зворотна транскриптаза) – Транскрибує геномну РНК, проявляє активність РНК-ази Н; ТМ (трансмембранний білок) – Внутрішній компонент глікопротеїну зрілої оболонки; SU (поверхневий глікопротеїн) – Глікопротеїн зовнішньої оболонки, головний вірусний антиген.

Геном містить три основні гени (в порядку від 5 - до 3-кінця): gag - кодує групу специфічних антигенів (структурні білки), роl - полімеразу, env- шипи оболонки. Всі ретровіруси мають ці три гени, а також комплекс регуляторних генів, залежно від штаму вірусу.

Ретровіруси мають зовнішню ліпопротеїдну оболонку, що оточує рибонуклеопротеїдну серцевину. До оболонки входять три структурні білки: глікопротеїди, білки матриксу і білки нуклеокапсиду. До зовнішньої ліпідвмісної оболонки прикріплені білкові шипи.

Ключові етапи реплікації ретровірусів - це: 1) зв’язування праймер-зворотнього транскриптазного комплексу; 2) синтез ДНК-копії, комплементарної до РНК з утворенням ДНК-РНК гібриду; 3) розщеплення РНК у ДНК-РНК гібриді рибонуклеазою Н; 4) синтез комплементарного ланцюга вірусної ДНК для продукування лінійної дволанцюгової ДНК.

Ретровіруси можуть діяти на клітину по-різному. Більшість з них зумовлюють злоякісне трансформування клітини, індукуючи неконтрольований ріст (рак), інша частка, як наприклад ВІЛ, є причиною загибелі клітин, що супроводжується імунодефіцитами.