95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.

Імунні реакції організму щодо вірусів проявляються на трьох, умовно розділених, лініях захисту: 1) біля вхідних воріт інфекції; 2) на шляху просування вірусу до чутливих клітин; 3) усередині заражених клітин.

Віруси можуть проникати в організм через пошкоджену шкіру або частіше -через слизові оболонки, насамперед дихальних шляхів і травного тракту. Наявність у секретах слизових оболонок інгібіторів та антитіл є першим бар'єром, який визначає резистентність до зараження. Ефективність захисної дії антитіл та інгібіторів біля вхідних воріт інфекції залежить від природи вірусу, його вірулентності й дози інфікування.

За певних умов вірус може подолати першу лінію захисту — інгібітори й антитіла (якщо вони були) - і проникнути в найближчі тканини, де утворюється первинне вогнище інфекції.

У первинному вогнищі можуть функціонувати антитіла, інгібітори, комплемент, який надходить з крові й посилює віруснейтралізуючу дію антитіл. У первинному вогнищі підвищується температура, розвиваються ацидоз і гіпоксія, що сприяє інактивації вірусів.

Віруси, які подолали захисні механізми біля вхідних воріт інфекції, просуваються в напрямку до чутливих клітин. На цьому шляху (друга лінія захисту) продовжують діяти значно активніше антитіла, інгібітори і комплемент.

Сприйнятливі клітини (третя лінія захисту) теж не залишаються пасивними до вірусу. Вони починають виробляти інтерферон, який спричиняє антивірусний стан у неінфікованих клітинах. Утворення внутрішньоклітинних тілець-включень обмежує поширення вірусу в організмі. Лізис заражених клітин цитотоксичними Т-лімфоцитами, антитілами, поєднаний з комплементом і кілерами, а також фагоцитоз призводить до деструкції інфікованих клітин, а разом з ними й вірусу.

Отже, захист організму від вірусної інфекції реалізується на трьох рівнях: молекулярному, клітинному і на рівні організму. Молекулярні механізми лежать в основі взаємодії з вірусами антитіл, інгібіторів, комплементу, інтерферону й ферментів. Завдяки взаємодії Т- і В-лімфоцитів та макрофагів відбувається розпізнавання вірусних антигенів, продукування антитіл, синтез різних медіаторів (цитокінів), які координують функцію імунокомпетентних клітин, лізис і фагоцитоз заражених вірусами клітин. Молекулярні та клітинні механізми імуногенезу знаходяться під регулювальним впливом загальнофізіологічних реакцій організму: підвищеної температури (місцевої й загальної), гормонів, секреторно-видільних процесів та ін.

96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.

Противірусний імунітет залежить передусім від функції імунокомпетентних клітин (або імуноцитів), які здійснюють імунні реакції. Імунокомпетентні клітини розпізнають вірусні антигени, виробляють специфічні антитіла та інші речовини, що пригнічують активність вірусів, а також діють безпосередньо на віруси й уражені клітини, причиняючи їхню деструкцію. Імунною системою є лімфоїдна тканина, що представлена лімфоїдними органами, і скупченням лімфоїдних клітин у різних тканинах організму.

Головною складовою іменної системи є лімфоцити. Вони виробляються у кістковому мозку кровотворними стровбуровими клітинами, що генерують у лімфоїдні стовбурові клітини. Розрізняють Т-лімфоцити і В-лімфоцити. Т-лімфоцити забезпечують клітинний імунітет і здійснюють функцію регулювання іменної відповіді. Розрізняють 6 типів Т-лімфоцитів: Т-хелпери, цитотоксичні Т-лімфоцити, Т-супресори, Т-клітини гіперчутливості сповільненого типу, Т-ампліфайєри, і Т-клітини імунологічної пам'яті. Клітинний імунітет зумовлюють таж кіллери, природні кіллери і дендритні клітини. В- лімфоцити забезпечують синтез антитіл.

В імуногенезі бере участь ще одна клітинна популяція – макрофаги, які утворюють систему мононуклеарних фагоцитів. Макрофаги розвиваються з кровотворних стовбурових клітин, проходячи такий шлях розвитку:монобласт-промоноцит-моноцит-макрофаг. За функціональними властивостями всі імуноокомпетентні кклітини розділяють на ефекторні та регуляторні. Ефекторні клітини беруть активну участь у імуногенезі, індукуючи клітинну і гуморальну відповіді. Ефекторними можуть слугувати різні типи клітин: цитотоксичні Т-лімфоцити, кіллери, природні кіллери, В-лімфоцити, макрофаги. Усі взаємодії клітин імунної системи регулюють цитокіни - медіатори імунної відповіді.

Імунна система організму функціонує за принципом клональної селекції. Кожний лімфоцит у ході індивідуального (клонального) розвитку набуває здатності реагувати з конкуретним антигеном завдяки експресії на плазмалемі специфічних рецепторів. Зв'язування антигена з цими рецепторами стимулює лімфоцити пре адаптованого клону до проліферації та диференціації. Усі клітини клону мають однакову антигенну специфічність.

Клітинний імунітет щодо вірусів не обмежується участю лише імунокомпетентних клітин. Природою клітин з якими взаємодіє вірус, визначається видовий імунітет. Суть його полягає в тому, що організм не має чутливих клітин, здатних забезпечити ранні стадії репродукування вірусу – адсорбцію, проникнення та депротеїнізацію. А сприйнятливість клітин до вірусу зумовлюють два основних чинники:1)наявність на поверхні клитин специфічних рецепторів; 2)наявність у клітинах ферментів, необхідних для протеїнізації вірусу. Видовий імунітет генетично детермінований і передається за спадковістю.