- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
Віруси людини і тварин – облігатні паразити тваринних організмів і людини. Це найчисельніша група вірусів. Виділяють більше 40 родин, які включають понад 150 родів різних за формою вірусів.
Патогенез вірусних інфекцій багато в чому залежить від специфіки збудника і господаря, взаємовідносини яких нарівні організму проявляються по-різному. Клінічний прояв хвороби далеко не завжди є чутливим індикатором попереднього інтенсивного репродукування й поширення вірусу в організмі, а також формування противірусного імунітету.
Горизонтальне проникнення. Шляхи проникнення вірусів в організм визначаються за місцем знаходження чутливих клітин і механізмом передавання збудника від одного господаря до іншого. Вхідними воротами інфікування для більшості вірусів є слизові оболонки дихального і травного трактів. Найбільш поширеними способами передачі вірусів є:
1. Повітряно-крапельний (аерогенний). Вірус може потрапити в організм у складі крапель води або з частками пилу, причому, чим вони дрібніші, тим глибше проникають віруси, досягаючи альвеол. Властивий вірусам двох груп:
Респіраторні віруси, що розмножуються в епітелії слизових оболонок дихальних шляхів, зумовлюючи місцеве або генералізоване інфікуван-ня (віруси грипу, парагрипу-3 ВРХ, РС-вірус ВРХ).
Віруси, для яких дихальні шляхи є лише вхідними воротами інфікування. Такі віруси спричиняють генералізований процес, нерідко з вторинним ураженням дихальних шляхів, наприклад, віруси натуральної віспи, кору, червоної висипки, вітряної віспи, хвороби Ньюкасла, віспи овець, кіз і свиней.
2. Фекально-оральний (аліментарний) шлях проникнення характерний для вірусів двох груп:
Кишкові віруси, що уражають епітеліальні клітини слизової оболонки кишківника і спричиняють гастроентерити (рота-, корона-, каліци-, астро- віруси).
Віруси, які не зумовлюють місцевого ураження слизової оболонки кишківника, а призводять до генералізованого процесу, наприклад, віруси гепатиту А, поліомієліту, хвороби Тешена, ентеровіруси свиней
3. Контактний шлях зараження відбувається при безпосередньому контакті хворої тварини чи людини із здоровою через шкіру, видимі слизові оболонки або при непрямому контакті через чинники навколишнього середовища. Зараження через шкірний покрив можливе в разі порушення його цілісності, навіть при мікроскопічних ушкодженнях. Так можуть проникати в організм віруси віспи корів, вісповакцини, контагіозного молюска, папіломи, простого герпесу. При укусах передаються вірус сказу і В-вірус мавп. Через кон’юнктиву проникають аденовіруси людини і ВРХ. Статевим шляхом в організм потрапляють віруси, які містяться в спермі або вагінальному слизу. У людини при статевих контактах можуть передаватися папілома віруси, також вірус простого герпесу, гепатиту В, ВІЛ, контагіозного молюска.
4. Деякі віруси потрапляють в організм парентеральним (ятрогенним) шляхом: через контаміновані інструменти або препарати крові, при трансплантації, гормонотерапії. Такий шлях передавання можливий для вірусів гепатиту В, цитомегалії та ВІЛ.
5. Трансмісивний шлях. Велика група арбовірусів, які передаються через укуси кровосисних членистоногих (комарів, кліщів, москітів, мокриць), кліщового енцефаліту, жовтої пропасниці, інфекційної катаральної гарячки овець, інфекційної анемії коней.
Вертикальне проникнення. Це передавання вірусу від батьків потомству, що здійснюється чотирма шляхами.
1. Внутрішньоутробне зараження плоду спричиняють віруси червоної висипки, цитомегалії, вітряної віспи, ВІЛ, саркоми Рауса, хвороби Ньюкасла, грипу, інфекційного бронхіту.
2. Генетичний шлях можливий при інтеграційних інфекціях, коли вірусний геном вбудовується у геном клітин, з яких формуються яйцеклітини і сперма-тозоїди (віруси лейкозів і сарком тварин).
3. Перинатальне зараження простежується при проходженні плоду через інфіковані родові шляхи (цитомегалія, ВІЛ-інфекція, вірусна діарея ВРХ).
4. Лактогенне зараження – з молоком матері передаються віруси імунодефіциту людини, хвороби Ауєскі, лейкозу ВРХ.
Шляхи розповсюдження вірусу по організму.
Гематогенний шлях є основним у розповсюдженні вірусів по організму. Вірусемія є звичайним симптомом при більшості вірусних інфекцій. Вона розвивається під час інкубаційного періоду і зберігається протягом перших днів хвороби. У кровоносну систему віруси можуть потрапляти:
1. За допомогою лейкоцитів, які пересуваються з первинного місця репродукування в капіляри.
2. З лімфатичних судин, які дренують вхідні ворота інфекції або з лімфатичної системи через грудну протоку.
3. З безпосереднім залученням судинного епітелію в первинно інфікованих тканинах.
Лімфогенний шлях. З місця первинної локалізації віруси можуть поширюватися лімфатичними судинами. Яскравим прикладом цього процесу є ураження лімфатичних вузлів після підшкірної противіспової вакцинації, при кору, червоній висипці, інфікуванні мигдалин і аденоїдів при аденовірусній інфекції людини.
Нейрогенний шлях. Деяким вірусам властиве розповсюдження в організмі з місця проникнення вздовж периферійних нервів. Наприклад, вірус сказу поширюється від місця укусу по аксоплазмі периферійних нейронів, зв’язуючись із ацетилхоліновими рецепторами нервово-м’язових синапсів. Можлива генералізація інфекційного процесу з локалізацією вірусу у внутрішніх органах і крові.
Локалізація вірусу в організмі. Після проникнення в організм вірус досягає відповідних тканин, де відбувається його основне розмноження. Здатність вірусу розмножуватися в певних типах клітин організму названо тропізмом. За цією властивістю віруси поділено на п’ять основних груп:
1. Нейротропні. Розмножуються в нервових клітинах (віруси сказу, хвороби Тешена, східного, західного і венесуельського енцефаломієлітів коней).
2. Дерматропні, або епітеліотропні. Розмножуються в клітинах шкіри і слизових оболонок (віруси віспи, ящуру, контагіозної ектими овець і кіз, везикулярного стоматиту, везикулярної хвороби свиней).
3. Пневмотропні. Розмножуються в клітинах слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і легень (віруси грипу коней і свиней, парагрипу-3 ВРХ, респіраторно-синцитіальний вірус ВРХ).
4. Політропні. Розмножуються в декількох типах клітин (вірус інфекцій-ного ринотрахеїту ВРХ, вірус діареї ВРХ, аденовірус ВРХ).
5. Пантропні. Розмножуються в усіх типах клітин (вірус чуми ВРХ, чуми свиней, хвороби Ауєскі, хвороби Ньюкасла, грипу птахів та ін.).
