- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
Парвовіруси - одні з найменших та найпростіше організованих вірусів тварин. Віріон має діаметр 18-26 нм, геном представлений лінійною одноланцю- говою ДНК розміром близько 5 kb. На сьогоднішній день відомо понад 50 парвовірусів. Парвовіруси поділяють на дві групи: 1) дефектні віруси, які потребують вірусу-помічника для ініціації реплікації (аденоасоційовані віруси - AAV), 2) автономні віруси, здатні реплікуватися самостійно. Родина Parvoviridae поділена на дві підродини: Parvovirinae та Densovirinae.
Віруси підродини Parvovirinae зумовлюють захворювання у тварин і є видоспецифічними. Віруси роду Parvovirus не здатні уражати людину, але інші роди, такі як Dependovirus (аденоасоційований вірус), Eiythrovirus і Bocavirus можуть спричиняти захворювання в людини.
За винятком деяких денсовірусів, геном усіх парвовірусів має подібну будову. Ліва частина генома кодує регуляторні білки, а права - структурні. Оскільки геном цих вірусів малих розмірів, для його будови характерне перекривання рамок зчитування.
Реплікація ДНК та збирання парвовірусів відбувається в ядрі клітини. Для синтезу ДНК автономних парвовірусів необхідно, щоб заражена клітина знаходиася у S-фазі клітинного циклу. При розмноженні AAV частину клітинних функцій, необхідних для реплікації автономного парвовірусу, замінюють функції вірусу-помічника. Реплікативний комплекс ДНК AAV, виділений з клітин при сумісному зараженні з вірусом простого герпесу, містить ДНК-полімеразу вірусу герпесу.
Віріони автономних парвовірусів та AAV характеризуються ікосаедричним типом симетрії, капсид складається з трьох капсидних білків VP-1, VP-2, VP-3. Мажорний білок VP-З часто становить 80% від усіх білків капсиду.
Реплікація ДНК має деякі особливості: 1) паліндромні термінальні повтори на кінцях ланцюга ДНК виконують роль праймерів; 2) брак відстаючого ланцюга в процесі реплікації.
Життєвий цикл парвовірусів: 1) адсорбція; 2) проникнення; 3) „роздягання” вірусної частки, що, ймовірно, відбувається в ядрі клітини; 4) транскрипція неструктурних (NS) генів; 5) транскрипція і трансляція структурних генів; 6) збирання вірусного капсиду та його транслокація з цитоплазми в ядро клітини; 7) реплікація ДНК за участю клітинної ДНК-полімерази, проміжною стадією є утворення дволанцюгової реплікативної форми; 8) пакування ДНК у капсид; 9) лізис клітини, що супроводжується виходом вірусу назовні.
Віруси передаються повітряно-крапельним шляхом, при контакті з хворою людиною або через плаценту Оскільки парвовіруси погано культивуються в культурах клітин, основними методами діагностування цих вірусів є імунофер- ментний, радіоімунологічний аналіз та метод гібридизації нуклеїнових кислот.
67) Родина polyomaviridae.
Поліомавіруси інфікують велику кількість хребетних тварин. У 1953 р. Л. Грос вперше виділив поліомавіруси при вивченні лейкемії у мишей. Усі поліомавіруси віднесені до родини Роlyomaviridae, яка включає лише один рід - Роlyomavirus. До поліомавірусів належать такі віруси: вірус мавп 40 (SV40), поліомавіруси людини, поліомавірус великої рогатої худоби, поліомавірус павіанів, вакуолізуючий вірус нирок кролів та інші. Віріони поліомавірусів мають діаметр 45 нм, позбавлені оболонки.
Добре досліджена структура вірусу SV40. Він складається з трьох капсидних білків (VР 1, VР 2, VР 3), які формують 72 пентамерні капсомери, 60 гексагонально скоординованих і 12 пентамерно скоординованих (у вершинах). Кожен віріон містить 360 молекул білка VР 1, 30-60 копій білків VР 2 і VР З, тобто приблизно одну копію на пентаметр. Кожна копія VР1 має у своєму складі сіалову кислоту, що бере участь у взаємодії вірусу з клітиною. Отже, вірусні частки мають гемаглютинуючі властивості.VР 2/3 мають послідовності, що перекриваються: VР2 містить усю послідовність VРЗ на С-кінці і 115 амінокислотних залишків на N-кінці.
Геном поліомавірусів представлений дволанцюговою кільцевою ДНК, розмір якої становить близько 5 кb. Він побудований так, що вміщує максимальну кількість інформації (6 генів) у мінімальному розмірі ДНК (5 кb).
Відома повна нуклеотидна послідовність ДНК усіх вірусів цієї родини та будова їхнього генома. Всередині віріона ДНК знаходиться у суперспіралізованій формі. З молекулою ДНК асоційовані чотири клітинні гістони Н2А, Н2В, НЗ і Н4.
Геном функціонально поділений на три ділянки: Рання: експресується на ранній стадії вірусної інфекції, перед реплікацією генома. Експресія ранніх генів продовжується під час пізньої стадії інфікування. Кодуються неструктурні білки. Пізня: експресується на пізній стадії вірусного інфікування, під час і після реплікації генома. Кодуються структурні білки. Регуляторна ділянка: містить транскрипційні промотори і енхансери, а також унікальну точку реплікації ДНК.
Хімічна структура рецепторів для поліомавірусів повністю не встановлена, проте відомо, що вони містять залишок сіалової кислоти і розповсюджені у багатьох тканинах. За зв’язування з рецепторами відповідає зовнішній білок вірусного капсиду VP 1.
Віріони проникають шляхом ендоцитозу і транспортуються в ядро шляхом взаємодії ендоцитозних вакуоль з цитоскелетом. Проникнувши через ядерні пори, віріони „роздягаються”. Реплікативний цикл відбувається в ядрі. Всередині ядра вірусна ДНК транскрибується РНК-полімеразою II клітини-господаря, утворюючи ранні мРНК. Через нескладну організацію генома, транскрипція і реплікація генома вірусів значною мірою залежать від клітини.
Онкогенні поліомавіруси. Низка поліомавірусів легко трансформує клітини in vitro та індукує різноманітні пухлини в лабораторних тварин, але не спричиняє раку у своїх природних господарів. Поліомавіруси людини (ВК і JC), мавп (SV40) і мишей у новонароджених хом’ячків через три-дев’ять місяців після підшкірного введення спричиняють утворення сарком. Вірус поліоми мишей індукує протягом декількох місяців пухлини в новонароджених хом’ячків, мишей, щурів, морських свинок і кролів. Трансформовані клітини легко стають перещеплюваними і можуть ставати причиною утворення пухлин у лабораторних тварин. Трансформування клітин поліомавірусами зумовлене інтегруванням вірусного генома в клітинний. У трансформованих клітинах виявляють Т- і трансплантаційні антигени.
