45. Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.

Механічне передавання вірусів рослин на поверхню листка малаймовірне в природі. Механічна інокуляція навіть за оптимальних умов малоефективна. Для таких вірусів, як ВТМ, на листок необхідно нанести, приблизно, 10⁴— 10⁵ часток, щоб ініціювати утворення ураження.

Переносниками вірусів рослин у природі є членистоногі, нематоди і гриби. Віруси можуть зберігатися в організмі переносника тривалий час - тижні, місяці. В організмі переносника віруси не розмножуються.

Членистоногі - переносники серед рівнокрилих, напівжорсткокрилих, жорсткокрилих, трипсів та кліщів. Найбільш поширені переносники вірусів – цикадові, білокрилки, кокциди, попелиці. Важливу роль у перенесенні відігріють попелиці. Їх ротовий апарат пристосований до інокуляції рослин вірусами. Неперсистентні віруси зберігають вірулентність на стилетах декілька годин, тому попелиці транспортують їх на досить великій відстані.

Переносниками фітовірусів є жуки: листоїди, довгоносики, сонечка. Кліщі, що переносять віруси рослин, виявлено серед родин плескатотілих, багатощетинкових та галових. Переносниками можуть бути і фітонематоди.

На відміну від членистоногих, гриби-переносники фітовірусів - одноклітинні організми та внутрішньоклітинні паразити. Їх розвиток проходить дві стадії: стадію рухливої зооспори та стадію товстостінної спори спокою.

Передавання вірусу через насіння. Приблизно 1 із 10 вірусів рослин передається через насіння, а при запилення квітів – зараженим пилком. Віруси можуть бути в насінні протягом довгого часу і переноситися на великі відстані. Добре висушене насіння стійке до високих температур. Віруси, які передаються насінням, стійкі до високих температур (вірус мозаїки гарбузових).

Вегетативне розмноження, яке широко застосовується у садівництві, є ефективним способом поширення вірусів. Віруси мають здатність системно поширюватися по вегетативних органах рослини, причому, рослини, інфіковані вірусом, звичайно зберігають вірус протягом усього життя. Поширенню вірусів сприяє пересаджування рослин і збирання коренеплодів.

Передаванню вірусів сприяють рослини-паразити: повитиця проникає в рослини своїми гаусторіями, створює прямий зв’язок між рослинами через систему своїх провідних пучків, якими можуть поширюватися віруси.

Людина сприяє поширенню вірусів у межах континенту і між різними континентами. Як фітопатогени віруси поступаються лише грибам.

45. Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.

Зміни, спричинені деякими вірусами бувають майже непомітними, хоча рослини містять велику кількість вірусу. Один вірус зумовлює появу подібних симптомів у більшості рослин, які він інфікує. Віруси, що передаються шляхом інокуляції соку хворих рослин, зумовлюють утворення мозаїки або некротизацію. Віруси, що поширюються за участю комах і не передаються механічно, спричиняють пожовтіння листків.

Будову рослин, інфікованих вірусами, досліджують за допомогою світлової, фазовоконтрастної та електронної мікроскопії. Чисельні зміни спостерігаються в ультраструктурі інфікованих клітин (прискорений рух цитоплазми, хлоропласти агрегують та зливаються, розбухають ядерця).

Одним із наслідків вірусної інфекції (ВІ) є загибель клітин, тканин або всієї рослини-господаря (некроз). При природному зараженні рослин у системно заражених листках відмирають цілі сектори, а на пагонах і стеблах з’являються смуги відмерлих тканин. Про ступінь поширення вірусу можна судити з того, на якій ділянці рослини проявляються симптоми захворювання.

Гіпертрофічний ріст, який призводить до утворення пухлин, некротизацій, впливає на гістологічну будову рослини, деякі віруси спричиняють зміни судинної системи – з’являються характерні лігніфіковані смуги. Більшість вірусів пригнічує ріст рослин – ті стають карликовими, але деякі призводять до більш специфічних змін, вибірково гальмуючи розвиток окремих органів рослини, або, навпаки, спричиняють посилений їхній ріст.

У заражених рослин може змінюватися форма листків. Вірусна інфекція може зменшувати число квіток або повністю пригнічувати цвітіння. Однією з перших ознак системної ВІ є посвітління жилок молодих листків. При мозаїчних хворобах листки мають темні і світлі ділянки, що зберігаються протягом життя листка (хлоропласти збираються в згустки і дегенерують, а в темних ділянках спостерігається їхній нормальний розподіл).

Віруси впливають на фізіологічні процеси інфікованої ними рослини. Інфекція змінює метаболізм (як при старінні рослини – підвищується вміст амідного й амонійного азоту, а також фосфору). Низка вірусів впливає на активність хлоропластів, у листках спостерігають тимчасові зміни – використання продуктів фотосинтезу не на синтез цукрів, а на синтез амінокислот й органічних кислот. Вірусна інфекція проявляється у зниженні швидкості утворення крохмалю у інфікованих листках. При вірусній інфекції може збільшуватися інтенсивність дихання рослин, яка зростає навіть на 50%.

Віруси є причиною утворення виростів та інших порушень нормального росту і впливають на вміст ростових речовин у рослинах. Карликовість при вірусних захворюваннях, можна частково пригнітити гібереловою кислотою.

Не всі симтоми подібні до симптомів, які нагадують вірусні захворювання, зумовлені вірусами. Збудниками деяких інфекційних захворювань, що нагадують вірусні, можуть бути мікоплазми.