72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.

Назва родини походить від слова Caleх – чаша. Родина має тільки один рід Сalicivirus.

Віруси родини Caliciviridae мало досліджені, що зумовлено складністю їхнього культивування. Родина включає 4 роди: Lagovirus (вірус геморагічної хвороби кролів), Norovirus (каліцивірус свиней), Sapovirus (вірус Саппоро), Vasivirus (каліцивірус котів).

Віріони сферичні, ікосаедричні діаметром 30-40 нм, суперкапсиду немає. На поверхні віріонів виявлено 32 глибокі чашоподібні вдавлення. Геном – позитивна, одноланцюгова РНК з молекулярною масою 2,6-2,8 мДа.

Реплікація і самозбирання віріонів відбувається в цитоплазмі, а вихід з клітини – внаслідок її деструкції. Цикл репродукування триває 6-8 годин.

Каліцивірусна інфекція:

Родина каліцивірусів включає ряд збудників поширених хвороб тварин, зокрема вірус везикулярної екзантеми свиней, вірус каліцивірусної інфекції великої рогатої худоби, вірус геморагічної хвороби кролів, вірус каліцивірусної інфекції котів та ін. Каліцивіруси причетні також до патології людини, вони є збудниками гастроентеритів у дітей.

Найчастіше інфікуються діти. Наслідком захворювання є діарея, яка триває чотири доби (інкубаційний період І-2 доби). Джерелом інфекції найчастіше є заражені продукти харчування. Патогенез захворювань обумовлений некротичними ураженнями епітелію слизової оболонки тонкої кишки. 

Інкубаційний період каліцівірусних гастроентеритів не перевищує 1-2 діб; більшість авторів виділяють три основних типи уражень: захворювання з вираженою блювотою (зазвичай спостерігають в зимові місяці, частіше у дітей); епідемічні діареї (у підлітків і дорослих) і гастроентерити (частіше у дітей). Гастроентерити супроводжують міалгія, головний біль; у 50% пацієнтів відзначають помірну лихоманку. Діарейний синдром при каліцівірусному гастроентериті протікає м'яко - стілець водянистий, без домішки крові. Через 7-10 діб настає спонтанне одужання. Лікування каліцівірусних гастроентеритів симптоматичне; засоби етіотропної терапії та специфічної профілактики відсутні.

Вірус Норволк - Представник групи некласифікованих збудників гастроентеритів. Зазвичай вірусам дають назви за місцем їх виділення - Норволк, Гаваї, Монтгомері Каунті, Таунтон та ін. Вони представлені дрібними (24-40 нм в діаметрі) круглими виріонами. У країнах, що розвиваються AT до вірусу Норволк виявляють у 40-50% дорослих і іноді у дітей. Зараження зумовлене споживанням забрудненої води та їжі (особливо молюсків і салатів). Інкубаційний період інфекцій вірусу Норволк не перевищує 1-2 діб. Захворювання проявляються блювотою, болями в животі, водянистою діареєю, що проходять спонтанно протягом 12-60 хв. Лабораторне виділення вірусу Норволк звичайно не проводять, хоча їх можна виділити з випорожнень пасажем на культурі клітин нирок ембріона людини.

73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.

Коронавіруси - великі за розмірами РНК-вмісні віруси, які мають ліпопротеїнову оболонку Вони містять плюс-ланцюг РНК і характеризуються унікаль­ним процесом реплікації. З оболонки вірусних часток діаметром 80-160 нм ви­ступають великі за розмірами глікопротеїнові вирости у вигляді булави. Коронавіруси - збудники інфекційних захворюваннь людини та тварин: коронавірус людини, корона вірус собак, вірус гепатиту мишей, вірус трансмісивного гастроентериту свиней (рід Coronavirus); торовірус людини, коней та свиней (рід Torovirus).

Їхній геном представлений одноланцюговою позитивною РНК розміром 16-21 kb.

Така РНК інфекційна при потраплянні в клітини еукаріотів. Молекули фос- фопротеїну N (50-80 кДа), взаємодіючи з геномною РНК, утворюють гнучкий видовжений нуклеокапсид зі спіральним типом симетрії. Нуклеокапсид ото­чений ліпопротеїновою оболонкою, що походить з ендоплазматичного ретикулуму або апарату Гольджі заражених клітин. Оболонка складається з ліпідного бішару, який включає два вірусні глікопротеїни Е1 і Е2. Співвідношення струк­турних білків у складі віріона - 8N : 16Е1 : 1Е2.

Глікопротеїн Е1 (20-30 кДа) є трансмембранним білком, який суттєво від­різняється від глікопротеїнів інших вірусів. Він відносно глибоко інтегрований в оболонку, так що на зовнішній поверхні ліпідного бішару виявляється лише невелика глікозильована N-кінцева область білка. Глікопротеїн Е2 (180-200 кДа) - є структурним білком пепломерів і тому відіграє роль антирецептора, за допомогою якого вірусна частка прикрі­плюється до рецепторів на поверхні клітини.

Коронавіруси мають особливості у транскрибуванні РНК, у складі білків і у механізмі збирання. Коронавіруси прикріплюються до рецепторів клітин-мішеней кінцями сво­їх пепломерів. Оскільки інфекційність коронавірусів пригнічується хлорокіном, то основним способом проникнення в клітину коронавірусів є ад­сорбційний ендоцитоз.

Геномна РНК коронавірусів аденільована і має кеп. У разі її трансляції in vitro утворюється лише неструктурний поліпеп­тид (200 кДа), ген якого розміщений на 5'-кінці молекули. Мінус-ланцюги РНК слугують матрицею для синтезу як нових геномних РНК, так і шести кепованих поліаденільованих субгеномних РНК. Під час трансляції in vitro кожної вірусспецифічної мРНК синтезується лише один поліпептид. У цьому полягає відмінність коронавірусів від інших вірусів, що містять позитивну РНК, на мРНК яких при трансляції утворюються поліпротеїни, які після протеолітичного розщеплення розпадаються на структурні і неструктурні білки.

Нуклеокапсидний білок N і деякі неструктурні білки синтезуються, ймо­вірно, на полісомах у цитоплазмі. Функції неструктурних білків невідомі. Син­тез глікопротеїнів E1 і Е2 відбувається на полісомах, прикріплених до шорстко­го ендоплазматичного ретикулуму.

Віріони коронавірусів утворюються шляхом відбруньковування від мемб­ран шорсткого ендоплазматичного ретикулуму і/або апарату Гольджі. Нитки нуклеокапсидів вибудовуються у місці брунькування на цитоплазматичній поверх­ні цих мембран у впорядкований ряд. Сферичні віріони, що брунькуються, містять зібраний нуклеокапсид, „проштовхуються” у порожни­ну шорсткого ендоплазматичного ретикулуму й апарату Гольджі.

Деякі віріони можуть виходити з клітини лише після її загибелі, коронавіруси можуть виходити також з інтактних клітин за допомогою механізму клітин­ної секреції. Здатність коронавірусів виходити з клітини без лізи­су останньої є важливим чинником, який призводить до помірного інфікуван­ня.

Джерелом коронавірусної інфекції є тільки людина. Захворювання носять спорадичний характер. Спостерігають локальні спалахи в дитячих колективах, а також внутрішньосімейні і внутрішньолікарняні.

Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом. У клітини вірус про­никає за допомогою рецепторопосередкованого ендоцитозу. Розмноження від­бувається в цитоплазмі на мембранах ендоплазматичного ретикулуму з подаль­шим брунькуванням у цитоплазматичній вакуолі. Синтезовані віріони виносять­ся на поверхню мембранами каналами ендоплазматичної сітки.

Респіраторні коронавіруси є дуже частими збудниками ГРЗ. У дорослих хво­роба протікає у формі катару верхніх дихальних шляхів і проявляється у формі загального недомагання, головного болю і вираженого риніту чи ринофарингіту, часто без підвищення температури. У дітей більш чітко виражена картина су­проводжується профузним нежитем. Постінфекційній імунітет стійкий.